Геній, який нагодував мільярди та втопив Європу в отруйному газі: моторошна історія Фріца Габера
Блискучий розум цього вченого буквально витягнув людство з прірви глобального голоду, подарувавши нам хліб із самого повітря. Проте він же холоднокровно відкрив скриньку Пандори, випустивши на поля битв Першої світової війни задушливу смерть.
Його ім'я – Фріц Габер, і воно водночас назавжди викарбуване на сторінках історії золотими літерами Нобелівського лауреата та назавжди заплямоване кров'ю тисяч невинних солдатів. Це історія про найдраматичніший парадокс ХХ століття, де неймовірний тріумф науки химерно сплівся з глибокою особистою та світовою трагедією, і 24 Канал розповість про неї трохи докладніше.
Як німецький хімік навчився перетворювати повітря на хліб і врятував людство?
Наприкінці ХІХ століття над світом нависла цілком реальна апокаліптична загроза, про яку сьогодні мало хто згадує. У 1898 році сер Вільям Крукс, президент Британської асоціації сприяння розвитку науки, виступив із моторошним попередженням – природні запаси селітри у Чилі та Перу, які використовували як добрива, стрімко вичерпувалися. Населення планети при тому зростало мало не у геометричній прогресії, а врожайність падала – і все це неминуче вело до глобального масового голоду вже у перші десятиліття ХХ століття.
Науковий світ гарячково шукав спосіб "зв'язати" азот, якого в атмосфері Землі майже 78%, але який рослини не можуть засвоювати у чистому вигляді. Це здавалося неможливим завданням, справжнім алхімічним викликом нової ери. І от саме тоді на історичну сцену вийшов Фріц Габер – амбітний німецький хімік єврейського походження. У 1909, після років виснажливих експериментів, йому вдалося неможливе – використовуючи екстремально високий тиск, високу температуру та осмієвий каталізатор, Габер зміг змусити атмосферний азот вступити в реакцію з воднем, формуючи аміак.
Цей прорив став фундаментом для створення синтетичних азотних добрив. Незабаром інженер Карл Бош з компанії BASF масштабував цей винахід до промислових масштабів, створивши знаменитий процес Габера-Боша, а перший завод запрацював у 1913 році в Оппау. Наслідки цього відкриття неможливо переоцінити – врожайність сільськогосподарських культур злетіла до небес. Сучасні демографи та історики науки сходяться, що без винаходу Габера Земля могла б прогодувати максимум половину свого нинішнього населення.
Сьогодні майже 50% атомів азоту у тілі кожної людини на планеті походять саме з фабрик, що працюють за принципом Габера-Боша. За це епохальне відкриття вчений отримав Нобелівську премію з хімії за 1918 рік. Він буквально навчився робити хліб із повітря, ставши рятівником мільярдів життів – але історія на цьому не закінчилася, бо амбіції Фріца Габера та сліпий патріотизм повели його іншим, набагато темнішим шляхом.
Фріц Габер – учений, який приніс смерть мільйонам і врятував життя мільярдам: дивіться відео cikavanauka
Чому рятівник світу добровільно став батьком хімічної зброї та втратив усе?
Коли у 1914 році спалахнула Перша світова війна, Фріц Габер, який ще у молодості прийняв християнство заради асиміляції та кар'єри, виявив себе як фанатичний німецький патріот. Він щиро вірив, що наука у мирний час належить людству, але під час війни вона належить батьківщині. Габер добровільно очолив хімічний відділ Військового міністерства Німеччини й запропонував використовувати отруйні гази для прориву позиційного глухого кута у траншеях. Він особисто керував розробкою зброї на основі хлору і контролював її перше масове застосування.
22 квітня 1915 року під час Другої битви біля Іпра за наказом Габера німецькі війська випустили 168 тонн газоподібного хлору у бік французьких та алжирських позицій – і жовто-зелена хмара смерті накрила окопи. Солдати сліпли, задихалися у страшних муках, випльовуючи власні легені – щонайменше близько тисячі людей загинули того дня безпосередньо від отруєння, ще тисячі зазнали важких уражень. Габер святкував це як великий тактичний тріумф і невдовзі дістав звання капітана.
Проте його дружина, Клара Іммервар, перша жінка, яка здобула ступінь докторки хімії в Університеті Бреслау, була глибоко шокована і пригнічена діяльністю чоловіка, вважаючи її зрадою ідеалів науки. Увечері 1 травня 1915 року Габер вирушив на Східний фронт готувати нові газові атаки – і тієї ж ночі, вже після його від'їзду, Клара вийшла у сад їхнього будинку і застрелилася з його службового пістолета. Тіло матері знайшов їхній 13-річний син Герман, а сам Габер дізнався про трагедію, вже перебуваючи у дорозі.
Після поразки Німеччини Габер став міжнародним вигнанцем, хоча й зберіг вплив на батьківщині. Його інститут продовжував розробляти пестициди, зокрема препарати, що виділяли синильну кислоту, один з яких мав комерційну назву "Циклон А". Але найстрашніший удар доля завдала йому у 1933 році з приходом до влади Адольфа Гітлера. Хоча Габер як ветеран війни мав право залишитися на посаді, від нього почали вимагати звільнити всіх співробітників єврейського походження – на знак протесту вчений подав у відставку і назавжди покинув країну, якій віддав усе.
Габер помер від серцевої недостатності 29 січня 1934 року у готелі у швейцарському Базелі, дорогою до Палестини. Проте історія не завершилася і на цьому. Ще у 1920-х роках під керівництвом Габера був розроблений ефективний пестицид "Циклон Б", і от у роки Другої світової війни нацисти почали використовувати його модифікацію без попереджувального запаху для масових вбивств у газових камерах Аушвіца та інших таборів смерті. Серед мільйонів жертв Голокосту, вбитих винаходом, до якого доклав руку Габер, були і його власні родичі.