"Мені тут краще": військові зворушливо розповіли, як потрапили на війну
На позиціях поблизу окупованої Горлівки ні дня без обстрілів. Вибухи та кулеметні черги чути навіть посеред білого дня. Але найбільш гаряче вночі та зранку.
"У нас з ними як, не дружні відносини. Вони нас обстрілюють з великокаліберних кулеметів, в основному 120-ми працюють. Сидиш. Свист йде. І не розумієш, тікати, чи ні. Куди зараз впаде. Оце набагато страшніше. А такі поодинокі простріли, до них просто звикли", – зазначив військовий Ігор.
Читайте також: У жовтні Україна втратила 11 військових: імена та фото загиблих бійців
Окрім молодих бійців тут служать і старші чоловіки. До прикладу, військовому Андрію 56 років, на війні з 2015 року. Щоразу продовжує контракт на ще один рік.
Мені тут краще. Тут люди розуміють мене, а я людей,
– зазначив військовий Андрій.
Боєць ЗСУ Микола воює із літа 2014 року. Після демобілізації – не зміг всидіти вдома. І знову повернувся на передову.
Прийшов після мобілізації. Зрозумів, що треба ще йти воювати, треба допомога, досвід і все решта,
– пригадав боєць Микола.
Бійці з досвідом розповіли, що молодь радо вчиться. Бо розуміє, що від цього залежать життя.
Підказуємо – вчаться, показуємо, що і як треба, що можна робити, що не можна,
– зазначив Микола.
Проте, досвідчені бійці, молодь найбільшою підтримкою та оберегом називають своїх рідних. Завдяки їхнім дзвінкам, вони розуміють, що не мають права опускати руки. Бо їх люблять і чекають.
Діти, внуки, кохана дружина дзвонять весь час. Люблять і ждуть,
– сказав боєць Андрій.