Деолігархізація навпаки: як Харків хочуть перетворити на "заповідник" олігархів

Політичний піар на футболі

Не дуже давно один з професійних футбольних клубів Харкова "Метал" провів свій останній матч у Другій лізі проти криворізького "Кривбасу". "Метал" впевнено переграв свого суперника в матчі, який з турнірної точки зору не мав значення, адже обидва клуби до очної зустрічі оформили своє підвищення в класі. Загалом цей матч мав викликати інтерес лише у найзавзятіших любителів футболу, але зусиллями харківської влади з пересічного матчу зробили грандіозну політичну виставу.

Матч "Метал" – "Кривбас" рекламували особисто в.о. харківського міського голови Ігор Терехов і харківський олігарх, у минулому власник клубу "Металіст" Олександр Ярославський, заманюючи вболівальників обіцянкою сенсації з відродженням славного в минулому харківського "Металіста". Це, а також те, що для заповнення стадіону активно використовувався адміністративний ресурс (квитки на матч роздавали в навчальних закладах та бюджетних організаціях), на грі зібрали фантастичні як для матчу такого рівня понад 30 тис. глядачів. Наявність такої значної масовки дозволила перетворити футбол на грандіозну піар-акцію для Терехова, який фактично вже веде передвиборчу кампанію, і для Ярославського, з якого "ліплять" головного в Харкові "мецената".

Втім, масштабна піар-акція закінчилася загалом нічим. Обіцяна сенсація про відродження "Металіста" обернулася вкрай розпливчастими заявами про "запуск процесу відродження", адже в реальності відродити збанкрутілий футбольний клуб буде вкрай непросто і, що не менш важливо, дуже недешево.

Нагадаємо, що харківський "Металіст", який до 2014 року створював серйозну конкуренцію головним грандам українського футболу "Шахтарю" і "Динамо" і доходив до чвертьфіналу Ліги Європи, збанкрутував після того, як олігарх часів Януковича Сергій Курченко втік до Росії і перестав фінансувати клуб. У 2012 році Курченко купив "Металіст" у Ярославського. Зараз Ярославський стверджує, що продав клуб через політичний тиск на нього, чим дає зрозуміти, що команду у нього фактично "віджали" і гроші на цій угоді він втратив. Однак ця версія звучить як мінімум сумнівно. За інформацією ЗМІ, яку Ярославський так і не спростував, за клуб він отримав близько 300 млн доларів, в той час, як за роки володіння командою, за словами того ж Ярославського, він вклав в неї щось близько 270 млн доларів. Так що дуже малоймовірно, що олігарх від продажу клубу залишився в збитку.

До того ж Ярославський неодноразово заявляв, що в договорі про продаж клубу зафіксовано його зобов'язання протягом 10 років не займатися футболом. Неважко підрахувати, що цей термін ще не закінчився, але Ярославський вже сьогодні серйозно залучений у футбол. Виходить, що слово своє олігарх не дотримав, що автоматично зменшує довіру і до інших його слів.

Зараз ФК "Металіст" банкрут, який знаходиться в стадії ліквідації, а його бенефіціаром досі залишається Курченко. І тільки після того, як клуб буде остаточно ліквідований, емблема і назва клубу втратять правовласника і Ярославський зможе їх використовувати для ФК "Метал". Саме повернення старої назви і емблеми було головною обіцянкою Терехова і Ярославського перед останнім матчем у Другій лізі.

Однак процедура ліквідації стартувала тільки 22 квітня 2021 року і триватиме ще довго, тому поки говорити про повноцінне з юридичної точки зору перейменування ФК "Метал" як мінімум дуже рано. Крім того, у клубу величезні борги – мало не 900 млн грн, погасити які Ярославський, очевидно, не збирається, одночасно активно агітує вболівальників чинити тиск на міських і районних депутатів, щоб ті проголосували за повернення інфраструктури "Металіста" з державної власності (куди вона потрапила після спецконфіскації у Курченка) в муніципальну. Тобто Ярославський явно намагається перекласти борги клубу на бюджет міста.

