Не кажіть "дєньгі": чим замінити це російське слово з тюркським корінням

Чому не варто власні статки називати "дєньгамі", розповідаємо з посиланням на "Горох".

Дивіться також "Скільки годин" чи "Яка година" – помилка, якої припускаються тисячі українців 

Як правильно українською назвати "дєньгі"?

Без цього слова, та й речі, яку ним позначають ми не обходимося ні дня. Але навіть його промовляють на російський штиб – "дєньгі". Слово можна почути на ринку, у транспорті, вдома чи навіть у ділових розмовах.

Літературною нормою української мови є слово "гроші". Саме його подають українські словники, для позначення паперових і металевих знаків вартості, а також коштів і статків загалом.

Звідки взялися слова "гроші", "дєньгі"?

Слово "гроші" походить від слова "гріш" – назви дрібної срібної монети, яка була поширена в Європі ще в Середньовіччі: "Копійка гривню береже, а гріш – карбованець." .

Назва "гріш" прийшла до української через польське grosz, а ще раніше – від латинського grossus, що означало "великий" (первісно – "велика монета").

У XIV–XVI століттях на українських землях в обігу були празькі гроші, які карбували в Чехії. Вони були настільки популярними, що слово "гріш" поступово стало загальною назвою монет, а згодом і грошей взагалі.

В українській мові збереглося чимало висловів зі словом "гріш", хоча самих монет давно немає: "ні гроша за душею", "не вартий і ламаного гроша", "лічити кожен гріш", "ні за гріш". Це ще раз доводить, наскільки давнім є це слово.

Натомість "дєньгі" – це російське слово "деньги", яке має тюркське коріння. Воно походить від слів "tanga" або "tenge", які означали срібну монету. Через ординську монету "данг" ця назва потрапила на Русь, де згодом перетворилася на слово "деньга", а пізніше – на "деньги".

Воно нам відоме, але як історичний термін, а не нормативне слово.

Цікаво! В українській мові є ще одне чудове слово – "кошти". Воно теж означає гроші, але частіше вживається в офіційно-діловому стилі: бюджетні кошти.

Тож замість "дєньгі" варто казати "гроші". Це слово не лише відповідає нормам української мови, а й має багатовікову історію.