Перспективи економічного зростання та підвищення енергетичної безпеки України

І вибір цей полягає в стратегії розвитку енергетичного сектору: продовжувати підтримку екстенсивної традиційної енергетики з використанням вичерпного, а отже й стабільно зростаючого в ціні викопного палива або переходити до якісно нового та економічно-екологічно обґрунтованого використання відновлюваних джерел енергії.

У першому випадку, ми стимулюємо зростання попиту на енергію (виключно на основі безпосередньої доступності палива), ігноруючи наслідки шкідливого впливу викидів. Задоволення швидко зростаючого попиту на енергію призведе до величезного глобального "рахунку за електроенергію" для світу, в додаток до якого зростає фінансове навантаження від наслідків зміни клімату.

За даними МЕА, в 2015 році 1,3 млрд або 18% населення планети не мають доступу до електроенергії, а 2,6 млрд (40%) – не мають можливостей для "чистого" приготування їжі. Оскільки рівень добробуту населення планети поступово збільшується і світова економіка розвивається, глобальний попит на енергію встановиться протягом найближчих десятиліть, і фон його впливу на клімат ставить нас перед вибором як генерувати необхідну електроенергію, і вирішальне значення в цьому процесі займає співвідношення того, скільки ми споживаємо в порівнянні з тим, скільки ми економимо. За прогнозами, світовий ВВП повинен збільшитися з приблизно 80 трлн доларів до 260 трлн доларів в 2060 році (в поточних цінах) – тобто, передбачається триразове його збільшення.

В другому випадку (тобто скорочення споживання викопних видів палива та збільшення частки використання відновлюваних джерел енергії) – ми забезпечуємо скорочення викидів, економію викопного палива, попередження витрат від впливу кліматичних змін. Зрозуміло, що такі зміни вимагають значних затрат, і тут важливо оцінити, скільки "зайвих" коштів ми будемо витрачати на перехід глобального енергобалансу до низьковуглецевого.

Згідно дослідження "Енергетичний Дарвінізм II", витрати, необхідні для переходу на енергію з низьким вмістом вуглецю, складуть протягом наступної чверті століття 190,2 трлн доларів, що значно менше вартості "непереходу" (192,0 трлн доларів). Такі цифри обумовлені швидким зниженням витрат на поновлювані джерела енергії, скороченням споживання палива завдяки інвестиціям в підвищення заходів з енергоефективності і відповідно скорочення паливної складової у вартості електроенергії. В результаті цього в довгостроковій перспективі рахунки споживачів зменшаться .

Отже, різке падіння вартості використання поновлюваних джерел енергії роблять не просто можливим глобальний перехід на ВДЕ, а й менш затратним. Ще в 2014 році вартість технологій ВДЕ була економічно вигіднішою за традиційну енергетику, а з поступовим щорічним здешевленням "зелена" енергетика стає безальтернативною. Так, енергія вітру в багатьох регіонах світу є найдешевшою технологією, в основному через зниження цін на вітрові турбіни (майже на третину за останні 6 років). За прогнозами Bloomberg, потужність вітру в усьому світі може досягти більше 2000 ГВт в 2040 році (в порівнянні з ~ 370 ГВт наприкінці 2014 року).

Сонячна енергетика також показала різке зниження своєї вартості: ціни на сонячні модулі впали на 75% з 2009 року, і ця тенденція, як очікується, продовжиться в майбутньому. Згідно даних Bloomberg, нове будівництво в секторі в усьому світі зросте майже до 5000 ГВт встановленої потужності до 2040 (з 177 ГВт в 2014). Загалом, прогнозована частка ВДЕ (сонця, вітру, гідро) в Європі може скласти близько 70% до 2040 року.

Сьогодні технології використання поновлюваних джерел енергії розглядаються не лише як інструмент для пом'якшення наслідків змін клімату, а й все частіше як інвестиції, які можуть забезпечити прямі і непрямі економічні переваги за рахунок зниження залежності від імпортованих видів палива, а, отже, й поліпшення торгового балансу (сальдо якого в Україні нарешті протягом останніх років було позитивним в 2014 та 2015 роках); підвищення якості повітря на місцевому рівні; просування доступу до джерел енергії; сприяння економічному розвитку та створенню робочих місць.

Зростання ВВП є одним з наслідків значного розвитку відновлюваних джерел енергії в усьому світі. Згідно з новим аналізом IRENA, досягнення 36 % частки поновлюваних джерел енергії в світовому енергетичному балансі до 2030 року призведе до збільшення світового ВВП до 1,1 %, тобто приблизно 1,3 трлн доларів.

Вплив ВДЕ на добробут населення оцінюється в три-чотири рази більшим, ніж його вплив на ВВП, глобальний добробут зросте на 3,7 %. Зайнятість в секторі відновлюваних джерел енергії також збільшиться з 9,2 млн робочих місць сьогодні до більш ніж 24 мільйонів до 2030 року.

Нові робочі місця не зумовлюють втрати роботи в секторах викопного палива (яке є більш механізованим та капіталомістким),тому що ВДЕ є більш трудомісткими ніж звичайний енергетичний сектор. Наприклад, сонячна енергетика створює в два рази більшу кількість робочих місць на одиницю виробленої електроенергії порівнянні з вугіллям або природним газом. А це особливо важливо для України, зважаючи на теперішню складну ситуацію, що склалася на ринку праці. Так, за даними Державної служби статистики України, у І кварталі 2016 року чисельність безробітних становила майже 1,8 млн осіб (у І кварталі 2015 року – 1,7 млн. осіб), а рівень безробіття (за методологією МОП) - 9,9% економічно активного населення (у І кварталі 2015 року - 9,6%), а станом на 1 липня 2016 року на 1 вільне робоче місце претендувало 10 безробітних.

Отже, необхідність збільшення частки поновлюваних джерел енергії в даний час є безумовною через повний спектр переваг, які вони можуть принести. Перехід до низьковуглецевої економіки буде мати позитивний ефект не лише з екологічної, а й з економічної точки зору, оскільки витрати, необхідні для такого переходу є значно меншими від витрат за умови продовження стимулювання розвитку викопного палива. Потенційний вплив зміни клімату на водні ресурси, виробництво харчових продуктів, здоров'я і навколишнє середовище буде створювати значні втрати для економіки. Натомість, розвиток відновлюваних джерел енергії позитивно впливатиме на якість життя в цілому.