Людина липня: Брати Клички

“Факт у тому, що ми завоювали усі титули, які існують в боксі, в тяжкій категорії, ці пояси представлені перед Вами”, - сказав чемпіон світу у суперважкій вазі WBI, WBO, IBF, IBO Володимир Кличко.

“В кожному з цих поясів - багато праці. Ми завдячуємо багатьом людям, а ще більше завдячуємо тим людям, які скептично ставились до цих мрій”, - каже чемпіон світу WBC Віталій Кличко.

Девід Хей морочив голову братам ще з 2009 року. Кілька разів бої скасовували, що віддаляло Кличків від заповітної мрії. Але поєдинок таки відбувся у Гамбурзі, Німеччина. З України підтягнулась чимала група підтримки.

“Отримав масу емоцій, звісно. Володя - молодець, і мені вдалось і поговорити після гри, і привітати. Атмосфера була дуже хороша, на жаль, був дощ. В принципі багато вболівальників прийшло, і організація була хороша”, - розповідає нападник київського "Динамо" та збірної України Андрій Шевченко.

Свій 59-й поєдинок Володимир завершив черговою перемогою. Та шлях до мрії - зібрати сімейну колекцію чемпіонських поясів, був не простим.

“Я б не сказав, що у Віталія та Володі одразу такий характер, що вони готові. Все було поступово, їм також було складно, вони іноді йшли з тренування, скажімо, втікали, бо було складно”, - згадує перший тренер Кличків Володимир Золотарьов.

Перший тренер братів Кличків згадує, як стимулював хлопців вчитися не лише товкти пики, а вивчати мови та багато читати, адже переважно спортсмени зосереджуються на фізичному вихованні, а от про науки забувають.

"Вони сиділи на задньому кріслі машини і читали книги. Уявіть собі, по наших дорогах - це Вам не Німеччина чи Велика Британії - все трясеться, а вони читають. Що Володя, що Віталій. Я їх вчив не так, що вийшов на ринг, кров - я не любитель цього. Бокс - це мистецтво: мистецтво захисту, мистецтво нападу. Гарно вийти, не пропустити ні одного удару - це найголовніше”, - каже Золотарьов.

"Віталік був солдатом, в нас у спортроті, 21 рік. Володі було 16, школяр. Одразу було видно - ті, хто розбираються у боксі, одразу бачив той колосальний потенціал, це майбутні чемпіони. З 92 по 96-й рік я десятки разів виходив на ринг - тренувальні бої. Кличкам від моїх спарингів сенсу мало, я, скоріше, був для них мішком з руками", - розповідає полковник ЗСУ, боксер Петро Недзельський.

Підготовка до Олімпіади тривала рік, на очах Володимир ставав справжнім чоловіком і проявляв характер. Віталій - терпіння.

"І вже у процесі, лишалось місяців 4-5 до Олімпіади, я з ним працюю, і він щось - “так треба, і так треба”. А старший брат стоїть і говорить: “Ти чого ще розмовляєш, слухай що тобі говорить Володимир Олексійович, ти хочеш золоту медаль? Слухай, що тобі Золотарьов говорить. Все!”, - згадує тренер Золотарьов.

1996 року молодий боксер Володимир Кличко узяв олімпійське “золото”. Після чого вся країна і дізналася про братів Кличків. Ця сходинка стала початком професійної кар’єри та підкорення світового рингу. Сила братів - один в одному, кажуть самі Клички. Адже у житті бувають не лише перемоги.

“У 2003 році, у березні, я програв Колі Сендерсу, і через рік я програв Гунтеру. Протягом року я програв 2 поєдинки, і опинився на підлозі спорту. Але я ніколи не втрачав надію та віру у свої можливості і в себе. Довелось багато що змінити, довелось багато працювати”,- каже Володимир Кличко.

Попри спільний шлях та мрію, брати мають різні характери та темпераменти, як на ринзі, так і у житті.

