Соціологічні дослідження вказують на те, що в реальності за останні роки Україну залишили від чотирьох до п’яти мільйонів українців. Це десята частина населення. Це катастрофа. І це, на жаль, не остаточні цифри. Адже передумов до системних змін у державній політиці, які стимулювали б українців не емігрувати, а навпаки повертатися, сьогодні немає.

Читайте також: Чи зросла економіка країни за обіцянками Гройсмана

Україна входить у десятку країн світу із найвищим рівнем міграції. Ми поки що відстаємо від Таджикістану, де у кожній третій родині є мігрант, або Молдови, де трудових мігрантів – понад чверть населення. Проте ситуація, яка склалася в Україні, на межі точки неповернення.

Річ у тім, що нова хвиля міграції небезпечна не лише за кількістю людей, але і за якістю тих, хто виїжджає. Їдуть кваліфіковані кадри: програмісти, лікарі, фармацевти, вчені. За даними Міжнародної організації міграції, третина довгострокових трудових мігрантів з України мають вищу освіту та кваліфікацію.

Українські лікарі за кордоном
З України їдуть кваліфіковані робітники

З країни їдуть ті, хто мав би стати середнім класом, основою для побудови держави. Відтік цієї робочої сили вже зараз позначається на економіці країни втратою близько 40 мільярдів гривень на рік.

Результати опитування компанії "Ernst and Young Україна" свідчать, що понад половина українських компаній сьогодні стикаються із труднощами у підборі персоналу саме через критично високий рівень трудової міграції.

Перша і найважливіша причина від’їзду людей – значна різниця у зарплатні. Сьогодні середня зарплата в Україні – близько 8,5 тисяч гривень. Натомість роботодавці за кордоном пропонують українцям майже у чотири рази більше – в середньому 33 тисячі гривень на місяць.

Утім, зарплата не єдина причина еміграції. Українці їдуть, прагнучи знайти роботу, що відповідала б їх кваліфікації. У цьому контексті найбільш небезпечним явищем є відтік молоді. Серед трудових мігрантів віком від 18 до 29 років удвічі більше тих, хто вже прийняв рішення не повертатися додому. Це у порівнянні зі старшими українськими трудовими мігрантами.

Читайте також: Який фінансовий план життя країни на 2018 рік

У цей же час все частіше українці їдуть за кордон не тільки у пошуках роботи, але й для здобуття освіти. Минулого року в іноземних університетах навчалося близько 70 тисяч українців. Більшість з них, якщо в цій країні нічого не зміниться, шукатимуть будь-яку можливість не повертатися в Україну, а залишитися за її межами. Причин такої масштабної міграції молодих людей декілька.


Навчання за кордоном

Одна з них – застаріла система української освіти, яка не відповідає сучасним викликам. Сьогодні диплом про вищу освіту перетворився на показник статусу, необхідність не скільки для дітей, стільки для їхніх батьків. Простою мовою – папірець, яким випускник, найвірогідніше, не скористається.

Якщо додати до цього тотальну корупцію у вищих навчальних закладах та бездарну політику розподілення держзамовлень, отримаємо катастрофічний результат.

Україна сьогодні критично потребує кваліфікованих кадрів: інженерів, будівельників, архітекторів. В агропромисловому секторі ситуація просто кричуща: не вистачає агрономів, технологів, ветлікарів. Проте збільшення держзамовлення у природничій галузі відбулося лише минулого року. Хоча представники агроринку неодноразово зверталися до Міністерства освіти із пропозицією взяти на себе підготовку частини цих кадрів із подальшим працевлаштуванням.

Їх не чули. Натомість наша молодь продовжує здобувати освіту за такими спеціальностями як право, економіка, менеджмент, на які немає в такому обсязі реального попиту у роботодавців, але які активно пропонують вищі навчальні заклади.

Інша причина відтоку людського капіталу – відсутність державної підтримки молодих сімей. Купити власне житло такі родини сьогодні практично не можуть, навіть не дивлячись на суттєве зниження цін на нерухомість.


Мало хто з молоді в Україні може собі дозволити "розкіш" купити власний будинок

Що в такому разі мала б робити держава? Стимулювати молодь доступними кредитами. Проте на державну програму кредитування молодіжного житла у бюджеті на цей рік закладено лише 30 мільйонів гривень!

Це 30 квартир за київськими цінами на всю молодь країни! Та навіть якщо фінансування збільшиться, можливість отримання кредиту знівелюють бюрократичні процедури для його отримання. Адже мета їх одна – змусити людей дати чиновникам хабар.

Читайте також: Реалії пенсійної реформи: що буде з людьми, які через 30 років вийдуть на пенсію

Наслідки такої політики невтішні: молодь, що здобула освіту в Україні, не може працювати за спеціальністю, не може придбати житло. У кращому випадку молоді люди платять кошти за перекваліфікацію, працюють за іншим фахом. В гіршому – просто емігрують.

Якщо сьогодні держава не припинить витісняти своїх громадян, на яких мала б триматися економіка країни, Україна зіштовхнеться із колосальною кризою – вже через 30 років у цій країні не буде молоді. А один українець утримуватиме трьох пенсіонерів.

Держава повинна зупинити цей процес системними кроками. Щорічно переглядати держзамовлення, яке має бути адекватне викликам ринку праці. Замість зустрічі із репресивною державною машиною, надати можливість молодим людям отримати дешеві кредити на житло та відкриття своєї бізнес-справи.

Якщо держава не дасть їм можливості зробити це в Україні, молоді люди поїдуть робити це за кордон – створювати там внутрішній валовий продукт та сплачувати податки. Допустити цього відповідальна держава не має морального права.