Фільм "Позивний "Бандерас": гарячий бойовик про війну на Сході, якому віриш

Чому його варто подивитись, – читайте в огляді 24 каналу.

Читайте також: Сміливе українське кіно: чим фільм "Коли падають дерева" бере за горлянку й душу

Як грузин про українських воїнів знімав

Режисер Заза Буадзе – грузин, який живе і творить в Україні 10 років. Він подарував світу "Червоного" – стрічку про воїна УПА, який переміг ГУЛАГ, і знову взявся показувати український патріотизм. На цей раз – з розмахом і по-новому.

У грудні 2016-го фільм частково профінансувало Держкіно – виділило 19,6 мільйонів гривень. Проте це покрило лише третину кошторису. Загальна вартість виробництва перевалила за 39 мільйонів гривень.

Режисер Заза Буадзе




Як це було на зйомках

А вже навесні 2017-го акторський склад фільму проходив інтенсивну підготовку під керівництвом досвідчених військових інструкторів на одному з полігонів неподалік Кропивницького. Ще б пак! За законами жанру, акторів мали навчити добряче битися, стріляти й бігати. І таки навчили!

Зйомки стартували у травні 2017-го серед степів Херсонщини та Одещини. Окрім реквізитів, задіяли чимало справжньої військової техніки, яку надало Міноборони України. Загалом, знімальний процес розтягнувся на трохи більше, ніж рік – до червня 2018-го.


Зйомки тривали на Одещині та Херсонщині

Неприкрита війна зсередини

Вам просто покажуть, яка вона – російсько-українська війна на Донбасі – зсередини.

Трейлер фільму – дивіться відео:

Фільм художній, але видається документальним. Він "живий" і від того цінний для історії артефакт. А все чому? Бо в основі – бойові щоденники нацгвардійця Сергія Башкова з позивним "Індіанець" та розповіді воїнів АТО 93-ї бригади. Сценарій за свідченнями бійців написали Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов. За цією історію також створили й однойменну книгу, яку завтра, 17 жовтня, презентують у Києві.

У ядрі сюжету – фронтова осінь 2014 року. На передову вирушає група розвідників на чолі з досвідченим капітаном Антоном "Бандерасом" Саєнком і люто намагається запобігти диверсії та знешкодити російського підривника "Ходока". Завдання неабияк ускладнює те, що події відбуваються біля рідного села "Бандераса" – "Веселого" на Донеччині…

Олег Шульга в ролі "Бандераса"

Проблем додає і поява коханої дівчини "Бандераса" – Жені і минулого, що нападає на капітана зі всіх сторін. А ще "Ходок" виявився дуже навіть пристойним суперником і аж занадто активним диверсантом...

Головних сюжетних ліній дві: бойове завдання і любов Саєнка до Жені. Якщо з першою лінією все зрозуміло, то до другої є питання. Чому абсолютно далека від війни столична краля, яка на початку вважає, що "Бандерас" убиває людей, бо ті по-інакшому думають", згодом стає волонтером, спілкується українською і йде на фронт? Невже отак впливає лише любов? Нам це просто не показують. І цій лінії, ніби, не вистачає декілька хвилин, щоб розвинутися і вразити.

Женю зіграла Юлія Чепурко

На тлі розгортаються не менш важливі лінії – взаємодія "Бандераса" з односельцями та юнацьким коханням і ставлення місцевих жителів до української армії, як до "карателів", а до сепаратистів, як до "захисників".

Сценарій рясніє голлівудськими прийомами

Фільм постійно тримає в напрузі. Він вивертає фронтове пекло, яке ми не бачимо завдяки таким от "бандерасам". Транслює, якою бачать війну і українські воїни, і затуркані "зомбоящиком" місцеві, і зрадники-сепаратисти. І головне: показує, чому так сталося і як може бути далі…

Вдалі піротехнічні вибухи і майже правдиві рукопашні бої допомагають повірити в історію. Операторська робота заворожує, але музика постійно спойлерить фільм. Вам ніби говорять, коли треба боятися, ненавидіти чи вити вовком від болю.


Над фільмом гарно попрацювали піротехніки

Чіткі акценти сценарію не заважають йому бути дещо затягнутим і телевізійним. Забагато вміщено епізодів у двогодинний фільм. Одначе, чи не динамізм зміни кадрів додає ще більших пристрастей і по-живому занурює глядача в історію?!

