"Ми почали задумуватися, де наша гордість": чим унікальне литовське місто Каунас

Ми дізналися про те, як отримати титул "Європейська культурна столиця" та які плюси від цього отримує місто.

Цікаво У Литві запрацювали "Паспорти можливостей": що треба знати

Каунас має багату історію, а 2022 рік стане ключовим для міжнародної спільноти та місцевих жителів. Про важливість ініціативи 24 каналу розповіла менеджерка програми "Європейська культурна столиця 2022" Ана Кочегарова.

Як місто отримує титул "Європейська культурна столиця"?

У 2012-2013 році стало відомо, що титул "Європейської культурної столиці" буде належати одному із литовських міст. Європейська комісія визначає чергу країн, в якій буде це проводитися. Нам було відомо, що у Литві буде цей титул у 2022 році. І конкурувати між собою будуть міста Литви. З того моменту, коли країни дізнаються, вони починають організовувати в себе національний конкурс.

В ньому роль судді належить спеціальній комісії, до якої входять представники різних культурних європейських інституцій. Є декілька місць Європейського парламенту, є регіональна комісія. Кожне місто, яке бере участь в цьому конкурсі, має приготувати свою програму, яка базується на критеріях, складених Європейською комісією і журі. Наша програма також організована на цих принципах.

Каунас, Литва / Фото – 24 канал, Аліна Туришин

Що це за принципи?

Є певні пріоритети в критеріях цієї програми. Один з головних – те, що проєкт має служити великому колу оточення. Це не проєкт сучасного мистецтва, балету чи опери.

Це культурний проєкт для всього суспільства і має торкнутися кожного. Особливо тих, хто бере участь у розвитку культури менше ніж стандартні представники.

З якими містами конкурував Каунас?

Всього було шість міст, які брали участь у національному конкурсі, але після півфіналу залишилося два. Це Клайпеда – наше місто-порт, яке багате своєю історією та Каунас.

Я вважаю, що в програмі, яку запропонували ми, насправді відчувається вклад місцевого культурного сектору. Це дуже відчутний внесок.

Маю на увазі, наших партнерів. Це сотні організацій в Каунасі, ЄС та у всьому світі, які брали участь ще в період відбору на цей титул. Вони пропонували власні ідеї та проєкти, як вони бачать майбутню "Європейську культурну столицю" у Каунасі. Все це ми помістили у програму. Також ми намагалися залучити їх і до зустрічей з представниками журі.

Ана Кочегарова, менеджерка програми "Європейська культурна столиця 2022" / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

Які плюси приносить статус культурної столиці місцевому населенню? І в чому виграє країна, якщо до міста буде прикута особлива увага?

Цей проєкт починається набагато раніше титульного року, приблизно за 5 років до справжнього старту програми. Бо він призначений для довготривалого розвитку міста чи регіону. У нашому випадку у програмі бере участь Каунас та каунаський район.

Було очевидно, що місто живе цією надією, що Каунасу треба цей титул, що багато людей з культурного сектору готові до цього виклику, готові приготувати щось незвичайне. Ця підтримка культурного сектору та широкого кола людей видимо зіграла важливу роль.

Духовна спадщина

На чому базувалася ваша програма?

Говорячи про спадщину програми, ми не є тою столицею культури, яка побудує новий музей сучасного мистецтва чи особливі інфраструктурні об’єкти. Ми більше зосередилися на духовній спадщині. Коли ми почали цей проєкт, Каунас жив в стані ностальгії. Його менталітет був заснований на подіях, які сталися ще 100 років тому, коли Каунас був тимчасовою столицею Литви. Тому що Вільнюс в той час був анексований Польщею.

До 1919 року, коли сюди перемістили столицю, це було таке воєнне невеличке містечко, фортеця, яка розвивалася переважно в період Російської імперії. Раптом це місто було зобов’язане прийняти всіх. Це означало, що буде багато нових споруд, амбіційних архітектурних проєктів та багато нових людей.

