Марлон Брандо — "хрещений батько" кінематографу
Є актори, які грають немов дихають. Є такі, про яких кажуть, що вони продали душу дияволу, бо людина так грати не може. Є легендарні, великі, улюбленці народу, культові. А є Марлон Брандо. Він нікому нічого не продавав, він сам – бог і диявол акторської майстерності. Культова постать світового кінематографу 1950 років, рівних якому важко знайти й досі.
Магнетизм Брандо – це суміш чоловічої сексуальності, пихи, а подекуди й узагалі неприкритого зумисного мужланства. Проте ця суміш була піднесена глядачам винятково майстерно. Кожен рух Марлона в кадрі, кожен поворот, погляд, посмішка, змушували (і змушують до сьогодні) тремтіти серця навіть найбільш непробивних на емоції глядачок, і згорати від лютої заздрості всіх без винятку акторів.
Читайте також: Леонардо Ді Капріо – актор, який бореться із власним іміджем красеня
У дитинстві Брандо був справжнім хуліганом. Актора вигнали зі школи через те, що він їздив на мотоциклі в холі буднку. Погодьтесь, хоч і зухвалий, але вкрай сміливий вчинок і в ньому весь Брандо.
Елегантний джентльмен на піку своєї популярності, Брандо не менш стильно виглядав і в найгірших лахміттях. Перш ніж стати знаменитим, актор працював офіціантом, продавцем у магазині, а також був оператором ліфта та простим землеробом. І в кожній із цих іпостасей він виглядав неперевершено, у цьому можна не сумніватись. Завдяки своєму шарму Марлон Брандо міг підкорити серце будь-якої дами. У своїй автобіографії він написав, що мав романтичні стосунки зі самою Мерилін Монро.
Марлон Брандо разом з Мерилін Монро на прем'єрі фільму "Татуйована троянда" (1955)
Єдиним жанром, де Брандо не відзначався особливими здобутками, мабуть, залишилася комедія. Іноді в драматичних ролях Марлона все ж виникали нотки іронії, і славнозвісна ямочка на його щоці на короткі миті перетворювала монстра драми в пустотливе чортеня. Про те, що комедія не була головним козирем метра, завжди говорила його природна серйозність. Воно й не дивно – своїми улюбленими авторами Брандо називав Зигмунда Фрейда та Карла Маркса. Не схоже на гламурного веселуна, чи не так?
Марлон Брандо у п'єсі "Трамвай "Бажання" (1951)
Однак, легендарному актору все ж були притаманні вкрай екстравагантні вчинки. Чого варта лише купівля цілого острова у Французькій Полінезії в Тихому океані. Його Марлон Брандо придбав у 1967 році, щоб сховатися від суєти і зіркового життя. І це попри те, що від зайвої скромності ікона кінематографа не страждала.
Марлон Брандо був явно не з тих акторів, що плекають видану їм при народженні дещицю таланту, добираючи інше працездатністю. Його геній був невичерпний, навіть з урахуванням того, як щедро цей красень, чого гріха таїти, тринькав своє життя, коли на нього звалилася рання слава. А авантюра Брандо-режисера змусила в один момент відвернутися від нього весь Голлівуд.
Читайте також: Джордж Клуні – одне з найпопулярніших облич Голлівуду останніх 20 років
Відома байка про проби на роль "Хрещеного батька" чи не найкраще описує те, ким був Марлон Брандо. Боси "Парамаунт" категорично відмовлялися брати на роль дона Корлеоне цього зарозумілого невігласа, якого публіка на той час вже почала забувати. Що робить Марлон? Записує свої проби на плівку і відсилає їх продюсерам. Ті реагують бурхливо: "Браво! Геніально! Справжній сицилієць ! Беремо, – і додають – До речі, а хто це?".
Марлон Брандо в ролі Дона Карлеоне на зйомках фільму "Хрещений батько" (1972)
Забутий глядачами і продюсерами, він усе одно залишався кращим із найкращих. Рухи дона повільні, голос хрипить, усім своїм виглядом він говорить: "У мене стільки влади, що немає потреби зайвий раз демонструвати її". А в самого Брандо, попри це, було стільки злості, що не приїхав за "Оскаром" на знак протесту проти дискримінації індіанців. Хіба ж не Дон Голлівуду?