"Брянський капкан": ФСБ пішла проти Путіна?

Тисяча й одне пояснення "ДРГ" від росіян

Російські інформаційні ресурси одномоментно, як за розчерком чийогось не надто вправного пера, зарясніли палкими брехливими повідомленнями про "прорив української ДРГ" у складі 40 – 50 осіб (деякі писали про 100), яка одномоментно здійснила просто небачену кількість терактів у селі Сушани.

До теми Фейком про "ДРГ" росіяни намагалися відвернути увагу від дечого важливішого

Питання виникло швидке і просте: для чого б Україні було направляти ДРГ (яка, до слова, за всіма канонами максимум може налічувати 15 осіб) на село, де дві хати і млин, і живуть в цих хатах менше ніж 180 людей. Укотре нагадаю: ми не ходимо війною чи диверсіями на території інших держав. Чужого нам не треба, ми захищаємо своє і йдемо до українських кордонів 1991-го року.

Відповідальність за перетин кордону взяв на себе "Російський добровольчий корпус". Кажуть, що прийшли на рідну землю звільняти її від Владіміра Путіна і мотивувати своєю рішучістю інших. Командир формування Денис Нікітін згодом заявив, що влада України буцімто знала про операцію "РДК" у Брянській області і навіть схвалила її.

Українські чиновники резонно заперечують причетність наших військових до скоєного і заявляють: інцидент на Брянщині – це класична свідома провокація самої Росії. Мета одна: лякай своїх, щоб чужі боялися. Так Кремль хоче учергове виправдати розв'язану ним війну та свої провали на фронті й підкріпити діями заяви про те, що на Росію хтось постійно нападає. Точніше, не хтось, а колективний Захід, який руками України втілює мрії про смерть і занепад Росії.

Українська розвідка зауважує: нікому й мріяти не треба. Росія сама себе без зайвої допомоги спокійно розвалить. Допоможе в цьому велика палітра міжнаціональних, міжетнічних, міжрелігійних конфліктів, які направду роками множаться на просторах Росії, щоправда, не масштабуються у протести. Поки що.

Росіяни ж хаотично вигадували версії, які калейдоскопічно зміняли одна одну, шукали "візитівки Яроша" і вигадували "героя Росії" – хлопчика Федора, який голими грудьми став на амбразуру теракту і врятував від неминучої загибелі стражденних представників глибинного народу, буцімто з нечуваною жорстокістю атакованих диверсантами. Аналітики та фахівці шукали більш реалістичні причини й версії того, що насправді могло статися на Брянщині, а головне – кому це було вигідно і для чого.

Важливо Крим – наша панацея у війні з Росією

Цифри й жорстка реальність розбили версію того, що мета Путіна полягала в посиленні кампанії з мобілізації росіян і підвищенні статусу наративу про "вставай, величезна країно". Країна давно нікуди не встає зі своїх колін. Видання "Медіазона" підрахувало, що Путін у рамках своєї неприховано прихованої мобілізації зібрав 527 тисяч росіян, а не 300 тисяч, як про це було оголошено публічно.

То про яке "вставай" ми говоримо? Мільйон (за різними оцінками) втік, інші відкупилися чи сховалися, решту погнали просто з того місця, де спіймали, ні про що не питаючи та ні до чого не закликаючи. Не факт, що навіть одягнули. Мотивацію росіян, якою не дуже і пахло, навряд уже можна чимось купити, розбудити чи налякати.

Інцидент у Брянську – не бунт росіян

Росіяни починають прокидатися і візит "Російського добровольчого корпусу" – перша ластівка бунтів? Такий сценарій розгледіли у брянській павутині деякі оптимісти. Розчаруємо трохи їхні очікування: зарано масштабувати такого роду сподівання на здатність російського плебсу до масових протестів. Принаймні поки що. З роками із зазомбованої мушлі не так-то й просто вилізти: як мінімум, треба бажання, як максимум, лідери, які здатні очолити рух бодай якогось спротиву закостенілому режиму. Однак із плином часу такий сценарій аналітики не виключають. Утім каталізатор у вигляді "брянської пастки" занадто дрібний для зародка потужних бойкотів.

За словами правозахисника і засновника проєкту Gulagu.net Володимира Осєчкіна, Росія справді планувала false flag operation – напад під "фальшивим прапором" – у доволі жорсткому вигляді і заздалегідь розчистила коридор під "своїх" терористів. На годину-півтори раніше туди прийшов "РДК", члени якого, мабуть, заздалегідь знали про російську провокацію, що готується.