Тобто Каунас став новим центром культури та дипломатії. За 10-20 років тут було збудовано понад 14 тисяч нових будівель. Тут відбувалася інтенсивне життя справжнього європейського міста.

Що змінилося потім?

Коли період після радянської окупації припинився, Каунас дуже сильно змінювався і з культурного центру став більш індустріальним. Змінювалися люди, а інтелектуали, які будували місто та створювали, – виїхали. Через 100 років люди пам’ятали та визначали свою унікальність та оригінальність міста саме на історії тимчасової столиці Литви. І хоча це дуже гарний період, який надихає і яким ми дуже гордимося, особливо, архітектурою модернізму, але було очевидно, що місту треба сучасний рецепт і причина пишатися своїм містом сьогодні, а не 100 років тому.

Про це ми почали задумуватися, де наша гордість, де вона схована і чому ми так не любимо говорити про себе сьогодні. Також ми помічали, що в нашій колективній пам’яті є болючі шрами, рани, до яких ми боїмося торкатися.

Що маєте на увазі?

Це пов’язано з Голокостом в Литві та з абсолютним униканням цієї теми, щоб не посваритися та не розколоти суспільство. Ми хотіли знайти підхід до цієї теми. Мабуть, більше заснованого на особистих історіях, на творчих інтерпретаціях тяжкої історії, не намагаючись знайти когось винного, звинуватити чи розв'язувати це питання. Ми хотіли викликати емпатію до людини, яка не така як ти. Ми вважали, що це дуже важливо для розвитку сучасного суспільства. Одночасно нам було дуже важко. Ми багато втратили через те, що ми так уникали цю травматичну історію.

Ана Кочегарова, менеджерка програми "Європейська культурна столиця 2022" / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

Каунас вважається найбільш литовським містом, що дуже смішно насправді, бо сотні років воно таким не було. Він був міжнаціональним містом для євреїв, росіян, поляків, німців і всі тут жили разом і, між іншим, з рідкісними конфліктами.

У вашій програмі також є "бюро пам'яті". Про що це?

Ми забули важливі імена особистостей, які зробили великий вклад в культуру та філософію, індустрію, про яких нам хотілося згадати. Ми створили частину програми "бюро пам’яті", де розповідаємо історії цих людей.

Ми відчували, що в місті люди достатньо байдуже відносяться один до одного і до простору, де вони живуть. У них дуже слабкий зв’язок не лише з містом, а й зі своїм найближчим простором – своїм двором, мікрорайоном, де вони проживають. І це дуже відчувається, в суспільстві. Тому, люди байдужі й до процесів, які відбуваються в політиці, вони не беруть участь у розвитку міста. Нам хотілося спробувати це виправити.

Каунас, Литва / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

Ми вірили, що люди культури зможуть надихнути любов до свого двору, сусіда та свого міста. Ми створили креативні лабораторії в різних частинах міста та каунаського району. Ми пропонували різні культурні заняття, як альтернативу сидінню перед телевізором. Можливостей провести культурно свій час у своєму районі в нас дуже не хватає. А тут ти приходиш прямо у двір послухати якийсь невеликий концерт разом зі своїми сусідами чи береш участь у будівництві меблів для свого двору.

Люди активно брали участь у цьому?

Так. Спочатку учасників було не так багато, але ці приклади заражають людей. Навіть той, який ніколи не брав участь у житті свого сусіда, раптом придумав привезти батут для дітей. Ми сподіваємося, що це цей проєкт продовжиться і далі. Ми помічаємо, що за ці 5 років приготування до "Європейської столиці культури" заснувалося дуже багато неформальних різних груп у містах та районі. Люди – діяльні, які розпочали свої власні проєкти.

Розкажіть, які це групи?

Дуже гарний приклад про двох молодих чоловіків. Коли ще тільки Каунас був кандидатом, ми комунікували про культуру модернізму. Вони так зацікавилися цією темою, що вирішили інвестувати та купити квартиру в будинку з типовим модернізмом. Вони почали брати участь у наших проєктах, познайомилися з експертами по модернізму й почали обережну реконструкцію своєї квартири. Вони купляли меблі, цікавилися майстрами, які займаються реконструкцією.

