Сонячні офшори: шокуючі схеми, через які український бюджет втрачає мільярди

Справді, якщо вести діяльність по всьому світу, то чому б не відкрити компанію в ділових столицях світу – Лондоні, Нью-Йорку чи Пекіні. Але з офшорами не все так просто. Офшорні країни розташовані по всьому світу, здебільшого їх статус зводиться до того, що виведена туди реєстрація бізнесу робить його далеким та недосяжним для української влади, а податкові витрати зведені до мінімуму.

Читайте також: Підкоряються президенту: хто просуває до влади корумпованих чиновників

Бізнес називає чимало переваг "офшорів". Серед них – використання як компаній-посередників при виведенні коштів для податкової оптимізації, швидке і вільне розпорядження валютними коштами без контролю "вітчизняних" наглядових органів, захист розміщених в Україні активів і укладених контрактів міжнародним правом, а також конфіденційність інформації про справжніх власників, структурування бізнесу тощо.

То що ж таке "офшор"? Це економічна зона, де громадяни іншої країни реєструють свій бізнес на пільгових умовах. Це може бути стратегією держави з низьким рівнем економічного розвитку, яка таким чином залучає капітал.

Країни з багатою промисловістю наповнюють бюджет за допомогою податкових відрахувань підприємств, деякі держави розвиваються через розвиток туризму, а інші країни виживають завдяки іноземним підприємцям.

Чому ж підприємці йдуть в такі країни? Бо там низькі або зовсім відсутні податки з іноземної господарської діяльності, а в деяких офшорах ще й гарантують анонімність засновників. Це ж вигідно, особливо якщо ти – чиновник або корупціонер: й податків менше заплатиш, й гроші сховаєш.

Саме тому в більшості країн і особливо в Україні, де на ресурсах паразитують не чисті на руки чиновники чи горе-бізнесмени, офшори сприймаються негативно.

Читайте також, чому офшори – дуже важливі для українських олігархів

Адже через офшорні схеми власники компаній мінімізують свої податки, а країни з офшорною зоною поповнюють бюджет завдяки платежам з реєстрації цих фірм.

Розглянемо приклад: людина вирішила створити компанію для торгівлі. Якщо це буде лише українська компанія, вона платитиме податок на прибуток в розмірі 18%, а загальне податкове навантаження на економіку в Україні сягає 40%. Якщо ця компанія буде офшорною, власник виплачуватиме невеликий збір країні, де вона зареєстрована. Якщо ж він створить компанію в Естонії, то податку на прибуток не платитиме взагалі, адже там вже 19 років прибуток порада кодується лише при виплаті дивідендів.

Фактично власник бізнесу як працював, так і працюватиме на просторах нашої країни, але за документами його компанія буде іноземною й податки Україна не отримає.

Не лише в Україні: світові скандали, пов'язані з офшорами

У квітні 2016 року Міжнародний консорціум журналістських розслідувань оприлюднив так звані "Панамські документи" про власників офшорів, серед яких були й відомі світові політики. Наприклад, прем'єр-міністр Ісландії. Виявилося, що його дружина є власником компанії на Віргінських островах та й сам він володів часткою в 50% до 2009 року. Тисячі ісландців вийшли на протести й прем'єр-міністр був змушений піти.

Колишній прем'єр-міністр Ісландії Сігмундур Давид Гуннлейгссон

У Німеччині офшорний скандал змусив політиків діяти й прискорив створення реєстру прозорості власників компаній, як цього вимагала директива ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей.

А що в нас? Адже Президент України був одним з найвпливовіших політиків, прізвища яких випливли в результаті розслідування. А нічого. Певні кроки робляться, але антиофшорне законодавство так і не прийняте. Хоча законопроект напрацьований і депутатами, і Мінфіном з Нацбанком, та все до нього руки не доходять у влади.

Попри це, точковими поправками вдалося досягти певних успіхів з регулюванням трансфертного ціноутворення, яке має запобігати перенесенню прибутків закордон.

Як працюють офшорні схеми?

Є українська компанія, яка продає товар за кордон. Залізну руду, наприклад. Партія товару велика й коштує мільйон доларів, який мав би надійти в України та оподаткуватись тут. Але ж власник компанії А, український олігарх, не хоче платити податків в Україні. Тому він спершу продасть партію залізної руди своєму ж торговому дому у Швейцарії за 100 тисяч доларів.

А згодом швейцарська фірма перепродасть товар реальному іноземному покупцю, компанії Б, за ринковою ціною у мільйон доларів. 900 тисяч залишаються за кордоном, десь у швейцарському кантоні Цуг, де з них сплачується до 10% податку на прибуток. І попри те, що руда наша, українська, добута в наших надрах, бюджет України в найкращому разі отримає податок на прибуток із ціни, заниженої вдесятеро.

Багато хто полюбляє схему з роялті – ліцензійними платежами за торгову марку. Це коли на кіпрську компанію реєструється знак для товарів і послуг "Ромашка", добре відомий в Україні як, наприклад, мережа супермаркетів. А за користування ним українська компанія чи група компаній сплачує відсоток прибутку чи обороту на Кіпр.

Кіпр – не офшор: чи правий Зеленський?

Новина про те, що в кандидата в президенти Володимира Зеленського є компанії в офшорах, підняла хвилі обурення в соцмережах серед українців. Та нещодавно прес-служба політика у відповідь на запит журналістів про належність йому кіпрських компаній заявила що Кіпр – зовсім не офшор.

Так, цей острів таки не внесений в урядовий перелік офшорних зон. Але ставка податку на прибуток там дуже низька і є ряд механізмів конвенції, коли його можна зробити ще меншим. Тому Кіпр внесений в урядовий перелік низькоподаткових юрисдикцій, операції з якими мають підпадати під контроль трансфертного ціноутворення.

Як запобігти виведенню коштів з України?

Нам потрібно створити умови, коли заробляти й залишати прибуток в країні буде вигідно і престижно. Це має стати нашою національною ідеєю. Для цього, звісно, потрібна диктатура закону. Невідворотність покарання і справедливість в судах для всіх і кожного – наступна складова національної ідеї. Має бути сильна податкова й митна служби.

Та перш за все бізнесу потрібно забезпечити гідні умови для діяльності. Припинити силовий тиск, рейдерство, захоплення чужої власності, боротись з тими, хто використовує наші надра та природні ресурси й не платить податки, а також не рухати сумлінних платників. Нам потрібно запровадити податок на виведений капітал. Хочеш платити в Панаму – будь ласка. Але спочатку потрібно сплатити 20% в український бюджет від суми платежу. Тоді виводити гроші стане занадто дорого.

Читайте також: Бюджет 2019 року – "чорна п'ятниця" зі знижками для обраних: як влада вкотре надурила українців

Ми повинні запровадити в Податковий кодекс антиофшорне законодавство – як і всі інші країни Організації економічного співробітництва та розвитку. Це – протидія зменшенню податкової бази й переміщенню прибутків за кордон. Так, робота над цим вже йде, робочі групи створені, але справа рухається занадто повільно. Адже можновладцям це не вигідно й вони не хочуть рубати гілку, на якій самі сидять.

Тому що тоді гроші, зароблені в Україні, на українських ресурсах, з використанням праці наших громадян, будуть залишатись тут. А податки будуть наповнювати бюджет, в нас будуть дороги й школи, медичні послуги, пенсії та сильна армія.