Хроніки неоголошеної війни. Як і чому розпочалась АТО

14 квітня 2014 року стало юридичним початком антитерористичної операції. В цей день до “зелених чоловічків” у Слов’янську та Краматорську приїхало озброєне підкріплення, яке швидко згуртувало навколо себе попередньо-завербованих проросійських місцевих, а ті, в свою чергу, організували і повели за собою натовп, який став блокувати переміщення українських військ.

Речник президента Росії Дмитро Пєсков уже 15 квітня заявив, що ніяких російських військ на Донбасі немає. Те саме вони тоді казали і про Крим. Але уже за рік президент Росії зробив суперечливу заяву.

"Зелені чоловічки" на Донбасі дуже нагадували своїх колег у Криму. Порівняйте самі.

Це Крим за два місяці до того:

А це уже Донбас:

За офіційними даними, у 2009 році Росія почала створення сил спеціальних операцій, як це у свій час зробили США, Ізраїль, Німеччина та Франція.

І послухайте уважно, коли ці сили починають діяти.

Така сама реформа почнеться і в Україні під тиском волонтерів, військових та Заходу. Але станеться це лише наприкінці 2015 року.

Тепер ви розумієте, чому в перші дні війни мова йшла здебільшого про російських кураторів і постачання зброї. Піхотні підрозділи та артилерію у великих кількостях Росія введе згодом, коли її спецназ почне втрачати контроль над ситуацією.

У перші дні головним завданням окупантів буде захоплення максимальної кількості населених пунктів та легітимізація озброєних найманців. Для цього вони будуть захоплювати відділення міліції та СБУ, щоб отримати легку стрілецьку зброю. Це дозволить їм легалізувати тисячі одиниць зброї з Криму та Росії, які було завезено на Донбас. Але для ведення повноцінної війни бойовикам буде потрібна техніка. Для цього окупанти швидко сформують групи сепаратистів, які, прикриваючись місцевим населенням, будуть блокувати дороги. Швидко, рішуче і професійно.

Читайте також: Хроніки неоголошеної війни. Як створювались терористичні "ЛДНР"

15 квітня декілька підрозділів 25-ої повітряно-десантної бригади отримають наказ до 17 години наступного дня зайти в Краматорський аеропорт. Задум буде наступним: один із підрозділів виконуватиме відволікаючий маневр і відтягне на себе групи людей, що блокують дороги. У цей час інші зможуть прослизнути на летовище.

В реальності усе вийде інакше – стара техніка буде погано їхати і ламатись, а натовпи сепаратистів діятимуть швидко й професійно під керівництвом своїх кураторів. Три колони буде заблоковано. Частину зброї і кілька бойових машин забере натовп. Кілька військових і один офіцер (здебільшого уродженці Донбасу) зрадять присязі і перейдуть на бік сепаратистів.

Відібрана сепаратистами зброя і, особливо, дві самохідні артилерійські установки “Нона” принесуть іще багато горя українським солдатам. Наступного дня Олександр Турчинов дасть наказ розформувати 25-у бригаду.

17 квітня сепаратисти у Слов’янську захоплять телевежу і припинять мовлення українських каналів на значній частині Донецької області. На їхнє місце прийде російська пропаганда про громадянську війну і “хунту” в Києві. Незважаючи ні на що, у цей день пройдуть проукраїнські мітинги в Донецьку та Луганську.

Читайте також: Про війну. Без Табу. Частина перша: Кати

Того ж дня у Дніпрі заступник обласного голови Борис Філатов пообіцяє грошову винагороду за кожну здану одиницю зброї або полоненого сепаратиста. А у Женеві буде проведено зустріч міністрів закордонних справ України та Росії, держсекретаря Сполучених Штатів Америки та представника Європи. Після зустрічі буде зроблена заява про те, що сторони йдуть на мирне вирішення конфлікту, буде погоджено план дій і роль місії ОБСЄ у цьому процесі. Але усе це виявиться фарсом. Росія не визнаватиме наявності своїх військ на Донбасі, а, отже, не братиме на себе жодної відповідальності і зобов’язань. Бойовики продовжать захоплення влади.

І ближче до ночі депутата горлівської міськради Володимира Рибака буде звіряче катовано і страчено за спробу підняти над будівлею український прапор.

18 квітня депутати Луганської облради почнуть вимагати негайного проведення референдуму, а у Слов’янську бойовики почнуть полювання на україномовних громадян. 19 квітня колишній "МММщик" Денис Пушилін заявить, що Україна не дотримується Женевських домовленостей і відмовляється роззброїти незаконні, на його думку, Нацгвардію та "Правий сектор". А 20 квітня “народний мер Слов’янська” В’ячеслав Пономарьов попросить Путіна ввести війська для захисту від "Правого сектора". Журналісти російського каналу, в якості доказу атаки на блокпост сепаратистів, покажуть візитку Дмитра Яроша.

Таким буде перший тиждень антитерористичної операції на Сході, війни України за незалежність.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина друга: Окуповані

Час завжди розставляє усе на місця. Більшість військових підрозділів зайдуть в зону АТО, не віддавши скаженому натовпу жодного набою. Так 95-а бригада, заходячи в район Кутузовки буде на швидкості зносити барикади сепаратистів. А коли до їхнього табору прийдуть “зелені чоловічки” з натовпом місцевих – вони просто складуть їх обличчями в землю і здадуть правоохоронцям. Характерно, що останні дзвінки з телефонів псевдомітингуючих будуть зроблені на номери Росії, з яких вони отримували накази.

Місцеві жителі зі зброєю будуть допомагати нашим військовим захищатись, коли у тих ламатиметься техніка. Інші люди на своїх машинах вестимуть наші колони польовими дорогами в об’їзд скупчень сепаратистів. Проукраїнські місцеві часто стануть першими волонтерами, з якими стикнеться український солдат. Вони будуть носити їжу і воду, давати інформацію і попереджати про небезпеку. Багато із них заплатять за це своїм життям уже за кілька місяців, опинившись на непідконтрольних територіях.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина третя: Система

25-у бригаду не розформують, бо вона повністю реабілітується упродовж наступних місяців. Менше, ніж за рік, 22 січня 2015 року на шахті Бутівка, що неподалік Донецького аеропорту, один із батальйонів 25-ої бригади прийме бій. Їх атакуватиме перша слов’янська мотострілкова бригада сепаратистів, створена із залишків тих самих “зелених чоловічків". Бій буде надзвичайно жорстоким. Хлопці з останніх сил будуть вгризатися в українську землю і знищувати наступаючого ворога. Сепаратистська атака захлинеться. Кров’ю десятків росіян і зрадників назавжди буде змито ганебну пляму з історії славетної 25-ої бригади.