Єгипет мав щонайменше 5 жінок-фараонів, але лише одну намагалися стерти з історії – і ось чому
Історія Стародавнього Єгипту у масовій свідомості часто постає як нескінченна галерея суворих чоловіків із накладними бородами, які міцно стискають у руках символи влади – батіг і гак. Проте під товщею золотих пісків і тисячолітніх міфів ховається значно складніша й драматичніша реальність.
Річ у тім, що трон Гора належав не лише чоловікам – щонайменше 5 разів за 3 тисячоліття фараонівської епохи абсолютна влада над Двома Землями опинялася у жіночих руках. При тому вони були не просто регентками чи впливовими дружинами, а повноправними володарками, чию кров вважали божественною, а волю – законом. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Які імена жінок-фараонів приховують розпечені піски часу?
Міжнародна єгиптологія, спираючись на епіграфічні дані та радіовуглецевий аналіз, виокремлює п'ятьох правительок, які взяли на себе найвищу відповідальність у кризові моменти історії. Першою з них, ще на світанку єгипетської державності (близько 3000 року до нашої ери), була Мернейт із I династії. Коли британський археолог Фліндерс Пітрі знайшов її монументальну гробницю в Абідосі, то був переконаний, що це поховання могутнього царя-чоловіка – настільки величним був масштаб. Лише згодом з'ясувалося, що ця жінка керувала державою одноосібно, рятуючи династію від краху.
Другою стала Собекнеферу з XII династії Середнього царства, відома також як Нефрусебек. Вона стала першою жінкою, яка офіційно прийняла повний царський титуларій з п'яти імен. Її правління було коротким, але саме вона стабілізувала країну після смерті свого брата Аменемхета IV, залишивши по собі витончені архітектурні пам'ятки у Фаюмі.
Третя і найвідоміша – Хатшепсут із XVIII династії епохи Нового царства. Вона перетворила Єгипет на економічну наддержаву, відмовившись від виснажливих війн на користь грандіозного будівництва та масштабних торгівельних експедицій, зокрема до легендарної країни Пунт. Дещо цікаве про неї ми згадаємо нижче.
Четвертою була загадкова Нефернеферуатон. Дуже мало відомостей про неї, але є теорія, що під цим тронним ім'ям могла ховатися сама Нефертіті. Ця жінка після смерті Ехнатона намагалася втримати імперію, що розпадалася через релігійну реформу, і підготувати трон для юного Тутанхамона.
П'ятою стала Таусерт із XIX династії. Вона правила в епоху глобальної геополітичної катастрофи – часів Троянської війни та навали "Народів моря". Її гробниця в Долині Царів (KV14) є однією з найбільших, що свідчить про її колосальний вплив, попри те що її правління завершилося громадянською війною.
Як жили жінки у Стародавньому Єгипті та чому декотрі з них ставали фараонами: дивіться відео clioslover
Чому найвеличнішу з жінок-фараонів намагалися стерти з пам'яті нащадків?
З усіх жінок-фараонів найдраматичніша доля спіткала Хатшепсут, хоча її правління тривало понад два десятиліття і стало еталоном процвітання. Ця жінка звела геніальний за своєю архітектурою терасовий храм у Дейр-ель-Бахрі, який і сьогодні вражає ідеальною симетрією на тлі суворих фіванських скель. Вона ж встановлювала гігантські гранітні обеліски у Карнаці, покриті золотом і електрумом.
Та якщо ви сьогодні подивитеся на її статуї в музеї Метрополітен у Нью-Йорку чи у Каїрському музеї, то побачите сліди жорстокого методичного знищення. Її царські картуші були безжально вирубані з каменю, а обличчя на рельєфах – збиті зубилами. Так ім'я Хатшепсут викреслили з офіційних списків царів (стародавні єгиптяни вірили, що людина живе доти, доки вимовляють її ім'я), а роки її правління приписали Тутмосу ІІІ.
Власне, тривалий час історики вважали все це якраз актом емоційної помсти цього пасинка Хатшепсут, Тутмоса III, який нібито ненавидів мачуху за узурпацію трону. Однак сучасна наука доводить інше – знищення пам'яті (damnatio memoriae) почалося не одразу після її смерті, а лише наприкінці самостійного правління цього фараона, тобто через 20 років.
Фараону-чоловіку тоді потрібно було забезпечити безперешкодну передачу влади своєму сину Аменхотепу II, існування ж успішної фараона-жінки порушувало концепцію Маат, світової гармонії та божественного порядку, згідно з якою царем міг бути лише чоловік, земне втілення бога Гора. Щоб легітимізувати свою лінію спадкоємців і уникнути претензій з боку родичів Хатшепсут, Тутмос III наказав переписати історію.
А проте спроба стерти цю жінку з історії дала зворотний ефект – заховані під шаром тинькування та уламками скель, її рельєфи чудово збереглися до наших днів. Сучасна археологія не просто повернула Хатшепсут ім'я — вона довела, що жіноче лідерство у Стародавньому Єгипті було не аномалією, а потужним інструментом порятунку цивілізації у найтемніші часи.