Власне, відразу після матчу і виступу там Ярославського і Терехова в ОДА заявили про готовність передати КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (рухоме і нерухоме майно стадіону "Металіст") в комунальну власність громади Харкова, про що офіційно попросила харківська міськрада на останній своїй сесії. 10 червня питання про передачу інфраструктури має розглянути облрада. Можна припустити, що після передачі у власність міста об'єкти віддадуть в оренду Ярославському для використання в потребах клубу, який відроджується.

Однак примітно, що ще у 2012 році Ярославський був категорично проти передачі стадіону з обласного управління в міське, заявляв, що це порушення прав інвесторів і натякав, що може побудувати новий стадіон для команди. Незрозуміло, що конкретно змінилося, що Ярославський змінив позицію на діаметрально протилежну, крім того, що між олігархом і міською владою з'явилися "договорняки", яких раніше не було.

Не дарма Ярославський напередодні заявив, що стадіон "Металіст" перебуває чи не в аварійному стані, і УЄФА не дозволить проводити відродженому "Металісту" матчі єврокубків у Харкові, якщо терміново не вкласти в ремонт стадіону 6,5 млн доларів. Порівнянну суму Ярославський закликає вкласти і в дитячу академію і тренувальну базу "Металіста", практично вимагаючи від міської влади витратити більше 10 млн доларів на спортивну інфраструктуру. При цьому заяви про неможливість проводити в Харкові матчі єврокубків – очевидна брехня. Нещодавно на стадіоні "Металіст" грала збірна України і у футбольних чиновників не було ніяких нарікань щодо стану арени. Швидше за все Ярославський просто перекладає свої борги і витрати на бюджет, що йому неодноразово вдавалося і раніше. І в футбольних питаннях, і в нефутбольних.

Меценат за рахунок бюджету

Так, під час підготовки Харкова до Євро-2012 саме Ярославський позиціював себе як одного з головних спонсорів створення в місті сучасної інфраструктури. Але насправді своїх особистих грошей у будівництво Ярославський вкладав мінімально. Основне фінансове навантаження лягло на бюджет.

Реконструкція все того ж стадіону "Металіст" здебільшого відбулася за кошти державного бюджету. Інвестори, одним з яких був Ярославський, вклали тільки близько 30% необхідної суми, але це дозволило олігарху отримати частину приміщень стадіону в приватну власність і потім заробляти на використанні арени. Також за гроші державного, міського та обласного бюджету будувалася злітно-посадкова смуга аеропорту "Харків". Хоча ЗМІ сурмили, що саме Ярославський є головним спонсором реконструкції аеропорту. Втім, пізніше ЗМІ повідомили, що термінали аеропорту, в які нібито вкладав кошти Ярославський, насправді будувалися за гроші російських інвесторів, друзів і партнерів харківського олігарха. Та ж історія сталася і з п'ятизірковим готелем "Харків Палас", який нібито будував Ярославський, але насправді росіяни.

Загалом Ярославський ще з часів "Укрсиббанку" підтримує тісні відносини з російським бізнесом. Російський слід помітили і на Харківському тракторному заводі, що належить Ярославському, на базі якого він обіцяв створити "Екополіс", але поки завод знаменитий лише довгим простоєм і справою, яку завела СБУ через вивезення в Росію обладнання.

Не оминув своєю увагою Ярославський і освоєння бюджетних коштів на боротьбу з коронавірусом. Навесні минулого року саме харківський олігарх очолив штаб по боротьбі з пандемією на Харківщині. Ефект від боротьби був близький до нульового, але, як пишуть ЗМІ, саме близькі до Ярославського компанії закуповували обладнання та маски, необхідні для протидії інфекції. Частина закупленого цими фірмами досі без діла лежить на складах, в той час як цієї весни ситуація з коронавірусом в Харкові і області критична, і обладнання для лікування хворих катастрофічно не вистачало.

Втім, своє байдуже ставлення до здоров'я харків'ян Терехов і Ярославський продемонстрували і під час футбольної піар-акції. Стадіон стараннями чиновників був заповнений майже повністю, що явно суперечить карантинним нормам для "жовтої зони", де станом на момент проведення матчу знаходився Харків. За правилами "жовтої зони", стадіони можна заповнювати не більше, ніж на 50%, але, коли потрібна масовка для політичного передвиборчого піару, ці вимоги були просто проігноровані. Примітно, що на грубе порушення протиепідемічних заходів абсолютно не звернула увагу поліція. І це при тому, що начальник облуправління Нацполіції в Харківській області Андрій Рубель перебував у VIP-ложі на стадіоні. Що говорить про те, що глава МВС харків'янин Арсен Аваков грає у виборах мера Харкова свою важливу роль.

