Людина вересня: Андрій Шевченко

Він - уособлення сучасного українського футболу - саме таким ми його знаємо і любимо, байдуже - відданий фанат чи домогосподарка.

“Чудова пам’ять, чудова фізична підготовка. Шева вміє керувати, чудовий зір, відчуття рівноваги, і найголовніше, як у людини, яка багато досягла у спорті - відповідальність”, - сказав автогонщик, музикант, приятель Андрія Шевченка Олексій Мочанов.

Майбутня зірка нападу київського “Динамо”, італійського “Мілана” та лондонського “Челсі” навчався у київській школі № 216 на Оболоні. Опісля занять за партами, виривався на волю - на шкільне футбольне поле.

“В одних з цих змагань на Оболоні я побачив Андрія, і запросив до нашої школи. Тому що хлопець горів грати у футбол, рухатись, боротися - це мене підкупило”, - згадує перший тренер Андрія Шевченка Олександр Шпаков.

Завзятість на тренуваннях, пристрасть та натхнення до улюбленої справи, м’яч, наче зачарований, підкорювався молодому хлопцю. Вчасно почуті настанови тренерів допомогли подолати юнацький максималізм та сконцентруватись на головному - спорті.

Спочатку друга команда, а потім основа київського “Динамо”, чудовий спорт-тандем з Сергієм Ребровим. Потім Італія та легендарний “Мілан”. Андрій зізнається, ця країна змінила його сприйняття дійсності.

“Коли ти розумієш та знаєш іншу мову, розумієш менталітет, перед тобою відкривається більше можливостей у житті. Мені тоді було простіше вивчати англійську і розуміти. Я вважаю себе людиною-космополітом, тому у спілкуванні мені набагато простіше”, - каже футболіст Андрій Шевченко.

Численні нагороди, всесвітнє визнання, створення власної родини, перехід до лондонського “Челсі”.

У 2009-му футбольні вболівальники, які спостерігали за земляком переважно лише з екранів телевізорів, дізнались новину - Шева повертається у рідну київську команду.

“Шевченко - один з моїх улюблених гравців. Він справжній професіонал, і тому мати такого гравця у своїй команді, це великий плюс. Ми проводимо різні зустрічі. Під час однієї з них Андрій Шевченко подарував свою футболку з автографом, яка, бачите, в нас є”, - каже менеджер фан-клубу ФК "Динамо" (Київ) Кирило Бойко.

Грати як Бекхем - не актуально, є свої герої. Мати футболку Шеви - мріє кожен другий хлопчик, що ганяє м’яч у дворі.

“Він дуже добра людина, він дає автографи. Він спокійно контактує з фанами, він може спокійно сфотографуватись, лишити автограф, поспілкуватись, потиснути руку”, - розповідає менеджер фан-клубу ФК "Динамо" (Київ) Валерія Пасюра.

“Вони можуть обрати будь-яке ім’я, будь-який номер, який захочуть. Отримує футболку зі своїм прізвищем, чи з прізвищем зірки. Частіше за все, звісно, питають прізвище Мілевського, Вороніна, Шевченка, Тимощука”, - каже менеджер спорт-магазину Сергій Двінських.

Повернення до українських реалій не було занадто тяжким. Європа загартувала до стресів та спокійного сприйняття слави, преса відчула повагу, а головне, зізнаються друзі та приятелі Шевченка, він не перестав цінувати дружбу та людські відносини.

“Для Андрюхи зовсім не важко до свого шкільного друга Генки приїхати на Оболонь, на вулицю Мате Залки, в якусь “стєкляшку”. І в цей час сидить Генка, заходить Андрій Миколайович - клітчата сорочка, кепка - і народ, який прийшов подивитись футбол, футбол вже ніхто не дивився. Я уявляю, наскільки було приємно Гені, що заїхав старий друг”, - згадує автогонщик, музикант, приятель Шевченка Олексій Мочанов.

Український “чарівник шкіряного м’яча” за межами футбольного поля має безліч захоплень та інтересів. Нещодавно Шева приборкав ще одно м’яча, щоправда меншого калібру - здобувши друге місце на чемпіонаті України з гольфу.

