Радіація у кишені: як бідна гувернантка Кюрі стала першою жінкою з двома Нобелівськими преміями

Її геніальні відкриття подарували людству потужну зброю проти смертельних хвороб, але водночас стали для неї самої невидимою повільною отрутою. Її драматична історія розповідає не лише про абсолютний тріумф людського інтелекту, а й про фатальну ціну, яку доводиться платити за право зазирнути у найтемніші таємниці природи. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як донька збіднілого вчителя обдурила імперську систему та підкорила Сорбонну?

Варшава кінця ХІХ століття була містом, де мрії про вищу освіту для жінок розбивалися об суворі заборони Російської імперії, яка на той час контролювала значну частину Польщі. Марія Склодовська, донька збіднілого вчителя фізики та математики, змалку виявляла феноменальні здібності до точних наук, проте двері офіційних університетів були для неї наглухо зачинені. Але жага до знань виявилася сильнішою за імперські закони – дівчина стала слухачкою таємного Летючого університету (Uniwersytet Latający), підпільного навчального закладу, який постійно змінював локації, щоб уникнути поліцейських облав.

Це була справжня інтелектуальна партизанщина, де лекції читали пошепки, а підручники ховали під сукнями – але Марія пішла навіть на більше, розуміючи, що на батьківщині її науковий потенціал задихнеться. Вона уклала безпрецедентний пакт зі своєю старшою сестрою Броніславою. Кілька років майбутня двічі лауреатка Нобеля працювала гувернанткою у провінції, віддаючи майже всі гроші сестрі, щоб та вивчилася на лікарку у Парижі. І лише у 1891, у 24 роки, Марія нарешті купує квиток 4 класу (найдешевший вагон без сидінь) на потяг до Франції – вона вступила до омріяної Сорбонни, де й почався найважчий, але найщасливіший етап її юності.

Паризькі роки були сповнені аскетизму, що межував із виживанням. Марія мешкала у крижаній мансарді, де взимку вода замерзала в умивальнику, а щоб зігрітися вночі, вона накривалася всім своїм одягом і навіть стільцями. Її раціон часто складався лише з хліба, редиски та чаю, через що студентка неодноразово непритомніла від виснаження просто у лабораторії. Проте її блискучий розум працював без упину – жінка здобула ступені з фізики та математики, ставши однією з найкращих на курсі.

Саме у Парижі у 1894 році доля звела її з П'єром Кюрі – талановитим французьким фізиком, який став не лише чоловіком Марії, а й найвідданішим соратником у дослідженнях, що незабаром перевернуть світову науку. Утім, шлях подружжя до епохальних відкриттів пролягав через виснажливу фізичну працю в умовах, які відомий німецький хімік Вільгельм Оствальд назвав "сумішшю стайні та підвалу для картоплі".

Найцікавіше про Марію Кюрі та її роботу з радіацією: дивіться відео perasperaua

Чому тріумф геніальної вченої Марії Кюрі став її найстрашнішим вироком?

У старому дірявому сараї, де влітку стояла нестерпна спека, а взимку гуляв крижаний вітер, Марія власноруч перемішувала важким залізним ломом тонни уранової смолки (настурану). У 1898 році ця титанічна праця увінчалася успіхом – світ дізнався про існування двох нових елементів. Це були полоній, названий на честь батьківщини Марії, та радій. За дослідження явища радіоактивності у 1903 році Марія, П'єр та Анрі Беккерель здобули Нобелівську премію з фізики. Прикметно, що спочатку комітет хотів нагородити лише чоловіків, і тільки категоричний ультиматум П'єра змусив академіків визнати заслуги його дружини.

Трагічна загибель П'єра під колесами кінного екіпажу у 1906 році розбила серце Марії, але не зупинила її науковий запал. Вона зайняла його кафедру, ставши першою жінкою-професором в історії Сорбонни, а у 1911 здобула другу Нобелівську премію – цього разу з хімії, за виділення чистого радію. Під час Першої світової війни Кюрі знову довела свою відданість людству – вона створила мобільні рентгенівські установки, відомі як Petites Curies ("Маленькі Кюрі"), і разом із донькою Ірен особисто виїжджала на лінію фронту, рятуючи від ампутацій та смерті поранених солдатів.

Проте наука, якій вона присвятила життя, виявилася безжальною. На початку ХХ століття людство ще не усвідомлювало руйнівної сили іонізаційного випромінювання. Навпаки, світ охопила справжня "радієва істерія" – смертельно небезпечний елемент почали масово додавати у зубну пасту для "сяйливої усмішки", омолоджувальні креми, пудру, шоколад і навіть питну воду, рекламуючи їх як панацею від усіх хвороб. Сама ж Марія роками носила ампули з ізотопами у кишенях лабораторного халата, милуючись їхнім містичним блакитним світінням у темряві, і працювала з рентгенівськими апаратами без жодного захисту.

Радіація повільно, але невідворотно руйнувала її ДНК. 4 липня 1934 року геніальна вчена померла у санаторії Сансельмоз від апластичної анемії – хвороби кісткового мозку, спровокованої багаторічним опроміненням. Її особисті щоденники, лабораторні зошити й навіть кухонна книга досі залишаються настільки радіоактивними, що їх зберігають у свинцевих ящиках Національної бібліотеки Франції, а дослідники можуть торкатися їх лише у захисних костюмах.