Історія гідності. Українська шляхта — найосвіченіша верства суспільства
Українці, на чиїх землях нове керівництво з'являлося дуже часто, здається, звикли, що постійними в їхньому житті є лише зміни.
Прикладом повсякчасного пристосування до змін була українська шляхта – найосвіченіша, найвільніша та найбагатша верства суспільства. До п'ятнадцятого століття шляхта мала привілейовані права.
Зокрема, представники цієї верстви могли передавати землі у спадок, мали пільги у сплаті податків, за військову службу отримували фіксовану платню, могли брати участь в ухваленні державних рішень тощо.
Але в середині 15 століття українська шляхта втратила свою автономію у Великому князівстві Литовському. Щоб отримати привілеї, вона була змушена полонізуватися, зокрема, приймати замість православ’я католицизм. Загалом, варто зазначити, що зміна віри – це найчастіша ознака зміни влади на українських землях.
Так, після остаточної ліквідації козацької держави зробити з українців Наддніпрянщини вірнопідданих царя мала православна церква. Відповідне завдання перед нею поставив цар Микола Перший. У рамках такого завдання українському духовенству за перехід до Московського патріархату обіцяли значні привілеї.
В українських церквах почали відбуватися урочисті богослужіння у дні важливих для Російської імперії річниць. Зачитування анафеми Іванові Мазепі теж стало обов’язковим – при тому, що Мазепа був зрадником з погляду російського царя, а не української історії.
Коли українські землі опинялися у складі нових імперій, сюди приходила і чужа мова. Нова влада намагалася максимально поширити її у всі сфери життя. Так, Російська імперія проводила інтенсивну русифікацію. Шляхетським родинам колишньої Гетьманщини Росія дарувала дворянські титули та права.
З вдячності за це колишня шляхта не чинила відкритого опору русифікації. Тому відносно легко пройшло запровадження російської мови у школах та у сфері документообігу. Також зменшували або й повністю забороняли друк книг українською, її витісняли з культурного життя.