Цікаво Як Китай може врятувати Лукашенка від вторгнення в Україну

Насторожило мене інше: сама кремлівська верхівка у свідченнях запливала за буйки і реагувала хоч і швидко, але доволі розгублено та мляво. На два одвічні російські питання "хто винен?" і "що робити?" чіткої відповіді так і не пролунало.

Сам Путін панічно з одного кутка кидався в інший, ще більш глухий. До розуміння і пояснення ситуації не довіз його навіть бронепоїзд. То оголосив екстрене засідання Ради безпеки, то скасував його. Згодом усе охрестив "терактом", у скоєному звинуватив "українських неонацистів" і для чогось приплів напад на "історичну пам'ять, історію та мову Росії".

Приниження Путіна

Усе це наштовхнуло мене на одну думку: а чи знав сам Путін про те, що планують російські спецслужби на території Брянської області? Чи здогадувався "великий" диктатор про те, що відбувається в його "великій" державі, можливо, за його спиною? І чи не переслідувала Федеральна служба безпеки Росії зовсім іншу мету: "підмочити" репутацію Путіна, показати слабкість і неспроможність хвалених російських силових інституцій захистити бодай прикордонне село з населенням у 180 осіб, а головне – продемонструвати, що цар уже давно не справжній? Бо війна, розпочата Путіним, давно втомила його політичне і силове оточення, яке хоче назад до свого забутого розкішного життя, зокрема, і за кордонами "родины", і повернення якого унеможливлюють санкції та ізоляція країни-агресора.

Цікавою і цілком ймовірною називає таку версію ексрозвідник КДБ і Служби зовнішньої розвідки Росії Сєргєй Жирнов: "У мене давно враження, що навіть в найближчому оточенні Путіна йде ідеологічна диверсія вже пару місяців, – припускає колишній розвідник, – просто подивіться на те, як знімають і показують Путіна останні 6 місяців. Завжди його знімали якісно, завжди він був із хорошим звуком, освітленням, знімали з нижньої точки, аби здавався високим і великим, підбирали журналістів, які на 2 голови нижче за нього, якщо таке взагалі фізично можливо (але зі 140 мільйонів можна знайти людину зі зростом 150 сантиметрів). Тепер йому ставлять поруч хлопців, які на 2 голови вищі за нього, Путін стоїть і дихає їм у пупок, підбирають жахливі ракурси, пишуть погані промови.

Тому я не здивуюся, що у тій самій ФСБ є люди, які не погоджуються із політикою Путіна. От уявіть собі генералів ФСБ, які 20 років збирали собі статки, будували палаци, хотіли придбати нерухомість десь в Англії, в Європі, США, Ізраїлі, Арабських Еміратах, а тепер усе це закрилося і закрилося надовго, якщо не назавжди. Ба більше, Путіну 5-та служба ФСБ генерала Сергія Бесєди брехала, що його будуть зустрічати квітами і килимовими доріжками в Україні. І потім там були репресії проти цієї 5-ої служби.

Всередині спецслужб дійсно боротьба між собою. Тим паче ми вже бачимо гризню між росіянами на фронті: Пригожин, Кадиров, боротьба за постачання боєприпасів, суперечки щодо так званих успіхів на полі бою щодо того, хто який населений пункт "захопив". Тож виключати, що внутрішні розборки могли стати каталізатором до організації диверсії на території Брянської області не те, що не можна. Це реально може бути робочою версією".

Рекомендуємо Бахмут – не Сталінград: чи варто й далі обороняти місто

Жирнов також припускає: ймовірно, мета ФСБшників була менш зіркова. Не виключено, що місцеві дрібні оперативники просто хотіли відзначитися перед Москвою, отримати ордени і перевестися на посади з тих глибинних темних сіл Брянщини до світлих кабінетів "Белокаменной". Але й в такому випадку із верхівками спецоперацію теж ніхто не погоджував.

Скоріше за все, події на Брянщині в самій Росії просто інформаційно затруть, забудуть, замилять черговими меседжами про план захопити Берлін і дійти до Ла-Маншу. Тож малоймовірною на фоні цього видається і реалізація припущень про те, що після брянського інциденту чистки всередині Росії посиляться, а репресивна машина ще більше заправить свої баки паливом переслідувань. Вони й без того повні. Але коли ллється через край, то остання крапля з часом таки знайдеться. От тоді, можливо, ми й побачимо бунти глибинного народу.