Як родовища Галичини допомогли Європі та СРСР: неочікувані факти

Почато активної газифікації Радянського Союзу

Про чималі покладу газу в Західній Україні знали ще тоді, як Дашава була частиною Австро-Угорської імперії. Коли ж перейшла до складу Польщі – тут відкрили першу свердловину, а от усе наповнення дісталось уже третій країні – Радянському Союзу.

Цікаво! Надсучасний комплекс "Вільха": чим унікальний ракетний щит України​

У 1939 році, коли Західну Україну приєднали до СРСР, Кремлівська верхівка виявила, що з усіх республік саме на Україну припадає 60% усіх розвіданих запасів газу. Не чекаючи завершення війни, вже у 1944 році починається будівництво найбільшого на той час газогону Дашава-Київ протяжністю 530 кілометри.

Прокладання першого магістрального газопроводу "Дашава – Київ", 1948 рік

Прокладати труби доручали спеціалістам, а от копати траншеї чи викорчовувати пні – селянам. Кожен колгосп отримував норму, яку, звісно, наполегливо рекомендувалось перевиконати.

Копання траншей для газопроводу Дашава – Київ

Дашавський газ у Києві

1 жовтня 1948 року дашавський газ прибув до української столиці. У цей час кияни користувалися керосинками, або керогазами.

Керосинки

Відтоді у квартирах та комуналках почали встановлювати комфортні газові плити. А з ними поширюють плакати, що закликають провітрювати приміщення, закривати крани та не сушити речі над вогнем.

За рік місто отримувало два мільярди кубометрів блакитного палива. Трохи забагато для української столиці, але незабаром стає зрозуміло для чого такі потужності. Газопровід продовжують до Москви. З 1951 року радянська столиця готує їсти та обігріває свої квартири галицьким паливом. Довжина газогону сягала 1300 кілометри.

Перші газові плити в Україні

Забезпечивши теплом Білокам’яну, Кремль починає думати про сусідні республіки. Після Мінська труба поповзла до країн Прибалтики, приблизно півтора десятиліття їх забезпечували українською сировиною.

Україна – одна з найбільших експортерів блакитного палива в Європі

Далі газопровід відгалужується на південь до Молдови, Румунії та Болгарії. А тоді в харківській області відкривають ще одне родовище – Шебелинське. Можна було б трохи розвантажити Дашаву, але Кремль вирішує, що тепер Союз може сміливо виходити на експорт. Дашавський газ скеровують у сусідні соцкраїни – Чехословаччину та Угорщину та навіть Австрію.

Ресурси двох родовищ настільки жадібно вичерпують, що наприкінці 60-х Україна стає одним із найбільших експортерів блакитного палива в Європі, а у 1975-му б'є власний рекорд видобутку – майже 70 мільярдів кубометрів. Пік, за яким настало поступове спадання – центр газовидобутку перейшов у Сибір.

Схема газопроводу

Українські буровики зводять свердловини у Сибіру

Після втрати природних ресурсів найбільшою цінністю Західної України стали людські. З аеропорту Івано-Франківська до Західного Сибіру регулярно відправляли групи буровиків. На Уренгої українцям доводилося працювати в нелюдських умовах. Улітку температура сягала +40, взимку доходило до -50. Доходили до шарів вічної мерзлоти.

Коли на одну свердловину виділяли три місяці, прикарпатцям вдавалося впоратися за 20 днів. Загалом спеціалісти з “Укрбургазу” пробурили в Росії два мільйони метрів порід і здали в експлуатацію майже 600 свердловин.

Важливо! За найскромнішими підрахунками, лише із Західної Україну в Білокам’яну та сусідні республіки викачали 500 мільярдів кубометрів газу.