Путін догрався: світовій економіці більше не потрібна Росія, – Foreign Policy

Енергетичний шантаж Росії

Починаючи з минулого літа, Путін припинив постачання природного газу до Європи, сподіваючись, що європейці, тремтячі й без тепла взимку, обернуться проти своїх лідерів і зроблять політично недоцільним продовжувати підтримку України. 

Цікаво Росія втрачає по 40 доларів на кожному барелі: до нафтових санкцій доєднались нові країни

Загроза була серйозною: ще у 2021 році колосальні 83 відсотки російського газу було експортовано до Європи. Загальний світовий експорт Росії в 7 мільйонів барелів нафти на день і 200 мільярдів кубометрів  газу по трубах на рік становить близько половини її федерального доходу.

Що ще важливіше, російський експорт сировини відігравав вирішальну роль у глобальних ланцюжках постачань: Європа залежала від Росії на 46 відсотків своїх загальних постачань газу з порівнянними рівнями залежності від інших російських товарів, включаючи метали та добрива.

Зараз, коли ми наближаємося до річниці вторгнення Путіна, стає очевидним, що Росія остаточно втратила свою колишню економічну могутність на світовому ринку. Європейські лідери успішно знайшли альтернативи постачанням кривавого палива.

Завдяки не по-сезонному теплому зимовому періоду в Європі момент максимального впливу Путіна пройшов без ускладнень, і, як ми правильно передбачили минулого жовтня, найбільшою жертвою газового шантажу Путіна стала сама Росія. Важелів впливу Путіна на природний газ зараз немає, оскільки світ — і, що найважливіше, Європа — більше не потребують російського газу.

Альтернативні постачання

Далеко від того, щоб замерзнути до смерті, Європа швидко забезпечила альтернативні постачання газу, перейшовши на глобальний скраплений природний газ (СПГ). Це включало приблизно 55 мільярдів кубометрів зі Сполучених Штатів, що у два з половиною рази більше, ніж довоєнний експорт США СПГ до Європи.

У поєднанні зі збільшенням постачання з відновлюваних джерел, атомної енергетики та тимчасово вугілля, ці альтернативні постачання зменшили залежність Європи від російського газу до 9 відсотків від загального імпорту газу. Насправді Європа зараз закуповує більше СПГ, ніж коли-небудь купувала російського газу.

Крім того, не по сезону тепла зима в Європі означає, що не тільки вдалося уникнути найгіршого сценарію, але й заповнені резервуари для зберігання в Європі ледь вичерпані й можуть перенестись на наступну зиму. У січні німецькі сховища були заповнені на рекордні 91 відсоток, порівняно з 54 відсотками минулого року, а це означає, що Європі потрібно буде купувати значно менше газу у 2023 році, ніж у 2022 році.

Європа забезпечила енергетичну безпеку

Наслідки величезні. Тепер Європі гарантовано достатнє постачання енергії щонайменше до 2024 року, що дає достатньо часу для того, щоб дешевші альтернативні джерела енергії — як відновлювані джерела, так і види палива — були повністю запроваджені та запущені в Європі. Це містить завершення додаткових 200 мільярдів кубометрів/рік експортних потужностей СПГ до 2024 року — достатньо, щоб повністю і назавжди замінити 200 млрд кубометрів/рік російського експорту газу раз і назавжди.

Китай не замінить європейський ринок

На додаток до нижчого очікуваного попиту на СПГ в Європі, Китай відходить від глобального СПГ на користь внутрішніх джерел. У поєднанні зі стрімким зростанням постачань СПГ не дивно, що ринок газових ф’ючерсів тепер встановлює ціни на газ нижчими, ніж довоєнні рівні, протягом наступних років.

Звичайно, невдала економічна та енергетична війна Путіна не залишилася без наслідків. Побічні ефекти вплинули на життя багатьох людей, змінили ланцюжки постачань, змінили торговельні потоки, і споживачі все ще відчувають на собі тиск вищих цін, оскільки нові нижчі ціни потребують деякого часу, щоб запрацювати в економіці.

З іншого боку, у Путіна немає жодних важелів впливу та немає можливості замінити свого колишнього основного клієнта; він на нелегкому досвіді з’ясовує, що споживачам набагато легше замінити ненадійних постачальників товарів, ніж постачальникам знайти нові ринки.

Вже зараз Путін практично не отримує прибутку від продажу газу, оскільки його попередні 150 мільярди кубометрів газу в Європу були замінені мізерними 16 мільярдами кубометрів до Китаю та кишеньковою зміною світових продажів СПГ, яких ледь вистачає, щоб покрити витрати.

