Фірташ – валіза без ручки, або По кому вдарить "справа олігарха"

Австрійська преса довго не могла розібратися, як правильно звуть Фірташа: одні газети писали "Дмітрій" (Dmitri), інші – "Дмитро" (Dmytro). Проте, через те, що це ім'я все частіш та частіш з'являлося протягом останніх місяців на шпальтах австрійських та німецьких газет, автори дійшли згоди й стали писати... гамузом обидва імені: Dmitri (Dmytro) Firtasch. Слід зазначити, що австрійці взагалі полюбляють моторошні розповіді про страшних східних бандитів-олігархів, тому ця тема завжди була й є благодатною для журналістів в Австрії. Та й сама столиця, Відень, з давніх давен полюбилася різнобарвним бандитам з теренів колишнього Радянського Союзу, тож для тамтешніх журналістів завжди знайдеться цікава історія: то вони помітять в якомусь із віденських кафе російського олігарха, який потрапив під європейські санкції – що не завадило йому завітати до Австрії; то співробітник посольства Казахстану через всю Європу везе до Відня снайперську гвинтівку для полювання на екс-зятя президента Назарбаєва, Рахата Алієва (який кілька років тому таки "вчинив самогубство" у віденській тюрмі), а тепер от – цілих два роки австрійська преса раз по разу повертається до теми поневірянь українського "олі", Дмітрія-Дмитра Фірташа.

У вівторок, 21 лютого 2017 року, Вищий земельний суд Відня скасував рішення, ухвалене в 2015 році просто земельним судом того ж міста – про неможливість екстрадиції Фірташа до США. На цій екстрадиції американці наполягають аж з 2013 року, бо в них накопичилося доволі питань до нього – як писав покійний Дуглас Адамс в своєму "Путівнику для мандрівників автостопом по Галактиці": "про Життя, Всесвіт і все таке інше".

Зокрема, про його роль в підкупі індійських політиків за допомоги американських банків – але, здається, не тільки про це. Загалом, перефразовуючи Адамса, можна сказати, що в США бажають спитати Фірташа "про корупцію, Лазаренка і все таке інше", і на традиційну відповідь "сорок два!" не погодяться.

Дозвіл на екстрадицію, який видав Вищий земельний суд Відня, не означає ще самої екстрадиції, як такої: рішення про це буде ухвалювати міністр юстиції Ернст Брандштеттер. І він, цей міністр, певно, почуває себе нині, неначе отримав у руки гарячу картоплю – бо ж справа Дмитра Фірташа раптом опинилася у самому вирі міжнародної політики, на перехресті такої кількості інтересів, що в голові аж паморочиться. До того ж, однією з тем, на яку американські слідчі воліли б поспілкуватися з олігархом, є тема, яка стала "гарячою" буквально декілька днів тому – а саме, зв'язки нового президента США Дональда Трампа з Росією – на це, зокрема, звернула увагу австрійська Wiener Zeitung.

Тому що саме Дмитро Фірташ має тісні бізнесові зв'язки з колишнім менеджером передвиборчої кампанії Трампа, Полом Манафортом. Саме він "посватав" свого часу Манафорта Віктору Януковичу.

Окрім того, висувається припущення, що український олігарх пов'язаний також з відомим інвестиційним банкіром з США Картером Пейджем – ще одним американським "другом Москви", який теж встиг "засвітитися" в передвиборчій кампанії нового хазяїна Білого дому. Зважаючи на неабияку цікавість американських контррозвідників до найближчного оточення Трампа, в якому вони підозрюють присутність російського "крота" – можна собі уявити, що навіть в самій Америці, яка офіційно вимагає екстрадиції Фірташа з Відня, є напрочуд впливові супротивники такої екстрадиції. Горе та головний біль панові Брандштеттеру, міністрові юстиції Австрійської республіки...

