Зовсім не дитяча казка: як цензура вирізала найпохмуріші сцени зі справжніх "Мандрів Гуллівера"
Рівно 300 років тому світ побачив роман ірландсько-англійського письменника Джонатана Свіфта "Мандри Гуллівера". У масовій культурі ця історія давно закріпилася як добра пригодницька казка для дітей про моряка, який потрапляє до ліліпутів та добрих велетнів, проте за лакованими переказами ховається один із найпохмуріших і найбезжальніших сатиричних творів в історії світової літератури.
Сам Свіфт відкрито зізнавався, що писав книгу не для розваги публіки, а щоб "роздратувати світ" і виставити напоказ усю дріб'язковість, жорстокість і лицемірство людства. Уже наприкінці 18 століття видавці, зокрема Френсіс Ньюбері, почали масово скорочувати оригінал: із роману вирізали гострі політичні випади, фізіологічний натуралізм і цілі розділи, перетворивши жорсткий памфлет на безпечне дитяче читання, розповідає ВВС Україна.
Чому Гуллівер після мандрів відмовився жити серед людей
У повній версії роману головний герой здійснює 4 подорожі, і найважливіша з них у дитячі адаптації майже ніколи не потрапляє. Під час фінальної мандрівки Гуллівер опиняється в країні гуїгнгнмів – високорозвинених коней, які володіють мовою, керуються бездоганною логікою та не знають брехні чи жадібності. Поруч із цими шляхетними істотами живуть єгу – огидні, брудні й агресивні створіння, у яких Гуллівер із жахом упізнає звичайних людей.
Контраст настільки вражає мандрівника, що, повернувшись до Англії, він не може терпіти навіть власну родину й воліє проводити дні у стайні, розмовляючи з кіньми. Як влучно зауважив Редьярд Кіплінг, Свіфт прагнув винести вирок усьому людству, але за іронією долі залишив світові популярну дитячу книжку.
Оригінал "Мандрів Гуллівера" був сповнений жорсткої сатири / Фото "Казка.укр"
Сцени, які викреслювали з книжки століттями
Оригінальний текст Свіфта сповнений грубого натуралізму та провокацій, через які вікторіанський письменник Вільям Мейкпіс Текерей називав роман брудним і непристойним. У Ліліпутії Гуллівер рятує королівський палац від пожежі, справивши на нього "малу нужду", а в країні велетнів із огидою роздивляється на величезних тілах мешканців кожну пору, прищ і виразку. У такий спосіб автор зривав із людини маску величі й нагадував про її вразливу фізичну природу.
Не менше діставалося й псевдонауці: у 3 частині книжки вчені Лагадської академії роками намагаються видобути сонячне світло з огірків, перетворити лід на порох і переробити екскременти назад у їжу, що було прямою карикатурою на відірвані від реальності експерименти тодішнього Лондонського королівського товариства.
Як сатира 18 століття передбачила появу штучного інтелекту та інтернет-гіганта
Вплив "Мандрів Гуллівера" на сучасну культуру виявився значно глибшим, ніж просто сюжет про велетня в мотузках. Наприклад, назва відомого американського пошуковика Yahoo! походить саме від диких людиноподібних єгу з роману Свіфта – засновники компанії обрали це слово через його значення "грубий, невихований, дикий".
А в 3 частині книжки Свіфт описав "Машину" – величезну дерев'яну конструкцію із залізними ручками й кубиками, обертання яких дозволяло без жодних знань чи таланту автоматично генерувати наукові трактати, вірші та математичні формули. Сьогодні літературознавці та дослідники технологій називають цей вигаданий у 1726 році апарат першим в історії літературним прообразом сучасних генеративних моделей штучного інтелекту.