У Туреччині знайшли храм віком 5 тисяч років: які ритуали приховували вівтарі

Знахідку зробили на території фортеці та кургану Тадим у провінції Елязиг. Дослідники датують святиню приблизно 3000 роком до нашої ери й вважають, що це місце було призначене не для звичайного життя, а для обрядів, жертвопринесень і спільних церемоній, пише Arkeonews.

Це відкриття додає нові свідчення про те, як у регіоні Верхнього Євфрату могли виглядати релігійні практики бронзової доби – задовго до появи великих держав і відомих храмових культур. 

Що саме знайшли археологи? 

У нововідкритому комплексі археологи виявили окрему культову зону. У ній були дві споруди, які дослідники трактують як вівтарі, а також три вогнища, що могли мати ритуальне значення. 

Тут горів вогонь для невідомих ритуалів / Фото unsplash 

Те, що всі ці елементи розташовані в одному просторі, може свідчити про тісний зв’язок між вогнем, жертвами та спільними обрядами. Інакше кажучи, це не схоже на звичайне місце для приготування їжі чи побутового вогнища. 

Археолог Емре Чаїр, який керує роботами на пам’ятці, вважає, що знахідка допоможе краще зрозуміти, як формувалися релігійні традиції в районі Елязига п’ять тисячоліть тому. За його словами, вогнища й місця для жертвопринесень "проливають світло на систему вірувань того періоду". Точні обряди, які проводили в цьому святилищі, поки невідомі. Вівтарі могли використовувати для принесення їжі, рідин, тварин або символічних предметів. 

Спеціально облаштовані вогнища могли підтримувати ритуальний вогонь, спалювати підношення або готувати речовини, потрібні для церемоній. Щоб зрозуміти більше, археологам ще потрібно дослідити, чи збереглися в цих місцях попіл, рештки тварин, рослинні матеріали або інші сліди ритуальних дій. 

Чому ця знахідка не перша для Тадима? 

Новий храмовий комплекс став уже другою культовою зоною, виявленою на кургані Тадим. Загалом на пам’ятці тепер зафіксували шість священних вогнищ. 

Що робили люди біля трьох священних вогнищ / Фото unsplash 

Під час попереднього сезону розкопок археологи вже знаходили ще одну ритуальну ділянку, вік якої оцінили приблизно у 6 тисяч років. Там були особливі священні вогнища, прикрашені стилізованими зображеннями людей і биків. Їх датують пізнім халколітом і ранньою бронзовою добою – приблизно 4000 – 3200 роками до нашої ери. 

Людські фігури на тих вогнищах дослідники трактували як можливі зображення дорослих і дітей. Вони могли бути пов’язані з уявленнями про родину, плодючість або захист дому. Зображення биків теж навряд чи були випадковими. У багатьох давніх культурах бик міг асоціюватися із силою та достатком. Але що саме цей образ означав у Тадимі, археологи поки не встановили. Разом ці дві культові зони показують, що Тадим був не просто місцем проживання. Він, імовірно, залишався важливим ритуальним центром упродовж кількох доісторичних етапів.

Що кераміка розповідає про зв’язки поселення? 

Попередні розкопки в Тадимі дали ще одну важливу групу знахідок – кераміку каразької культури. Археологи виявили 12 таких зразків, які датують приблизно 4000 – 3000 роками до нашої ери. Кераміку цього типу зазвичай упізнають за темною, ретельно лощеною поверхнею. Її пов’язують із культурними мережами, що охоплювали східну Анатолію та Південний Кавказ. 

У Тадимі також знайшли розписну посудину із зображенням гірського козла, датовану приблизно 3200 роком до нашої ери. Ці речі свідчать, що мешканці поселення не були ізольованими. Вони могли брати участь у ширших системах обміну, комунікації та спільних матеріальних традицій. Поєднання такої кераміки, культової архітектури й спеціальних ритуальних об’єктів робить Тадим важливою точкою на доісторичній карті східної Анатолії. 

Чому курган Тадим важливий для археологів?

 Курган Тадим розташований у сучасному селі Тадим, приблизно за 10 – 15 кілометрів на південний захід від Елязига. Він витягнутий зі сходу на захід, займає площу приблизно 120 на 130 метрів і піднімається над довколишньою місцевістю приблизно на 20 метрів. На вершині кургану збереглися рештки середньовічної фортеці – зокрема частини оборонних мурів і веж. Але глибші шари ведуть археологів значно далі в минуле. 

Матеріали з пам’ятки охоплюють багато періодів: неоліт, халколіт, бронзову та залізну добу, а також східноримський, сельджуцький і османський часи. Залишки стін і велика кількість кераміки показують, що це місце неодноразово заселяли, перебудовували й використовували протягом тисячоліть. Нині дослідники зосереджені саме на шарах бронзової доби, де й знайшли нове святилище.