Крупним планом: Репортаж з епіцентру неоголошених військових дій

Від Києва до фронту неоголошеної війни приблизно 12 годин дороги, а поговорити є про що. Розповідає, що був на службі у Києві всю зиму. Сам звільнився одразу після Майдану. Тепер возить їжу та необхідні речі колишнім підлеглим, які зараз воюють на Сході. Просить не показувати обличчя та змінити голос.

Допомогти хлопцям, зараз і в державі скрутно. Не всім забезпечені. От і забезпечуємо їх потрошки. Підключився мер наш, підключилася громада міста. Допомогли, чим змогли, та і веземо, – розповідає колишній "беркутівець".

У Донецькій і Луганській області багато "беркутівців"

Ще 3 місяці тому – вони усі були ворогами Майдану, зараз – захисники і герої, дивується наш співбесідник.

Хлопці поїхали захищати не владу, яка зараз. Не ту владу, яка була. Захищають інтереси держави, стоять на захисті держави, є наказ їхати – значить їдуть. Порушення наказу бути не може. Настрій бойовий, без команди ніхто задню включати не буде. Ніхто не збирається їхати додому. всі стоять на інтересах держави. Це я підкреслюю. Чому в нашій державі карають пістолет, а руку, яка цей пістолет тримає – не можуть покарати? – дивується співрозмовник.

"Держава має все необхідне для наведення ладу"

Впевнений – більшість східняків не підтримують розділення країни, а збурюють людей ніякі не сепаратисти, а звичайні бандити. Що з ними робити прекрасно знає, і не розуміє чому цього не відбувається.

Я тільки в одному впевнений: або хтось з керівництва нашої держави боїться взяти на себе відповідальність... Сил і засобів – достатньо, щоб зробити зачистку східних регіонів і навести порядок. Сил і засобів – ще раз кажу, достатньо. З головою. Немає такого – бандерівці. Поназивали одних москалями, інших бандерівцями. Комусь то, значить, вигідно. Чиясь то технологія – розкол держави, роздор між людьми, – вважає екс-"беркутівець".

Перші блокпости після Києва з’являються на межі Харківської та Полтавської областей. Тут же змінюється і атмосфера. За Харковом – практично пусті дороги, військові машини. До Антитерористичного центру – трохи більше 100 кілометрів.

Перед Слов’янськом – три блокпости українських військових

У самому АТЦ знімати не дозволяють – віднедавна це стратегічний об’єкт, що з години на годину чекає штурму. Уже згодом дізналися, що напад стався за кілька годин після нашого від’їзду. Ми в той момент вже були під Слов’янськом.

Цей блокпост знаходиться практично на межі Харківської та Донецької області. Це середина між Ізюмом і Слов’янськом. Тут перевіряють автівки на заборонені предмети. І скоро його вже перенесуть ближче до гарячих точок, а саме до Слов’янська, – розповідає журналіст Ярослав Дем’яненко.

Бійці колишнього спецпідрозділу "Беркут", що також несуть тут службу, три тижні жили у землянці, викопаній власноруч, тепер охороняють телевежу в місті Ізюм. Навколишні лісосмуги усіяні розтяжками із сигнальними ракетами.

Жили, харчувалися, от кухню зробили. Самі їсти готували. То що видали нам у командировку, то і було: харчі, продукти. Самі готували, скидалися грошима. Сюди потрібні продукти, щоб готувати щось людське поїсти, тому що тут на одних тушонках ми довго би не протягнули, – говорить учасник АТО.

Блокпости контролюють шляхи, аби не пропустити бойовиків

Завдання цього блокпоста – не пропустити бойовиків чи будь-які підозрілі авто, забезпечити проїзд військових колон.

Приїжджало керівництво кілька днів назад. Та й нічого. Міняємося, самі їздимо помитися, води привезти... Такого забезпечення, якого обіцяли – немає. Тобто багато вашої власної ініціативи? Так, тому що ми стоїмо за Україну, а не за діючу владу. Зрозумійте одне. Ми за цілісність держави, за народ. А тут відношення нема ніякого, – учасник АТО.

Ближче до Антитерористичного центру вже Нацгвардія. У їхньому стані із забезпеченням краще, каже їхній представник. Говорити з журналістами відмовляються, облич не показують. Жоден. Причина у всіх одна: ніхто не розповідає родинам, де знаходиться насправді. Всі заспокоюють близьких, що перебувають в резерві десь у спокійному Харкові, а в Слов’янську воює хтось інший.