Нагадують суміш вовка й лисиці, полюють на домашню худобу: на Волині помітили екзотичних хижаків
Волинські ліси та болота Полісся переживають помітну зміну дикої фауни. Поруч із традиційними для регіону мешканцями тут дедалі частіше фіксують шакалів – хижаків, яких ще нещодавно вважали виключно південними жителями.
За даними Державної екологічної інспекції у Волинській області, лише протягом 2026 року в регіоні зафіксували та вполювали 11 особин цього виду, а місцеві громади вже отримали перші звернення через візити незвичних гостей до селянських обійсть, розповідають "Новини Львова".
Активне просування золотистого шакала з причорноморських степів далеко на північ України триває останніми десятиліттями на тлі м'якших зим та зміни клімату. Окрім появи нових мігрантів, у волинських угіддях за останні 5 років різко зросла чисельність і місцевих хижаків: за результатами зимового обліку 2026 року популяція лисиць збільшилася більш ніж удвічі – з 2 406 до 5 234 особин, а кількість вовків зросла майже в 6 разів – із 35 до 200 тварин.
Шакал легко освоюється на нових територіях / Фото "Товариство лісівників України"
Через високу щільність звірів мешканці прилісних громад за рік подали 276 скарг на втрату свійської птиці, собак, овець і телят. Зовні шакал нагадує середнє між невеликим вовком і великою лисицею: він має струнке тіло завдовжки 70 – 85 сантиметрів, висоту в холці 40 – 50 сантиметрів, вагу від 7 до 15 кілограмів, загострену морду та пухнастий хвіст із темним кінчиком. Хутро звіра зазвичай золотисто-руде з сіруватим або бурим відтінком, що забезпечує ідеальне маскування серед чагарників і очеретів.
Головний секрет успішного освоєння нових територій полягає в неймовірній витривалості та всеїдності цього представника родини псових. Шакали ведуть сутінковий і нічний спосіб життя, часто створюють міцні сімейні пари на багато років, обмінюються гучним характерним виттям і легко пристосовуються до сусідства з людьми.
У дикій природі вони винищують мишоподібних гризунів, ловлять зайців, комах і плазунів, охоче поїдають лісові ягоди та падаль, виконуючи роль природних санітарів, а за нагоди не минають і погано захищені сільські курники. Зазвичай обережний шакал уникає прямих зустрічей із людиною та намагається триматися подалі від відкритих ділянок удень. Водночас фахівці наголошують, що наближатися до звіра, намагатися його підгодувати чи чіпати дитинчат категорично не варто, адже як дикий хижак він є природним переносником небезпечних інфекцій.