Річниця "визволення": як українців депортували з їх домівок після війни
28 жовтня 2016 року в Україні відзначають 72 річницю звільнення країни від окупантів. Та для багатьох жителів Західної України "визволення" стало справжньою трагедією. Адже після нього почалися примусові депортації. Так званий обмін населенням відбувався з особливою жорстокістю.
У липні 1944 року радянська армія звільняє село Сянічок від німецької окупації. Та не встигло місцеве населення оговтатись, як прийшло чергове лихо. Радянська влада разом із польськими комуністами похапцем вирішила прокласти між двома державами кордон.
"Лінія Керзона стала основою для радянсько-польського кордону. Це була лінія, яка абсолютно не співрозмірна з етнічним розселенням українців. І тому ми говоримо про зачистку Закерзоння,
– розповів історик Віталій Ляска.
Починається масштабна операція переселення. У Надсянні, на Лемківщині, Холмщині та Підляшші радянсько-польська комісія готує списки переселенців і примусово просить покинути дім. Українці не хочуть пакувати валізи.
У 1945 році стало очевидним – акція провалилась. Тому З вересня 1945 року виселяти українців почали військові підрозділи трьох польських дивізій. Примусовим переселенням радянські комуністи захотіли знищити підтримку УПА.
Читайте також: Волинські волонтери впорядковують українські кладовища у Польщі
Однією з тих, кого примусово виселили із рідного дому, стала Емілія Гвоздюк, яка народилась і виросла у селі Сянічок. Зараз це село – це південно-східна Польща. У мальовничому селі під горою живуть лише поляки, та до 1944 року тут споконвіків жили українці.
"Це була одномоментна акція – оточували село, казали – ми вас виселяємо на батьківщину. Що люди змогли брати, то брали. І вагонами відправляли на територію Радянського союзу", – розповів Віталій Ляска.
Декілька днів у холод та дощ, у бараках люди чекали на товарні вагони.
«4 квітня ми виїжджали зі Сянека товарняком. На сам Великдень. Як люди заспівали «Христос воскрес», то люди ридали і кричали. Ми нічого не знали, куди ми їдемо. Нам ніхто нічого не сказав,
– пригадує Емілія Гвоздюк.
Більшість виселили на схід України, родина Емілії зійшла з потяга на Львівщині. Тоді вперше ступили на поріг чужої хати, – з глини, соломи та безліччю блощиць. А в їхній рідній новенькій хаті в Сянечку оселились поляки.
За офіційними даними, на територію УРСР всього було депортовано майже 500 тисяч українців, з західної України на територію сучасної Польщі виселили 700 тисяч поляків.
Читайте також: В Росії встановили меморіал творцям ГУЛАГу