Чи маємо план дій: лукашенківські мігранти – загроза і для України
Джерело:
фейсбук Соломії БобровськоїПрискіпливо слідкую за подіями на польських, литовських та латвійських кордонах з Білоруссю. В Україні офіційних коментарів з вогнем не знайдеш.
Білоруська державна компанія "Центркурорт", що контролюється Лукашенком, і ще кілька маленьких і нікому невідомих компаній організовують перевезення нелегальних мігрантів в Білорусь. Білоруські дипломатичні представництва по всьому світу видають "туристичні візи" нелегальним мігрантам. А білоруські авіакомпанії на кшталт "Белавіа" масово звозять вихідців з Північної Африки та Близького Сходу до кордонів з ЄС.
Читайте Європейські політики, що загравали з Путіним, нині виглядають ідіотами
За оцінками німецького МВС, з серпня 2021 року "білоруським" маршрутом у Німеччину потрапило понад 7,5 тисяч нелегальних мігрантів.
Штучно створена Лукашенком міграційна криза чудово знайшла найтонше місце на кордонах ЄС та НАТО, і перетворилась на загрозу, яка потенційно може обернутись проти України. Білорусі тисячі "туристів з візами" аж ніяк не потрібні, попри всі заяви про "нелюдяність" польської влади.
Натомість білоруські прикордонники застосовують силу і постріли, щоб тиснути на біженців для прориву польського кордону.
Якщо на кордонах постануть стіни, то куди підуть всі ці люди?
І тут може бути просте банальне рішення. Кордон з Польщею складає 398 км. З Україною – 1084 км. І хоча на відміну від Польщі українські прикордонники є більш мілітаризованою структурою, годі очікувати раціональної поведінки від доведених до відчаю людей, яких розкачує білоруська влада. Ба більше, ще й пропонує таблетки невідомого походження до вживання.
Тому закономірне питання: чи ми готові до того, що натовп мігрантів може бути використаний Москвою-Мінськом для подальшої дестабілізації ситуації в Україні?
Чи маємо ми план дій?
Чи розглядалась можливість надати допомогу нашим партнерам – Польщі, Литві та Латвії для подолання кризи, що сприяло би зміцненню наших добросусідських відносин?
Питання лишаються відкритими.
У нас, як завжди, – все в останню хвилину і чухаємо одне місце, поки півень не дзьобне.