Каунас, Литва / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

Сьогодні вони заснували музей у своїй квартирі. Тепер вони самі цим самостійно займаються. З’являються й інші ініціативи. Наприклад, "Святкуємо річку", яке стало щорічним святом. Люди роблять фестиваль, пливуть по річці, проводять різні заходи. Також у районі заснувалася спільнота "Академія" – базар місцевих продуктів. Туди зібралося стільки людей, що вони всі не поміщалися там. Місцеві вирішили, що можуть цим займатися постійно й створити суспільний бізнес.

Одна з цілей програми є "модернізм для майбутнього". Що мається на увазі?

В цій програмі ми спираємось на архітектуру модернізму. У роки, коли ми писали програму, вона не була така відома. Люди жили у видатних будівлях, не усвідомлюючи, що в них в руках. Про це також не чула нічого і Європа. У 2015 році Каунас вперше був визнаний містом-спадщиною. Але ця інформація не була широко відома місту і ми хотіли це виправити та нагадати, що в Каунасі багато концентрації модернізму 30-х років. Тому зараз Каунас намагається отримати статус й історичної спадщини ЮНЕСКО.

Це програма, яка включає багато ініціатив. У 2022 році ми відриємо також великі виставки. Перша з них так і називається – "Модернізм для майбутнього". Ми працюємо над нею кілька років в рамках проєкту "Креативної Європи", де також бере участь і Львів. Кілька років партнери цього проєкту мінялися творчими людьми. Інші міста відсилали своїх творчих представників, а ми своїх. І ці молоді творчі люди різних дисциплін: дизайну, сучасного танцю, архітектури, скульптури, фотографії працювали над сучасною інтерпретацією модернізму.

"Молоді творчі люди працювали над сучасною інтерпретацією модернізму" / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

В рамках своїх персональних проєктів в сьогоднішні дні модернізм актуальний для сучасного суспільства. І ми намагалися подивитися на цю спадщину з точки зору сучасної людини. В січні 2022 року ці проєкти будуть представлені й разом з цим історія сучасного європейського модернізму.

Одна з цілей також "децентралізація культури". Що ви вкладаєте в це поняття?

Часто причиною того, чому люди не приходять у театр чи музей полягає в тому, що вони просто не звикли. Вони мають представлення, що культура не для них, вони відчувають себе там не комфортно. Ми хотіли боротися з таким стереотипом, щоб після цього проєкту якомога менше людей так себе відчували.

Мабуть, інколи важко запросити людину, яка ніколи не була в театрі, на спектакль сучасного балету, хоч який незвичайний артист би приїхав. Тому ми приносимо культуру та високої якості творчість прям у двори людям. І це і є ця "децентралізація культури".

"Ми приносимо культуру та високої якості творчість прям у двори людям" / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

У нас є програма, яка відбувається за містом – "сучасні містечка". У нас розроблена унікальна методика роботи з місцевими жителями. Наші куратори разом з артистами, які спеціально запрошені в конкретні містечка, працюють з місцевим населенням, шукають унікальні історії цих міст, як розповісти їх ширшому колу суспільству. В кінці цього процесу вони підходять до конкретного творчого результату.

Наприклад, є одне місто біля Каунаса, яке колись було абсолютно закритим, бо там жили розвідники. Після того, як Литва стала незалежною, там не те що історії міста не залишилося, а навіть жителі зникли. Місто заселили нові мешканці. Хоч назва міста перекладається як "весела гірка", веселого там було мало. Але там був унікальний "Музей ангелів" – єдиний в Європі, де є багато скульптур та статуеток ангелочків.

Ана Кочегарова, менеджерка програми "Європейська культурна столиця 2022" / Фото – 24 канал, Аліни Туришин

Ми туди запросили відомого режисера та драматурга сучасного цирку Роберта Магро. Він покликав своїх колег і став запрошувати місцевих жителів на воркшопи сучасного цирку. Тобто, зранку в нього були тренування акробатики з дітьми, а після обіду з літніми. В результаті він написав драматургію до нового спектаклю про містечко, в якому було багато радіоантен, які притягували в місто ангелів. У цей спектакль він запросив місцевих жителів грати там. А подивитися на цей спектакль приїхало сотні людей. Містечко відкрилося заново.