“Володя аристократ, він такий естет. Він боксує, як хірург, нічого зайвого, він відріже стільки, скільки потрібно. Віталій - той більше показний. Той, якщо переміг, то від супротивника лишились тільки пух та пір’я”, - каже полковник ЗСУ, боксер Петро Недзельський.

“Віталій співає, грає на гітарі. Віталій, це, в першу чергу, громадський діяч, політик, який завжди думає - що далі. Володимир - це добрий менеджер, ефективний менеджер. Я знаю точно, що він не байдужий до мистецтва, і саме образотворчого мистецтва”, - сказала виконавчий директор фонду Братів Кличків Анна Старостенко.

Два роки тому, Володимир був куратором українського павільйону на Венеційському Бієнале. Сучасне мистецтво надихнуло його і на написання власних картин. Щоправда, малює поки тільки боксерськими рукавичками, та кілька його полотен вже знаходяться у приватних колекціях.

Картини купили на благодійному аукціоні, який влаштовував фонд Кличків. До слова, Володимир у свої 35 років досі неодружений. На таблоїдах постійно з’являються новини, щодо нових пасій, але поки ніхто з жінок не здолав чемпіона.

“Усіх турбує, яка дівчина тебе привітала. Я вже прямо ставлю питання. Я нещодавно повернувся у клуб холостяків, я себе поза клубом почував досить комфортно, я себе комфортно почуваю добре, і жалітися не можу”, - говорять Володимир та Віталій.

Неоціненний внесок у розвиток Кличків зробили, звісно, батьки. Батько - військовий льотчик намагався виховати у хлопцях чоловічі якості, мати Надія, що винесла усі тяжби військової дружини, - навчала доброти та людяності.

“Володимир Родіонович - добре, що я їх тримав у жорстких рукавицях, а тут Ви їх взяли. От тепер казав, щось з них вийде”, - каже Володимир Золотарьов.

“Мені здається, якщо б батько не наполіг, він чудову таку фразу сказав - “Та якщо не мій ремінець, от то були б вони чемпіонами”, - каже Недзельський.

Батьки завжди своїх дітей чекають вдома, адже на арені, де відбуваються бої, ніколи не були присутні. Навіть з тріумфальною перемогою вітали синів телефоном. Та саме це привітання були найціннішим.

“Звісно, це голос матері та батька. Це перші люди, які привітали, ми привітали один одного”, - сказав Володимир Кличко.

Вже за кілька днів після переможного бою з Хеєм, та здійснення багаторічної мрії, батька Кличків - Володимира Радіоновича - не стало. На похорон до генерал-майора прийшли тисячі людей. Але він встиг побачити як здійснилася мрія синів, якими пишається Україна та світ.

“Ні одні дипломати, ні одні політики стільки для популяризації нашої країни не зробили, ніхто. Поїдьте в Україну - а де це, не знаю. Кличко! О, yes, знаємо!”, - каже Петро Недзельський.

Документальний фільм про Кличків, який презентували на Одеському кінофестивалі брати присвятили батьку. Картина розповідає про життєвий шлях становлення спортсменів України.

“Вони не втручались, єдине про, що просили, так це вимикати камери, коли їм потрібно було перевдягнутись. Тим більш, в моєї компанії було остаточне право на редагування, але причин не було, їм сподобався фільм”, - розповідає німецький документаліст, режисер фільму Себастьян Денхард.

Зараз Віталій, “Доктор Залізний Кулак”, готується до бою з Томашем Адамеком. Поєдинок відбудеться восени, у Польщі. Володимир, якого називають “Доктором Стальний Молот”, також завершувати кар’єру не збирається, розуміє, що конкуренція не спить. До того ж, брати Клички озвучили нову мрію - провести бій за звання чемпіона світу - на Батьківщині.

“Мій останній поєдинок в Україні був у 1998 році, який пройшов для мене не так вдало, хотілось би історію трохи змінити”, - сказав Володимир Кличко.