"Коли поранили, болю взагалі не відчував... А потім біль був пекельний!"

"Сержант, вважаю, одна з головних ролей, оскільки саме він відповідає за особовий склад та виконання поставленої бойової задачі, – каже Сергій. – І це завжди має бути виконано у кращому вигляді, нічого не виключаючи, та у вказані терміни. Це особиста зона відповідальності – від командира відділення до старшини батальйону. Сержантська ланка за це відповідає. І завжди тримати свій особовий склад на контролі, адже за це сержант відповідає головою.

Історія військової дівчини: Я на війні з 16 років, – розвідниця Аліна розповіла, що дійсно важливо для військових

У порівнянні з довоєнними роками можна сказати наступне: був тільки офіцер "ясне сонечко", і з думкою сержанта рідко хто рахувався. На превеликий жаль, таке воно було. Зараз командири дослуховуються до сержантського корпусу. Командири чують, слухають та радяться, що дійсно важливо. Раніше такого не помічав.

Про перспективи сержантського корпусу

Ми рухаємося у правильному напрямку, бо якщо службу в ЗСУ порівнювати з якоюсь цивільною спеціальністю – там просто так гроші ніхто не платить. Особа, яка знаходиться на певній посаді, виконує свою функцію. Якщо цю функцію не виконує, то ця посада і ця людина нікому не потрібні. Сержант має керувати відділенням, взводом, ротою. Він це має робити. І це є досить відповідальна робота – як у бойовій обстановці, так і під час перебування у ППД (пункт постійної дислокації – Прим. 24). Командири відділення у мирний та воєнний час відповідають за успішне виконання поставленої бойової задачі – крапка.

Цікаво! Українські ЗМІ на окупованому Донбасі: що про це відомо

Про поранення

Коли мене поранили здивувався, що я болю взагалі не відчував. Був при тямі, пам'яті, міг керувати своїм особовим складом, надавати вказівки, а болю взагалі не відчував протягом 15 хвилин, доки не погрузили у хаммер і не почали по розбитій дорозі спускатися. Ось тоді біль був пекельним. Не пам'ятаю, щоб у мене в житті таке колись було...

Першу медичну допомогу надавали у Волновасі, потім у Маріуполі, потім у Дніпрі. Пару днів пробув у реанімації, а решта лікування пройшла в Одесі. До лікарів тільки щира подяка, тому що все пройшло професійно.

Повернутися на службу було моїм бажанням, але у висновку ВЛК (Військово-лікарська комісія) признала мене непридатним до несення військової служби зі зняттям з військового обліку. На щастя, в моєму батальйоні є така посада, як штаб-сержант, командири поклопотали перед вищим командуванням, щоб поставити на цю посаду мене і залишити у ЗСУ.

Головне для сержанта

У сержантському кодексі написано: "слідуй за мною, роби як я". Потрібно бути зразком для свого особового складу.

Епілог від Закарпатського легіону Сергій прийшов у ЗСУ на строкову службу, після неї – на контрактну. На той час грошове забезпечення було відверто низьким, а самі ЗСУ поступово занепадали, тому службу залишив. Проте повернувся – в перші дні війни, з мобілізацією. Далі – демобілізація і новий контракт. Невдовзі по тому важке поранення, тривала реабілітація і довгий шлях від кабінету до кабінету, щоб залишитися на службі, попри діагнози та рішення ВЛК.

Зараз Сергій – штаб-сержант. Він переймається проблеми підрозділу та робить все можливе, щоб сержантський корпус розвивався, а самі сержанти усвідомлювали свою роль. Бо вони потрібні. І Сергій потрібен. І він це знає. Тому і повернувся.

Читайте також: Можливість зробити кар'єру, або 11 причин служити в Закарпатському Легіоні