Немає ринків для Путіна, щоб компенсувати дефіцит у 150 мільярдів кубометрів: Китаю бракує необхідної потужності трубопроводу, щоб використовувати ще щонайменше десять років, і він у будь-якому випадку віддає перевагу внутрішнім і диверсифікованим джерелам енергії, тоді як відстала російська технологія унеможливлює збільшити експорт СПГ за межі повільної цівки.

Світ не залежить від путінської нафти

Пройшли ті часи, коли страх перед тим, що Путін забере російську нафту з ринку, спричиняв стрімке зростання цін на нафту на 40 відсотків протягом двох тижнів. Насправді ж коли у відповідь на запровадження обмеження цін на нафту Путін оголосив про заборону на експорт нафти, ціни на неї фактично знизилися.

Тепер очевидно, що світ більше не залежить від путінської нафти. Ринок нафти обертається на користь покупців, а не продавців, на тлі збільшення пропозиції — цього більш ніж достатньо, щоб компенсувати можливе падіння російського виробництва сирої нафти. (У грудні віце-прем’єр-міністр Росії Олександр Новак заявив російським ЗМІ, що уряд готовий скоротити видобуток сирої нафти до 700 000 барелів у 2023 році.)

Ціни на сиру нафту знизилися

Зараз ціни на нафту нижчі, ніж до війни, і лише в другій половині 2022 року спостерігався сплеск пропозиції на 4 мільйони барелів на день від таких виробників, як Сполучені Штати, Венесуела, Канада та Бразилія. Зі збільшенням нових постачань, які очікуються цього року, будь-яка втрачена російська нафта буде безперешкодно та легко замінена протягом кількох тижнів.

Цього разу Путін не може змусити Саудівську Аравію піти на допомогу, різко скоротивши квоти на видобуток ОПЕК+, як це було в жовтні минулого року. Це тому, що Сполучені Штати зараз призупиняють важливі саудівські передачі зброї та технологій на тлі посиленої міжнародної перевірки значного надлишкового невикористаного потенціалу ОПЕК+.

Важелі впливу Путіна також зникли, тому що обмеження цін G-7 дає йому програшний вибір, що підриває енергетичні позиції Росії, що б він не робив. Китай та Індія, не беручи прямої участі в обмеженні, використовують його для жорсткої угоди з Росією зі знижками до 50 відсотків, тож, попри те, що Індія купує в 33 рази більше російської нафти, ніж рік тому, Росія не приносить великого прибутку, враховуючи беззбиткову вартість виробництва в розмірі 44 доларів США на додаток до дорожчого транспортування.

Але якщо Путін ще більше скоротить видобуток, як він погрожував зробити, він втратить важливу частку ринку нафти, яка давно була одержимою Путіним, на тлі дедалі більшого надлишку пропозиції на ринку нафти та подальшого скорочення його власних доходів, коли йому вже бракує грошей.

Інші російські товари теж не мають перспектив на ринку

На певних ринках металів, де Росія історично домінувала, таких як нікель, паладій і титан, покупці, які бояться шантажу, у поєднанні з вищими цінами пришвидшили відновлення та відновили бездіяльні державні та приватні інвестиції в важливий ланцюжок постачання корисних копалин і видобувні проєкт.

Вони здебільшого знаходяться в Північній і Південній Америці та Африці, де зосереджено багато неосвоєних запасів корисних копалин. Фактично, на кількох ключових ринках металів, таких як кобальт і нікель, сукупний обсяг виробництва нових шахт, які будуть відкриті протягом наступних двох років, становить більш ніж достатню пропозицію, щоб назавжди замінити російські метали в глобальних ланцюгах постачань.

Санкції щодо російських нафтопродуктів

• Уже 5 лютого слідом за ембарго російської нафти ЄС запровадить ембарго російських нафтопродуктів, що вартують більше певної цінової межі.
• Стелю цін поки не погоджено, проте уже відомо, що буде встановлено одразу дві граничні ціни. Одна стосуватиметься продуктів, які продають з надбавкою до ціни на сиру нафту – дизельного пального чи газойлю. Водночас друга – продуктів, які коштують нижче від вартості нафти, наприклад мазуту.
• Видання Reuters, посилаючись на російського високопосадовця, зазначає, що ембарго ЄС на нафтопродукти з Росії може вдарити по економіці країни сильніше, ніж нафтові обмеження. Тож у країні-агресорці прогнозують зменшення обсягів перероблення нафти на 15% через санкції.