Чи зупинить податок на виведений капітал вимивання мільярдів з України

Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал, про яку вже кілька років говорять експерти та представники бізнесу, в ідеалі має стати стимулом до того, аби гроші, які сьогодні вимиваються з країни, почали працювати на її економіку. А бізнес отримав додаткову мотивацію в інвестуванні у свій розвиток. Та чи є новий податок панацеєю для порятунку української економіки?

Читайте також: Субсидії по-новому: кого влада залишить без пільг

Будь-який бізнес створюється для того, аби приносити прибуток власнику. Проте це просте твердження розбивається вщент в українських реаліях. Адже податок на прибуток в країні сплачує приблизно 1% від усіх зареєстрованих підприємств. При цьому основна частина виплат, а саме 85%, припадає менш ніж на піввідсотка від усіх зареєстрованих платників. Інші ж компанії демонструють або нульову прибутковість, або збитки.

Аби не сплачувати податок, власники вдаються до різноманітних схем. Дрібні та середні підприємці користуються послугами ФОПів, які сплачують п’ятивідсотковий фіксований податок, що значно менший, аніж 18% податку на прибуток.

Власники бізнесу вдаються до різноманітних схем, аби зменшити сплату податків

Великий бізнес виводить капітал через сплату відсотків за фіктивні кредити від іноземних компаній. Сума збору цього податку є діагнозом ситуації – у 2018 році заплановані доходи складають лише 82 мільярди гривень. Це лише 8% від усієї дохідної частини бюджету. Простими словами – цих коштів замало і жодними адміністративними методами покращити ситуацію не вдається вже багато років.

Філософія податку на виведений капітал максимально проста: допоки гроші залишаються у розпорядженні підприємства, вони працюють на його розвиток. Податком на виведений капітал пропонується оподатковувати тільки ті кошти, які власник буде виводити з підприємства. Тож сам підприємець буде зацікавлений у тому, аби якомога більше грошей вкласти у свій бізнес.

Отже, гроші працюють на розвиток економіки та збільшують ВВП країни. Бізнесу немає сенсу приховувати реальні доходи та використовувати схеми по їх заниженню, адже вони не оподатковуються.

Проте, попри переваги нового податку, в його впровадженні є суттєвий ризик. Адже платити податок на прибуток бізнес припинить, а коли почне виплачувати податок на виведений капітал – прорахувати вкрай важко.

Це створить чималий дефіцит у держскарбниці. Противники пророкують збитки у понад 80 мільярдів гривень. Таку суму нарахували в Офісі великих платників податків Державної Фіскальної Служби України. За даними ж експертів Інституту Майбутнього, у перші два роки після запровадження суми втрат будуть меншими – всього 23 мільярди.

Читайте також: Чому українці масово відмовляються від паперових грошей

І критики і прихильники ідеї сходяться в одному: такі втрати достатньо відчутні для українського бюджету. Тому трансформація податку має супроводжуватися впровадженням компенсаторів для потенційних втрат бюджету. Гарантій, що підприємці одразу почнуть виводити гроші шляхом виплати дивідендів власнику – немає.

Утім, у Міністерстві економіки та розвитку прогнозують: у мінус податок буде працювати лише перші два роки після впровадження. За їхніми підрахунками, протягом цього часу доходи від нового податку складатимуть від 27 до 37 мільярдів гривень і в перспективі перевершать доходи від податку на прибуток.

Доходи від нового податку в перспективі перевершать доходи від податку на прибуток

Так, цієї суми буде замало, аби залатати діру у бюджеті, проте досвід країн, що ризикнули і ввели новий податок, доводить результативність такого впровадження.

В Естонії, де запровадили новий підхід до оподаткування у 2000 році, прогалини у бюджеті закривали просто – за рахунок економії та перерахунку витрат. Як результат – за два роки країна перевершила результати зборів податку на прибуток. Ще через 12 років країна посіла перше місце у загальному рейтингу Індексу конкурентоспроможності податкових систем.

В Грузії новий податок був введений у 2017 році, і вже за перший рік країна отримала 1,2% додаткового зростання ВВП. Цього року його запроваджують і в Латвії.

Ті, хто критикує новий підхід до оподаткування підприємств,часто запитують – якщо він такий ефективний, чому його не запроваджують такі держави, як Німеччина чи США? Відповідь проста. У країнах сталої економіки необхідність його впровадження менш актуальна, хоча в деяких країнах ЄС доходи від податку на прибуток також знижуються.

Окрім того, треба зважати, що в розвинутих країнах достатньо високий рівень довіри бізнесу до влади, адже їхні податкові системи будувалися десятиліттями, а тому є ефективними і безперебійними, на відміну від української.

Читайте також: Трудова міграція: за яких умов українці перестануть тікати з країни

До прикладу, у Штатах діє система обов’язкового декларування усіх доходів кожним громадянином. Це означає, що уникнути сплати податків на доходи як фізичних осіб, так і підприємств вкрай складно. До того ж, чи не найсуворіші покарання там існують саме за ухиляння від сплати податків.

Податок на виведений капітал потрібен саме тим країнам, що розвиваються. Адже насправді він виконує функції не лише податку, а й інвестиційного проекту.

Податок на виведений капітал потрібен тим країнам, що розвиваються

А в українському варіанті – це інструмент, що виводить з тіні реальні доходи підприємств, а з огляду на не реформованість фіскальної служби, трансформація цього податку також зменшить адміністративний тиск на бізнес.

Правильний розподіл витрат та ефективне використання грошей – ось ключові компенсаторні механізми, які зможуть ліквідувати фіскальний розрив усього за два-три роки. Інших важелів не існує.

До прикладу, влада могла б скоротити витрати на чиновницький апарат. Адже тільки на утримання Адміністрації Президента цього року запланували майже 2,5 мільярда гривень. Понад 60 мільярдів гривень із податків українців витрачаються на побудову поліцейської держави – фінансування МВС. Економія тільки на цих статтях бюджету дала б змогу українцям вести чесний бізнес.

Податок на виведений капітал може стати для України рятівним колом від тіньових схем, офшорів і витоку мільярдів доларів за кордон щороку. Але сам факт його впровадження, навіть із використанням ефективних компенсаторних механізмів, не стане панацеєю для економіки. Адже без якісного реформування тих, хто контролює надходження, неможливо ані збільшити суми податків, ані стимулювати тих, хто їх платить, сплачувати більше.

За чотири роки влада так і не спромоглася зробити реальні зміни у системі оподаткування, а тому запровадження нового податку без реформи фіскальних органів може не дати відчутного ефекту. Тільки ефективне і прозоре використання коштів платників податків, ліберальна податкова реформа та створення єдиного аналітичного фіскального органу стане якісним кроком вперед і для бізнесу, і для держави.