Чому успішний київський перукар стриже безхатьків

До салону Дмитра приходять успішні і впевнені у собі чоловіки, ті хто зможе викласти за зачіску декілька сотень гривень. Тут затишно, тут обговорюють машини, політику і подорожі. Це робота, яку він обожнює, те що вміє найкраще.

Та раз в тиждень, він залишає свій салон і йде до людей, які не знають, де саме сьогодні ночуватимуть, скільки вони зароблять в кінці місяця, і чи вистачить їм сьогодні грошей на вечерю. Але Дмитро не приносить їм гроші, у нього інший вид благодійності.

Посеред парку, людних площ чи біля вокзалу, дістає зі своєї валізки такі ж професійні інструменти, як і своєму салоні і з такою ж майстерністю творить новий образ тих, хто не може собі дозволити перукаря.

Зістригаючи зайве волосся, він намагається забрати їхні сумніви у собі, дати стимул самостійно змінити своє життя. Так щоб нова зачіска змусила подивитись на себе іншими очима, показала, що ти можеш більшого, що тобі тут не місце.

Є у Дмитра й декілька правил: він не робить зачісок, які ці чоловіки й самі могли б зробити. Фрази "підстрижіть мене покоротше" пропускає повз вух — його мета робити дорогі , статусні зачіски,такі як у чоловіків із гарною роботою. А ще не стриже тих, хто може дозволити собі прийти до перукарні.

Така ідея з’явилась у Дмитра давно: вкотре проходячи цими вулицями зрозумів, що можна безкінечно довго чекати на зміни в країні, а можна самому почати їх втілювати. Майстер уже 12 років не розлучається з ножицями — це його спосіб допомогти.

У всіх є інші таланти, якими можна поділитись. Бо цьому світу важливо, щоб добра було більше.

Дивіться також: Журнал, котрий відкрив для всіх особливу Україну