Чи потрібно Україні визнавати дії Польщі геноцидом: позиція обох сторін
На Львівщині відкрили пам'ятник жертвам Армії Крайової, а в парламенті зареєстрували постанову про визнання геноцидом дії Польської держави щодо українців. Її автор впевнений, що після визнання поляками подій на Волині в 1943 році геноцидом – потрібно діяти симетрично.
Армія Крайова, як підпільне формування, виникла у 1939 році одразу після окупації і поділу Польщі між Радянським Союзом і Третім Рейхом. Метою поляків було відновлення держави, а отже повернення Волині і Галичини. У 1943 році, коли стало зрозуміло що німці програють, поляки почали активно боротись з українцями – і не лише з військовим підпіллям.
Читайте також: Експерт розповів, чому польський сейм визнав Волинську трагедію геноцидом
Нардеп Олег Мусій закликає до симетричної відповіді полякам і визнати геноцидом, все що робила Польська держава з українцями.
Тільки на моїй рідній Сокальщині з 43 по 51 роки Армією Крайовою і селянськими загонами було спалено 30 сіл, замордовано 4 тисячі людей,
— йдеться у пояснювальній записці до проекту відповідної постанови.
В той же час історики відзначають, що ні поляки, ні українці не чинили геноциду.
Читайте також: Волинська трагедія: чому знову розгорівся конфлікт між Україною і Польщею
Була війна між українцями і поляками, головними суб'єктами цього протистояння були польські і українські підпільні рухи. На жаль, у цій війні обидва підпільні рухи вдавались до воєнних злочинів. Там були такі кроки, які ми можемо кваліфікувати, як етнічні чистки з обох боків. Але говорити про геноцид абсолютно не прийнятно. І приймати такого роду дзеркальну постанову це означає визнати фактично правоту польської сторони,
— зазначає директор Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович .
За словами В'ятровича, симетричні обвинувачення – шлях у нікуди. Історією мають займатися історики, а не політики.
А от пам'ятники – то справа честі. Варто віднайти ім'я кожної жертви. А в обох країнах поставити пам'ятні "знаки примирення".
Нагадаємо, 22 липня польський Сейм ухвалив резолюцію, якою встановив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, що його вчинили українські націоналісти проти громадян Другої Речі Посполитої в період Другої світової війни.
У відповідь на це рішення, український нардеп запропонував визнати геноцидом дії міжвоєнної Польщі 1919-1951 років. Він пропонує встановити 24 березня Днем пам'яті про українців, які постраждали від геноциду польської армії.