Україна може стати авторитетним постачальником: перспективи експорту насіння

Згідно з даними Global Report on Food Crises 2023 Mid-Year Update у 2023 році людей, які відчувають гостру нестачу продовольства, стало на 10% більше, ніж у 2022 році.

Читайте також Що дуже заважає окупантам на шляху до Покровська

Серед ризиків – кліматичні зміни та економічні потрясіння. Але найбільш критичний чинник – збільшення кількості та тривалості збройних конфліктів. Росія, здійснивши повномасштабне вторгнення на нашу територію та заблокувавши порти Чорного моря, поставила під загрозу продовольчу безпеку всього світу. 

Та попри все протягом останніх кількох років Україні вдалося наростити об'єм експортованої сільгосппродукції. У 2023 році вона склала 61,5% від загальної цифри торгівлі з іноземними партнерами. При цьому варто окремо зазначити зростання у 2023 році також експорту й українського насіннєвого матеріалу.

Чому насіння має бути в пріоритеті: 3 ключових фактори

З огляду на стратегічну роль цієї галузі для країни, розвиток українського насінництва – важливе завдання для профільних спеціалістів та посадовців. Чому?

Це дозволить знизити, а в перспективі й взагалі позбутися імпортозалежності. До прикладу, у 2023 році, щоб забезпечити свої потреби, українські агропідприємства імпортували близько третини насіннєвого матеріалу. Залежність від імпорту, окрім створення невизначеності та неможливості чіткого планування, знижує рентабельність бізнесів, оскільки іноземне насіння зазвичай дорожче за наше.

Насіння, яке вирощується в Україні (української чи то іноземної селекції), краще адаптоване до місцевого клімату, ґрунтів та погодних умов. Зацікавленість іноземних інвесторів у розширенні виробництва насіння в Україні постійно зростає, навіть попри війну у гарячій фазі та її очевидний затяжний характер.

Іноземний бізнес готовий вкладати гроші в цю галузь, адже в Україні є достатньо кваліфікованих спеціалістів, зручне географічне розташування, що охоплює одразу декілька кліматичних зон і де можна вирощувати велику кількість різних видів насіння.

Крім цього, нарощування виробництва насіннєвого матеріалу в Україні веде до створення повного циклу виробництва сільгосппродукції. А, зважаючи на те, що насіння – не сировина, а вже продукт з доданою вартістю, це також шлях до збільшення валютних надходжень.

Тенденції експорту насіння made in Ukraine

У 2023 році Україна збільшила експорт вітчизняного насіння майже у 1,5 раза: його було продано на 119,5 мільйона доларів. Сума за попередній рік становила 77,2 мільйона доларів.

Один із ключових чинників – попередні 10 років активного розвитку виробничих потужностей та виконання умов для експорту і, зокрема, відкриття в Україні кількох нових насіннєвих заводів. Безперечно, на активізацію експорту вплинуло і визнання Європарламентом у 2020 році української системи сертифікації насіння такою, що відповідає стандартам ЄС.

Цікаво У Кремлі знову налякані і згадують ядерну лякалку

Власне, нарощування експорту українського насіння відбувається вже третій рік поспіль. Але темпи та тенденції для різних агрокультур виглядають по-різному.

Кукурудза завжди обіймала лідерські позиції у структурі насіннєвого експорту України. Її частка становить близько 97%. За останні 3 роки спостерігається позитивна динаміка експортних показників насіння цієї зернової: у 2021 році було продано 7,7 тисячі тонн, а у 2023 році – 42,5 тисячі тонн.

Основний покупець насіння кукурудзи – це країни ЄС, їхня частка перевищує 90%. Цифри імпорту насіння кукурудзи в Україну натомість скорочуються: у 2021 році – 17 тисяч тонн, а у 2023 році – близько 6 тисяч тонн.

Дані щодо експорту насіння з України / Інфографіка авторки

Аналогічні тенденції спостерігаються для насіння пшениці. Експорт за три роки збільшився у 8 разів, а імпорт скоротився у 2,5 раза. При цьому Євросоюз купує в нас майже 100% експортного насіння пшениці.

А от насіння соняшника в Україні на 60 – 70% імпортне. У найближчій перспективі навряд чи вдасться кардинально змінити ситуацію. За останні 3 роки імпорт насіння соняшнику особливої динаміки не має: у 2021 році було завезено 22,4 тисячі тонн, а у 2023 році – 19,3 тисячі тонн.

Експорт насіння соняшника має такий вигляд: 2021 рік – 298 тонн (з них 40% в ЄС), 2022 рік – 126 тонн (з них 25% в ЄС), 2023 рік – 324 тонни (з них 11% в ЄС).

