Фальшиві гроші для Анголи: як вдалося провернути одну з найкращих афер в історії

З чого все починалося

Економічне становище Португалії після закінчення Першої світової війни було стабільно погане. Незбалансованість бюджету та велика перевага імпорту над експортом суттєво вплинули на економіку й поступово вели її до занепаду.

Читайте також: Лі Якокка – від інженера до геніального менеджера та творця Ford Mustang

Монетний двір не міг впоратися з роботою і, починаючи з 1920 року, замовлення на виготовлення купюр почали реалізовувати за кордоном. Окрім того, метрополія мусила утримувати свою колонію – Анголу, рівень життя в якій був доволі низьким.

Ангола на карті світу:

Саме в цей час авантюристу та бізнесмену Артурові Вергіліо Рейсу, який з 20 років працював за фальшивим паспортом в Анголі, спала на думку геніальна ідея.

Задум полягав у тому, щоб випустити купюри номіналом 500 ескудо з уже дійсним серійним номером, але нібито для обігу лише на території Анголи. Афера була продумана до найменших дрібниць, а в її здійсненні йому допомогли такі ж спритні шахраї.

Артур Вергіліо Рейс

Спільниками Рейса стали: колишній грабіжник та підприємець-невдаха Жозе Бандейра, Карел Маранг – ще один колишній підприємець Адріано да Сільва – керівник заснованого ними "Банку Анголи й Метрополії".

Як вдалося провернути аферу

Спершу Рейс вправно підробив контракт між урядом Португалії та колоніальним правлінням Анголи. Наступним кроком мав бути друк коштів. Тут у гру вступав Маранг.

Саме він відправився в Британію, у фірму "Вотерлоу і сини", де на той час друкували португальські купюри, щоб оформити замовлення.

"Вотерлоу і сини" користувалася бездоганною репутацією і в Англії, і за кордоном

Передав директору фірми доручення та заяву на друк грошей на суму еквівалентну мільйону фунтів стерлінгів. За легендою, уряд Португалії мав узяти на ці кошти кредит у Нідерландах для порятунку колоніальної Анголи від бідності.

Відповідно, гроші можна було друкувати з тими ж серійними номерами, які вже випускала фірма для португальського банку. Адже вони були призначені для обігу лише на території Анголи.

Читайте також: Коштовності вартістю мільярди доларів досі лежать у Світовому океані – відео

Директор фірми швидко погодився на таке вигідне замовлення, окрім того, попередні пластини зберігалися в їхньому сейфі. Проте, була одна перешкода – вони належали Національному банку Португалії, тож без його юридично засвідченої згоди роботу не могли розпочати.

Португальська банкнота номіналом 500 ескудо

Маранг не став переконувати Вотерлоу, попросив кілька днів зачекати і зберегти цю угоду поки що в таємниці, адже про неї нібито знає лише президент Португалії та його заступник. Необхідні фальшиві документи були готові вже через два тижні.

Згідно з ними усі права на вливання нових ангольських купюр у грошовий потік мав Рейс. 10 лютого 1925 року Карел Маранг отримав першу партію з 20 тисяч банкнот на загальну суму 10 мільйонів ескудо. Він спакував гроші й відправився у Лісабон.

Коли та як викрили злочинців

Проте поява такої кількості нових банкнот номіналом 500 ескудо не могла залишитися непоміченою і занепокоїла громадськість. У Національному банку Португалії вгамували тривогу й запевнили, що з банкнотами все гаразд, адже жодна експертиза не виявляла підробки – гроші були справжні.

Після друку чергової партії фальшивих купюр Рейс зробив наступний крок. Він обміняв підроблені гроші на іноземну валюту, скупив акції промислових концернів та став фінансовим магнатом. Згодом, разом зі своїми спільниками – відкрив власний банк під назвою "Банк Анголи й Метрополії".

Будівля "Банку Анголи й Метрополії", вирізка з газети

Поступово Рейс почав викуповувати акції Португальського Національного Банку і практично став його власником. На момент викриття афери Рейсу до контрольного пакета бракувало всього 14 тисяч.

У грудні 1925 року, коли в обіг ввійшла чергова партія фальшивок, шахрайство почало підозрювати голова Національного банку Португалії. У місцевій ювелірній крамниці виявили чоловіка, який розраховувався виключно банкнотами номіналом 500 ескудо.

Після затримання покупець зізнається, що отримав кошти в "Банку Анголи й Метрополії". Уряд Португалії негайно провів обшук у приміщеннях цього банку. Там вони виявили 40 пачок нових банкнот.

Натовп охочих обміняти банкноти після виявлення афери. 1925 рік

Після перепису серійних номерів поліція виявила, що вони збігаються із номерами на банкнотах Національного банку Португалії. Керівника новоствореної фінустанови, Адріано да Сільву, негайно затримали. Невдовзі заарештували й решту спільників.

Головний організатор афери Артур Рейс під час свого виступу на суді впродовж п'яти годин намагався переконати присяжних, що своїм вчинком хотів лише оживити економіку країни. Нібито його задум був благородний, і жодної думки про власне збагачення в нього не виникало.

Суд у справі фальшивих грошей для Анголи, 1930 рік

Така промова не врятувала шахрая від суворого покарання, Рейса засудили до 25 років колонії. Його спільники отримали значно менші терміни ув'язнення.

Читайте також: Вражаюча історія афериста, що двічі продав Ейфелеву вежу

Аферист вийшов на волю на десять років раніше. Він більше ніколи не пов'язував своє життя з бізнесом або будь-яким шахрайством. Ще через десять років Артур Рейс помер. Того дня в газетах про нього згадували, як про чоловіка, який зумів провернути найбільшу махінацію з грішми.