Харківська коаліція Авакова, Тимошенко і Ярославського

Наївно було б думати, що Арсен Аваков, який має в Харкові свої бізнесові та політичні інтереси, і у якого довгі роки був серйозний конфлікт з Кернесом, не скористається ситуацією, яка склалася після смерті Геннадія Адольфовича, і не спробує встановити свій повний контроль над містом. У зв'язку з цим майбутні вибори мера Харкова відіграють для Авакова вирішальну роль.

Свій контроль над Харковом Аваков почав відновлювати відразу ж після того, як Кернес захворів і його відправили на лікування до Німеччини. І в реалізації цього плану главі МВС дуже припав до двору перший заступник Кернеса Ігор Терехов, який до 2010 року працював в команді губернатора Авакова і ніколи не розривав повністю відносин зі своїм колишнім шефом. Хвороба і смерть Кернеса допомогли Терехову спочатку сформувати виборчий список "Блоку Кернеса", куди включили людей Авакова, потім стати секретарем міськради, завдяки вкрай сумнівному електронному підпису Кернеса, а після смерті мера стати в.о. голови міста.

Отже, зараз у Харкові сформувалася потужна коаліція, мета якої зберегти контроль над містом і провести Терехова на посаду мера. Але це означає поділити Харків, залишивши на узбіччі команду президента України Володимира Зеленського. На чолі цієї коаліції, зрозуміло, знаходиться Арсен Аваков, чиїм прямим протеже є Терехов.

Також в коаліції широко представлені інтереси заступника глави Офісу Президента Кирила Тимошенко, ставленицею якого є губернатор Айна Тимчук – землячка Тимошенко, яка більшість свідомого життя працювала в Дніпрі, а також голова облради Артур Товмасян, який має зв'язки ще й з Аваковим.

Особливе місце в цій коаліції відведено Ярославському, головна мета якого отримати контроль над тендерами і розподілом коштів міського бюджету. Власне, Ярославський, завдяки Терехову, якому олігарх активно допомагає піаритися на футболі, отримав можливість освоювати чималі бюджетні кошти. Наприклад, за інформацією ЗМІ, підряд на будівництво вкрай сумнівної з точки зору потреб міста дороги через ринок Барабашово вартістю майже 100 млн грн отримала турецька компанія Makyol – партнер групи DCH Ярославського.

Цікаво, що в кабінетах чиновників облдержадміністрації за розпорядженням голови ОДА Тимчук висять календарі з фото найближчого соратника Авакова по бізнесу Ігоря Котвицького, Терехова, самої Тимчук і Товмасяна, як би щомиті нагадуючи чиновникам, кому сьогодні належить Харків.

Зараз ця коаліція ділить вплив у Харкові і бюджетні потоки між собою, явно не збираючись враховувати інтереси президента Зеленського і партії "Слуга народу". У цьому контексті тема відродження "Металіста" є своєрідним ланцюгом, що зв'язує Терехова з Ярославським. Терехов дуже розраховує, що піар на "Металісті" допоможе йому заслужити любов харків'ян, але без Ярославського піариться на відродженні улюбленої команди не вийде. А Ярославський завдяки допомозі Терехову отримує можливість практично шантажувати міську владу і вимагати вигідних для себе рішень, що вже і відбувається з вкладенням грошей у футбольну інфраструктуру "Металіста".

Зараз президент Володимир Зеленський і РНБО дуже багато говорять про деолігархізацію, а в Харкові відбуваються рівно протилежні процеси. За активної підтримки Авакова і його команди в.о. мера Терехов і Ярославський фактично беруть під свій контроль бізнес, медіа спортивні та іміджеві проєкти в місті, по суті роблячи харків'ян заручниками олігарха і його оточення.

Така "зачистка" другого за розмірами міста країни, що знаходиться поблизу кордону з Росією і зони АТО/ООС, і перехід його під повний контроль однієї олігархічної групи, члени якої серед іншого мають тісні зв'язки в Росії, може мати непередбачувані наслідки.

Автор Юрій Погребняк