У джунглях біля Мачу-Пікчу відкрили 2,5 км старовинних доріг: світ інків був більшим, ніж думали
Мільйони туристів приїжджають до Мачу-Пікчу заради кам'яного міста на висоті близько 2400 метрів. Проте на протилежному березі річки Урубамба роками залишався схил, де під густим тропічним лісом майже неможливо було побачити, що приховує земля.
Лазерне сканування показало там понад 2,5 кілометра невідомих раніше доріг, а також тераси, платформи й круглі структури. Знахідки розташовані на схилах масиву Янантін – фактично навпроти знаменитого Мачу-Пікчу. Відкриття змінює уявлення не лише про окрему ділянку.
Раніше більшість відомих археологічних пам'яток концентрувалася на тому самому боці долини, що й головний комплекс, тому вважалося, що саме там інки найбільше змінювали ландшафт. Тепер стало зрозуміло, що й інший берег був значно активніше освоєний, ніж можна було побачити крізь джунглі, повідомляє Варшавський університет.
Як дороги могли так довго залишатися непоміченими?
Причина стає зрозумілою, якщо спробувати пройти цим схилом пішки. Район лежить приблизно на висоті 2000 – 2700 метрів і вкритий щільним вологим тропічним лісом. Подекуди археологам доводилося буквально прорубувати собі дорогу. Бартломей Цмелевський із Вроцлавської політехніки згадував, що на подолання лише 250 метрів із мачете команді знадобилося близько трьох годин.
Що знайшли біля Мачу-Пікчу / Колаж 24 Каналу
За таких умов кам'яна дорога, тераса чи залишки споруди можуть бути зовсім поруч і водночас залишатися практично невидимими з землі. Тому дослідники підняли над лісом дрон із LiDAR. Технологія посилає до поверхні величезну кількість лазерних імпульсів, частина яких проходить крізь проміжки між листям. Після обробки даних рослинність можна умовно "прибрати" й побачити форму самого рельєфу.
На отриманій моделі проступили регулярні лінії, зигзаги та геометричні структури, яких із землі майже не було видно. Саме так на схилі Янантін виявили мережу доріг завдовжки понад 2,5 кілометра.
Що саме знайшли навпроти Мачу-Пікчу?
Найвиразніша частина знахідки – дорога завдовжки щонайменше 1,2 кілометра. Вона прокладена зигзагами, а її особливості відповідають технікам, характерним для інкського будівництва. Поруч LiDAR показав можливі платформи, тераси та круглі структури. Частина шляхів веде в район так званої Стіни Мандор, яка розташована на протилежному від головного комплексу боці долини.
Дослідники поки не називають усі об'єкти беззаперечно інкськими. Перуанське управління культури наголошує, що хронологію та призначення доріг ще потрібно встановити під час окремих археологічних досліджень. Навіть якщо їхня конструкція відповідає інкському періоду, частина шляхів могла мати давніше походження й пізніше використовуватися або перебудовуватися. Саме тому наступним етапом мають стати не лише нові польоти з LiDAR, а й точкові розкопки знайдених ділянок.
Невже Мачу-Пікчу було значно більшим, ніж здається?
Саме місто, яке сьогодні називають Мачу-Пікчу, не стало раптом у кілька разів більшим. Проте відкриття показує, що дивитися лише на його знамениті кам'яні споруди недостатньо. На території Національного археологічного парку вже відомо близько 60 пам'яток, пов'язаних між собою дорогами.
Одні були сільськогосподарськими терасами, інші виконували господарські або церемоніальні функції й були пов'язані з головною *llaqta* – поселенням Мачу-Пікчу. Довгий час більшість таких місць знаходили на лівому березі річки. Це створювало враження, що саме там інки зосередили основні зусилля з облаштування території. Мережа на Янантіні змінює цю картину. На іншому березі теж були дороги, тераси та споруди, а отже, культурний ландшафт навколо Мачу-Пікчу простягався значно далі від тієї ділянки, яка сьогодні потрапляє на більшість фотографій.
Що ще може залишатися під джунглями?
Археологи поки дослідили лише частину схилу. Професор Маріуш Зьолковський припускає, що невиявлених об'єктів там може бути значно більше, а команді ще належить розширити зону лазерного сканування. Наступні роботи мають допомогти зрозуміти, куди саме вели нові дороги, коли ними користувалися і яку роль відігравали платформи та тераси.
Дослідники хочуть хоча б частково розкопати окремі ділянки й перевірити те, що наразі видно переважно на LiDAR-моделях. Точне розташування більшості знахідок поки не розголошують. Археологи та перуанська сторона побоюються, що координати можуть привабити шукачів скарбів і зашкодити ще не дослідженим пам'яткам.