Крупним планом: 18 в'язнів відсудили в України майже півмільйона євро

Навіть екс-в'язні бояться показувати своє обличчя

14 січня 2007-го року. Місто Ізяслав, Хмельниччина. У місцевій 31-шій колонії в'язні розпочинають голодування. Протестують проти нелюдських, за їхніми словами, умов утримання.

“Січень-лютий. Маленька буржуйка стоїть на території такого ангару – метрів сто. І, не дай Бог, тебе побачили – цього робітника, який прийшов сюди відігріти пальці”, – згадує колишній в’язень колонії, один із позивачів.

Навіть колишні в'язні 31-ї ізяславської колонії досі бояться показувати своє обличчя на камеру.

Одразу після початку голодування між в'язнями та адміністрацією колонії розпочалися переговори. Втім, вже через 8 днів до тюрми Пенітенціарна служба України скеровує спецпризначенців.

“Карабет та інші проти України”

6 років пішло на те, аби довести катування через суди. Правозахисникам вдалося зібрати свідчення 18-ти в'язнів 31-ї колонії. У 2009-му році справа дійшла до Верховного суду України. Вердикт – в'язнів не били. Цього року Європейський суд з прав людини визнав дії спецпідрозділу Пенітенціарної служби тортурами.

У рішенні Європейського суду таке поводження було названо катуванням. На кожного з них приходилося по кілька спецпризначенців, які їх били, принижували, ставили голими на розтяжку, кидали їх у воронок просто один на одного, як тіла,
– розповідає представник інтересів в’язнів у Європейському суді Аркадій Бущенко.

У Євросуді цю справу назвали “Карабет та інші проти України”, за прізвищем першого із позивачів-в`язнів, який до винесення рішення не дожив. Скільки випадків катування в'язнів стається в Україні, ніхто точно сказати не може. Правозахисники дізнаються про катування переважно зі ЗМІ, або ж від родичів постраждалих. Самі в'язні говорити про побиття бояться.

Коментувати ситуацію Державна пенітенціарна служба відмовилася, мовляв, тексту рішення Європейського суду вони ще не отримували. Ба, навіть більше, познімати Ізяславську 31-шу колонію Служба виконання покарання нашому телеканалові заборонила. Причину заборони силовики назвали лише через тиждень переговорів.

Правозахисник Євген Захаров зауважує, що Пенітенціарна служба всіляко гальмувала розгляд справи “Карабет проти України” у Євросуді.

Департамент чинив опір їхньому листуванню. Значить, Європейський суд ставив питання – треба було відповідати. Адвокат мав відповідати, збирав необхідні відповіді для того, щоб надати пояснення Європейському суду”,
– розповідає правозахисник Євген Захаров

Гроші до в'язнів можуть не дійти

Гроші до тих, хто й сьогодні перебуває за ґратами, можуть не дійти. Правозахисники припускають, що адміністрація колонії може “попросити” коштами поділитися. Щодо спецпідрозділів, які виконували наказ і побили в'язнів, то вони взагалі поза законом.

Чи оскаржуватиме Україна рішення Європейського суду у справі "Карабет та інші проти України", поки що не відомо.

Ми маємо 3 місяці. Вони нам даються до того моменту, коли рішення набуде статусу – остаточне. Впродовж цього часу ми маємо право оскаржити це рішення. Відповідно до Конвенції – направити до Європейського суду клопотання про передання рішення на розгляд великої палати. На даний момент зазначеного рішення ще не прийнято. Питання щодо направлення такого клопотання ще на етапі дослідження”,
– розповідає в.о. урядового уповноваженого у справах Європейського суду Маркіян Бем.

Зі скаргами щодо катувань у місцях позбавлення волі до Євросуду, окрім України, звертаються лише позивачі з Росії та Туреччини. За даними правозахисних організацій в Україні більш ніж у 90% випадках винних не карають. Навпаки, як у випадку з Ізяславською колонією, з грошей платників податків їм продовжують платити зарплату. Тепер, ті ж платники податків мають сплатити потерпілим і присуджені Євросудом суми за завдану представниками держави шкоду.