Колись зникли на століття, а тепер знову господарі лісу: де на Волині можна зустріти зубра
У пралісах Національного природного парку "Цуманська пуща" мешкає велетень, якого по праву вважають живим символом волинської природи.
Європейський зубр (Bison bonasus) – найбільший і найважчий ссавець України та всієї Європи, чия присутність у цих місцях є справжнім тріумфом природоохоронної справи. Ще кілька століть тому зубри вільно кочували європейськими просторами, проте на Волині їхній слід обірвався наприкінці XVII століття, розповідає "Волинська фундація".
Неконтрольоване полювання, активне вирубування вікових лісів, розорювання земель у поєднанні з низькою природною плодючістю виду призвели до повного винищення тварин у регіоні. Відновлення популяції розпочалося лише у другій половині XX століття.
Господарі лісу / Фото "Волинська фундація"
У 1965 році перших зубрів реакліматизували у Звірівському та Муравищенському лісництвах. Сьогодні для збереження та примноження цих червонокнижних велетнів діє загальнозоологічний заказник "Зубр" площею понад 5500 гектарів.
За спостереженнями науковців нацпарку та волонтерів, наразі в тутешніх хащах вільно переміщуються два диких стада приблизно по 10 особин у кожному. Частина тварин також перебуває під наглядом у напіввільних умовах мисливського вольєра в урочищі "Болярка".
Габарити дорослого зубра вражають: довжина тіла може сягати 3,5 метра, висота в холці – близько двох метрів, а вага нерідко доходить до однієї тонни. Потужну шию та груди тварини вкриває густа шерсть, що нагадує гриву, а підборіддя прикрашає характерна борода.
Попри колосальні розміри, лісовий гігант пересувається майже безшумно. Слабкий зір зубр із лишком компенсує феноменальним слухом і гострим нюхом, завдяки чому відчуває людину чи небезпеку за сотні метрів. Самки з молодняком зазвичай тримаються згуртованими групами, тоді як масивні дорослі самці воліють ходити поодинці, приєднуючись до гурту лише в шлюбний період.
Заказник охороняє не лише велетнів-ссавців, а й унікальні високопродуктивні дубово-соснові масиви та десятки інших рідкісних видів флори і фауни. Повернення зубра до волинських дібров стало доказом того, що навіть майже втрачену природну спадщину можна відродити завдяки наполегливій праці.