Фільм витримано у дусі голлівудського екшну про супергероя, але й тут є до чого прискіпатись. Наприклад, чому виявити диверсанта вдалося ну зовсім випадково, а не завдяки блискучій кмітливості "Бандераса"? З одного боку, не всіх кліше жанру варто притримуватись, від деяких корисно і відходити… А з іншого, соковитий фінальний бій позитивного героя з противником у донбаській пилюці добряче заходить спраглому українському глядачеві. Ну бо американські голлівудські стрілялки ми вже надивилися, але інкрустовані в український простір ще не траплялися…

Разом з тим, повороти сценарію реально дивують. Традиційних і остогидлих прощень і відпусків гріхів злочинцям тут, на щастя, не буде. Їх покарають за законами воєнного часу. Бо, вибачте, фільм – фільмом, а війна – війною…

Серед акторів – чимало справжніх військових

Історія втягує, і ти вболіваєш за кожного нашого, і з люттю ненавидиш кожного ворога. Без гідної акторської гри не обійшлося. Важко відрізнити, хто на екрані професійний актор, а хто професійний військовий. Більшість акторів другого плану та масовки – реальні ветерани російсько-української війни. І саме вони допомагали іншим вживатися, аби атмосфера фільму передавали реальні умови у зоні бойових дій.

Це зіграло на руку. Бо справжні українські вояки після перегляду швидко й монотонно викурюють сигарету зі словами: "Так воно все й було…"

Головного героя зіграв Олег Шульга – актор дніпропетровського театру "Віримо!", який у 2014-му пішов воювати на фронт. Він додав образу "Міцного Горішка" людяності і позбавив пафосу. "Бандерас" такий як і всі: він не вивищується над іншими і не говорить банальних пафосних фраз. Щоправда, він стриманіший і холодніший від інших, бо контррозвідник. Істерити й рвати на собі волосся від люті йому не пасує. Хоч де треба, актор показує злість. І йому віриш.

Як віриш і диверсанту, якого зіграв військовий снайпер Микола Змієвський. Не сумніваєшся у щирості й українських воїнів, які правдиво лаються неприкритою лайкою, правдиво переживають загибель побратимів і ненавидять, правдиво підтримують своїх же…

"Бандерас", "Індіанець", "Говерла", "Мореман."

Такого ми ще не бачили...

В загальному – ми про все це знаємо. Про затурканих місцевих жителів, які вірять сепаратистам і симпатизують "руському міру", чули. Але чи не вперше в українській військовій стрічці показують їх не ненависними ватниками, а "наляканими війною і затурканими зомбоящиком людьми", яких при старанні можна зрозуміти і з якими варто шукати діалог! І які, з красномовного огляду на фільм, таки виживуть, якщо повірять нашим.


З одурманеними зомбоящиком місцевими треба шукати діалог...

Про самовідданість і героїзм українських воїнів ми теж знаємо. Вони дійсно співають гімн і дивляться сміливо й з огидою в очі ворогу, коли їх розстрілюють. Вони дійсно рятують людей, навіть не знаючи їх імен. Але чи бачили ми – як воно, коли вечорами військові сидять у колі за ватрою, чухають псів, грають на гітарі, згадують загиблих і роздивляються дитячі малюнки?


У фільмі не лише "стрілялки"

Про жорстокість та тупість завербованих місцевих в "ополченіє" і підлість сепаратистів ми вже теж багато знаємо. Але чи відомі нам випадки, коли фанатики псевдореспубліки усвідомлювали помилку, і намагалися спокутувати провину, переборюючи гидоту до себе?! Чи є це насправді? А хіба війна може бути без цього?

На цей фільм чекали. Він, безсумнівно, орієнтований на українського глядача і дуже доречний в умовах, коли війна на Сході триває п'ятий рік…

Провал прокату: патріотичне кіно свідомо саботують?

Але чимало українців просто не побачать цей фільм. І виною тому – відсутність реклами.

"Якщо фільму "Позивний Бандерас" не дадуть шанс на другий прокатний вікенд, то це, вочевидь, буде підтверджений саботаж патріотичного українського кіно! Є інформація, що фільм готуються зняти з прокату через погані збори. Які, насправді, не такі вже й погані, зважаючи на повну відсутність реклами!" – зауважує сценарист Дзюба.

Кінокоманда на кінопоказі стрічки

Читайте також: Топ-12 найкращих українських кінопрем'єр, які варто подивитись до кінця року

Справа в тім, що права на прокат передали компанії Ukrainian Film Distribution. Не зрозуміло, чи прокатчики реально прокололись, чи роблять це свідомо…

А взагалі – "совковим" головам кіно з чесними акцентами не дуже вигідне. Ба більше! На цій темі спекулюють і в Харкові та Одесі: напросто відмовляючись рекламувати фільм. Мовляв, той розпалює ворожість між українцями. Хоча фільм направду заточений ту ворожість пом'якшувати… Словом, поспішайте побачити чесне кіно, яке від вас намагаються сховати.

Фото: архів кінокоманди фільму