Дані щодо імпорту насіння в Україні / Інфографіка авторки

На сьогодні Україна друга в Європі за площами під насінням сої. Це можна пояснити стрімким зростанням попиту на цю бобову у світі. Динаміка українського експорту соєвого насіння теж це підтверджує: у 2021 році було продано 67 тонн, а у 2023 році — 350 тонн (майже 100% купив ЄС). Але при цьому імпорт все ще переважає експорт в рази: у 2021 році українські аграрії купили 572 тонни насіння сої, у 2022 році – 217 тонн, а у 2023 році – 543 тонни.

Рекомендуємо Спростовую улюблену легенду "великого історика" Путіна

Схожа ситуація з насінням ріпаку. Попри значні площі посівів під культурою, насіння всередині країни вирощується вкрай недостатньо. Тож фермери змушені закупати імпортне. Тут 90% – імпорт. У 2021 році українські аграрії закупили за кордоном 2,8 тисячі тонн насіння ріпаку, у 2022 році – 3 тисячі тонн, у 2023 році – 3,7 тисячі тонн.

Експорт цієї продукції становив: 2021 рік – 44 тонни, 2022 рік – 135 тонн, 2023 рік – 209 кілограмів.

Перспективи та виклики в контексті євроінтеграції

Євросоюз посідає центральне місце серед наших стратегічних партнерів у торгівлі агропродукцією. Але окремо варто відзначити вагомі кроки Великої Британії. В січні поточного року її уряд оголосив, що інвестує 25 мільйонів доларів у розблокування українського експорту та імпорту, включаючи життєво важливі постачання продовольства. У 2022 році укладено угоду про скасування усіх ввізних мит між нашими країнами, а також тарифних квот у двосторонній торгівлі. У 2024 році цей договір був пролонгований ще на 5 років.

Стосовно подальшої євроінтеграції: Україна вже виконала низку заходів, щоб наблизити свій вступ до ЄС. Але належить виконати ще багато роботи, яка стосується адаптації законодавчої бази та регуляторної системи до європейських стандартів. На момент отримання статусу кандидата цей процес був завершений на 70%, але решта (близько 30 тисяч документів) – ще мають доопрацьовуватися.

Обсяг європейського ринку обіцяє українським виробникам мільйони нових покупців у майбутньому. В теорії це виглядає доволі перспективно. Проте важливо врахувати багаторічні сталі звички цільових потенційних споживачів. Адже більшість європейців свідомо купують продукти саме у національних фермерів і доволі ревно ставляться до сусідських, навіть якщо це країна-член Євросоюзу. Особливо помітно це у Франції, яка традиційно є аграрним центром Європи та агресивно лобіює інтереси місцевих виробників.

Зауважте Мрія, Palantir та гранти для студентів у Дії: як технології змінюють систему освіти

Дуже схожа ситуація торік спостерігалася і в Польщі. Тому є підстави вважати, що більшість пересічних європейців оберуть заплатити більше за "свій" товар, аніж заощадити на імпортному. Тож українським бізнесам треба буде шукати "шлях до серця" нових споживачів. На це знадобиться час, інвестиції та компроміси.

Ситуація з призупиненням тарифних квот на агропродукцію для України, які діяли в межах Угоди про асоціацію, свідчить про те, що швидше за все домовленості між ЄС та Україною будуть виноситися в окремі документи навіть після вступу України до ЄС. Вони можуть стати питанням торгу за вступ України до ЄС.

Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики, вважає, що європейський ринок – один з ключових експортних напрямків для нашої держави, але не єдиний. Якщо налагодити постачання українського зерна через морські шляхи, то наша країна відновить практику багатовекторного експорту, зокрема на Близький Схід, до Туреччини, Північної Африки, Південно-Східної Азії. Він також зазначив, що копіювання європейської моделі ринку лише з метою потрапляння українців туди, може нашкодити обом сторонам. Тож нам важливо знайти та запропонувати ЄС напрямки та формати, завдяки яким аграрний досвід українців може позитивно вплинути на розвиток європейського фермерства.

Україна може стати авторитетним постачальником

Огляд поточної ситуації на українському ринку насінництва свідчить про те, що збільшення виробництва насіннєвого матеріалу здатне підвищити рентабельність власних агропідприємств, надати нові робочі місця та наростити валютні надходження до держбюджету.

Світ готовий купувати українське насіння, а інвестори – інвестувати у виробничі потужності на території нашої держави. Тобто Україна може закріпитися на міжнародному ринку як авторитетний постачальник якісного насіннєвого матеріалу, поступово посуваючи Росію з цих позицій.

Євросоюз залишається стратегічно важливим партнером України у сфері торгівлі агропродукцією, а показники експорту насіння по ключових культурах свідчать про готовність європейців купувати українське насіння. Водночас знадобиться ще багато зусиль, щоб стати рівноцінним та сильним гравцем на цьому ринку.