Тобто, відома нині всім історія про Фірташа та фірму "Росукренерго", половиною акцій якої володів він, а половиною – російський "Газпром", є далеко не єдиною "гарячою картоплиною" в детективному сюжеті про українського олігарха. Хоча, й ця історія для австрійців – болюча тема, бо ж посередником в ній довгий час був ніхто інший, як австрійський банк Raiffeisen Invest. Ця участь довго приховувалася і керівництво банка зізналося в ній лише після "настійливих прохань" американських фіскальних служб. Але ж Reiffeisen Bank – це один із "системних" банків Австрії, до того ж – має великих "дочок" як в Україні, так і в Росії. Що може нарозповідати Фірташ американським слідчим про роль цього банку в корупційних схемах "Росукренерго" – про те австрійським фінансистам, певно, страшно й подумати.

Читайте також: Безвізовий режим в тюрмі: як в мережі відреагували на екстрадицію одіозного Фірташа

Про роль Фірташа, як "російського брокера в Україні", годі вже й згадувати. Це справа цілком політична, круто замішана на крові та має страшний вибуховий потенціал, якщо спливе зусиллями тих же американців на поверхню.

Тож не дивно, що про дозвіл на свою екстрадицію Дмитро Фірташ, як пише австрійська преса, дізнався "з видимою ознакою розпаччю". Йому є, кого й чого боятися – і не самих лише американських слідчих. В 2014 році, коли його заарештували у Відні, він не пожалів 125 мільйонів доларів, аби вийти з в'язниці. Нині його заарештували знов – і, схоже, не відпустять вже ні за які гроші, аж допоки не вирішать остаточно питання про його відправку до США.

Певно, єдиною його надією нині залишається можливість того, що й в Америці його далеко не всі хочуть бачити. Американська преса вже задається питанням, чи зрадіє оточення Дональда Трампа, якщо Дмитро Фірташ постане перед судом в США та дасть свої свідчення. Адже ж принаймні його зв'язки з Полом Манафортом є річ доведена – так само, як і мільйонні платежі, які отримав Манафорт від українського олігарха: саме через них він був змушений в серпні минулого року піти з посади менеджера передвиборчої кампанії Трампа. Ці українські мільйони Манафорт волів інвестувати в нью-йоркський готель Drake, але після скандалу ця угода луснула.

Тож і з цього боку можна зробити висновок, що "справа Фірташа" завдає наразі австрійському урядові суцільного та інтенсивного головного болю.

Окрім усього іншого, Австрія, навіть попри європейські санкції, плекає традиційні тісні контакти з Росією і не бажала б ставити їх під удар. Якщо Фірташа видадуть до США – росіяни ж можуть образитись! Нині в Відні перебувають європейські штаб-квартири одразу двох великих, контрольованих державою російських банків – це "Сбербанк" та "Внєшторгбанк" – цікаво, що заради збереження віденської штаб-квартири "Сбербанку", її навіть було вилучено з переліку російських установ, на які поширюються європейські санкції. Російський олігарх Олег Дерипаска – один зі "стовпів" путінської злочинної фінансової "піраміди" – є співвласником одного з найбільших в Австрії будівельних концернів, Strabag. Відомий австрійський топ-менеджер та фінансист Зігфрід Вольф, один з найголосніших супротивників санкцій та черговий європейський "друг Путіна", має долю в концерні Дерипаски. Найбільший приватний нафтовий концерн Росії, "Лукойл", розмістив свій інтернаціональний холдинг у Відні. І таких прикладів можна навести якщо й не безліч, то таки доволі багато.

І все це багатство, всі ці справді шалені гроші можуть "піти за водою", якщо австрійський уряд ухвалить рішення про екстрадицію Дмитра Фірташа. А якщо не ухвалить – то отримає не менш болючі проблеми вже з американського боку. Тобто, як не вирішуй – все одно й страшно, й небезпечно...

В такій ситуації, напевно, варто було б поцікавитись поточним станом здоров'я... ні, не австрійського міністра юстиції Ернста Брандштеттера, хоча тому й можна поспівчувати через постійний головний біль, завданий цією історією. Але значно більше занепокоєння викликає самопочуття самого Дмитра Фірташа – бо щось останнім часом так виходить, що можливі свідки різноманітних злочинів як російської влади, так і "афілійованих" з нею іноземних діячів, напрочуд часто помирають з різноманітних причин. Як то кажуть: нема людини – нема проблеми...

Читайте також: Як працюють "вишукані" схеми "титанового олігарха" Фірташа – розслідування ЦРУ