Крупним планом: Чому біженцям в Україні не дають гарантій безпеки?

Вони обіцяли навіть оселитися тут, доки їм не нададуть гарантій безпеки, адже навіть місце свого перебування змушені приховувати.

Емін Ахмедбеков - колишній офіцер поліції Баку - каже, що відверто критикував владу, чим не догодив президенту Ільхаму Алієву. Мовляв, за це і відсидів у в`язниці три роки - кримінальну справу, яку порушили за побиття інспектора ДАІ, Емін називає сфабрикованою.

“Всі правозахисні організації Азербайджану, Гельсінська правозахисна організація, Моніторингова група, політв'язні, визнали мене політичним в’язнем”, - розповів біженець з Азербайджану Емін Ахмедбеков.

Доки відбував покарання, дружину Ніґяр, яка теж працювала в бакінській поліції, звільнили з роботи, а проти неповнолітнього сина Ахмедбекових порушили кримінальну справу. Коли Емін вийшов на волю, всією родиною вирішили тікати. Так дочка, два сини, 75-річна мати та Емін з дружиною опинилися в Україні.

Вже за декілька місяців на їхні українські мобільні номери почали дзвонити із погрозами азербайджанські спецслужби.

Ахметбекови переконані: Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Києві передає іноземним спецслужбам персональну інформацію про біженців.

В Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців розводять руками: Україна - небезпечна для біженців. Інформація про місце проживання втікачів та контакти дійсно потрапляють до рук іноземних спецслужб, але управління ООН тут ні при чому. Та й перетинати державний кордон за гроші вони не пропонують, мовляв, звинувачення Ахмедбекових - безпідставні.

Ситуація з розголошенням телефонів типова для втікачів із пострадянських країн, - стверджує правозахисник Максим Буткевич. До зливання такої інформації може бути причетна українська влада, яка не хоче сваритися з сусідами.

“Ми отримуємо останнім часом періодично повідомлення від людей, які звертаються до нас за допомогою, у тому числі вихідців із країн колишнього Радянського Союзу про погрози фізичним насильством, які надходять з території Російської Федерації, у той час як вони перебувають в Україні. Це не може не непокоїти, але і вони, і ми розуміємо, що навряд чи можна розраховувати на будь-який захист від українських державних органів”, - каже правозахисник Максим Буткевич.

Тож якщо у громадян колишніх радянських республік або інших країн є проблеми із владою, до України їм тікати не варто. Найгучнішими справами останніх років, коли прохачі притулку зникали на території України і з'являлися у тюрмах на Батьківщині, стали історії російського опозиціонера Леоніда Розвозжаєва та палестинського інженера Дірара Абу-Сісі. Насправді ж, кажуть експерти, їх десятки.

Чекати відповіді від української міграційною служби біженцям доводиться місяцями, а то й роками. Якщо ж прохач отримав відмову, йому залишається або проситися на переселення до іншої країни (тих, кому це вдається, - одиниці), або - жити в Україні нелегально.

Найближчим часом слід очікувати нову хвилю прохачів притулку із Лівії, де продовжується громадянська війна.