“Скоріш за все, це поки що як хобі, але через те, як він до нього ставиться, у багатьох спортсменів так не виходить”, - сказав президент Всеукраїнської федерації гольфу Олег Корбан.

Вперше Андрій вийшов на поле для гольфу разом із італійським другом, пізніше дружина Крістіан запропонувала спробувати ще раз зіграти. Відтепер, Шевченко сприймає гольф не лише як гру, але й як стиль життя. Намагається зацікавити цим видом спорту і своїх синів.

“В першу чергу, гольф - це гра для чесних людей. Тому що дуже важлива чесність, важливо поважати самого себе. Тому що є деякі моменти в грі, він може грати сам проти себе, дозволяє собі якісь помилки, може посунути кулю, або ще щось зробити”, - каже Андрій Шевченко.

“Я вважаю, що рівень його дуже високий. Перспективний спортсмен. І якщо раптом, коли-небудь у Андрія з’явиться бажання більш професійно, серйозно і до такого виду спорту, як гольф, ми скажемо - “Welcome””, - сказав президент Всеукраїнської федерації гольфу Олег Корбан.

Видатний футболіст полюбляє і покер. Акція “Грай головою” дала змогу покеристам України сісти за фінальний стіл з Андрієм Шевченко.

“Я сприймаю її як спорт. Для мене це вивчання людей, різноманітні комбінації, це психологія, перш за все. У мене низький рівень покеру. Я граю з друзями для задоволення. Це не той рівень, як показують по телевізору - за браслети, за великі призи”, - каже Шевченко

Талановита людина - талановита в усьому. Одним з останніх захоплень стала гра на гітарі. Щоправда сам Андрій перші свої спроби серйозно не сприймає.

“Мене багато речей цікавить, і я спробував навчитись, але для цього треба час, і сідати, брати вчителя, і займатись. В мене немає стільки часу, хочеться і у гольф пограти, і з друзями час провести, і у покер зіграти, можливо, коли є час, і на гітарі трохи спробувати”, - розповідає Андрій.

“Ми познайомились на піснях, слухаємо одні пісні, любимо одну й ту ж саму музику. І мені дуже приємно, що в ньому я знайшов людину, яка не тільки знає та розуміє хто такий Віктор Цой, Юрій Шевчук, але й нам подобається Джені Кеш”, - каже Олексій Мочанов.

Володар “Золотого м'яча”, триразовий кращий бомбардир Ліги чемпіонів, двічі - чемпіонату Італії. Другий бомбардир в історії “Мілана”, та шестиразовий “Кращий футболіст України”. Тим, ким став Шевченко за 35 років - заслуга його цілеспрямованості, спортивного шаленства та злості, повага до себе та оточуючих.

“Допомогло те, що він потрапив у нашу школу, допомогло те, що його провели правильним шляхом зі школи у другу команду, в основну команду. Ось це допомогло - сукупність усіх тренерів. І, можливо, везіння, бо без нього не може бути”, - вважає перший тренер Андрія Шевченко Олександр Шпаков.

“Ось той “Золотий м’яч”, який Андрюха отримав у 2004 році, це була така нагорода, для усіх нас. Не дивлячись, що він грав у “Мілані”, заробляв очки та голи для зовсім іншого клубу, ті люди, які вболівали за київське “Динамо”, за український футбол, дуже раділи за хлопця з київського мікрорайону Оболонь, такого хуліганського”, - Олексій Мочанов.

“Навіть трохи сумно, що він повернувся до Києва, але маю надію, що він почуває себе тут щасливим, бо це є важливо. Сподіваюсь, він допоможе та надихне молодих футболістів зробити хорошу кар’єру в спорті”, - сказав португальський футболіст Луїш Фігу.

За яку б команду він не грав, у якій б країні не проживала його родина, Андрій Шевченко лишається українцем. Тим самим "Чевченко", своєрідний синонім України в очах світових вболівальників.

“Дітей треба з дитинство привчати до спорту, до мистецтва і просто любити життя, а не сидіти і дивитись це крізь комп’ютер. Все ж таки здорова нація - дуже важлива для нас. Тому що розвиток дітей, особливо у фізичному плані - це, перш за все, здорові люди. А у здорових людей - здорові думки”, - вважає Андрій Шевченко.