Які ключові події допоможуть познайомити світ з культурою міста? І на які проєкти ви покладаєте надії?

На всі. Ми гордимося всіма проєктами. І не лише тими, які ми, як організатори, зробили. А й тими, до яких залучені наші партнери. Їх біля 80 і цей список ще поповниться. Це люди, які постаралися запросити в Каунас найвідоміших творчих людей світу. Під час відкриття і закриття "Європейської культурної столиці" відбудеться сотні заходів і головних шоу. Ці головні шоу і створять сучасну легенду Каунаса, де головним персонажем є "Звір Каунаса". Це наш талісман, який піклується про наше місто.

Цього звіра створили ми. Нам здавалося, що Каунасу не хватає міфів. Кожне старе місто достойне мати свою легенду, а тут ми її не знайшли. Ми вирішили, що всі легенди колись народжувалися і тому придумали такого звіра. Він показується в різних формах в нашій програмі. Ми також випустили книжку казок про цього звіра.

Як ви залучаєте молодь в свої активності?

Каунас вважається молодіжним містом, через те, що тут багато університетів. Але студенти коли думають про своє майбутнє, часто не бачать його тут. Вони планують виїхати у Вільнюс чи за кордон. Нам здавалося, що цей проєкт має дати їм простір міняти своє місто так, щоб їм хотілося проводити тут час і робити щось. Ми запросили молодих людей, віком від 16 до 19 років та проводили тренінги лідерства. Вони вчилися проявляти свої особисті таланти, знаходити їх і одночасно знайомилися з культурною сферою Каунаса й продюсуванням проєктів.

"Студенти коли думають про своє майбутнє, часто не бачать його тут" / Фото – Оріон-Інтур

В результаті, вони мають провести свої культурні персональні творчі проєкти. Тобто, задум полягає в тому, що молодь сама створює молодіжну програму "Європейської культурної програми". Ці молоді люди, наприклад, створили фестиваль сучасної поезії. Тепер вони заснували свою незалежну організацію, яка продовжить шлях цього проєкту.

В одному з інтерв'ю ви сказали, що вірите в ідею позитивних змін саме під впливом культури. Чи були приклади інших міст, які вас надихнули? Які техніки ви вирішили використовувати?

Дуже важливо представникам "Столиць європейської культури" поїхати та повчитися з прикладів інших міст. Тому що ні в одні країні, де б не починалася ця програма, не було таких великих культурних проєктів, досвід яких можна було б використати. Ми вчилися як активізувати суспільство, зробити проєкти довготривалими, щоб вони приваблювали людей. Як організувати сітку партнерів, на якій основі. Це все треба побудувати новій команді людей від нуля. Також як сформувати команду, маркетинг, комунікація, як зібрати достатньою кількість людей, як керувати великою кількістю волонтерів. Це все те, що можна вчитися в інших міст та країн.

Мультикультурність, різноманітність – зараз ключові тренди. Як ваші програми допомагають підтримувати ці ідеї?

Це програма про пам'ять нашого регіону. Вона в прямому сенсі торкається цих трендів. Для нас це було необхідністю – подивитися на своє минуле і до чого це призвело сьогодні, у якому відношенні є ми сьогодні до тих людей, які мислять по-іншому. Нам було важливо створити зв’язок з іншими етнічними групами, які тут проживають – татари, євреї, які пережили Голокост, поляки. Ми стараємося висвітлити їх особисті історії та їхніх родин. Бо багато людей досі не знають через який травматичний досвід прийшли деякі жителі Каунаса. Одночасно нам цікаво подивитися, як міняється сучасне суспільство міста.

"Нам було важливо створити зв’язок з іншими етнічними групами" / Фото – закордонні ЗМІ

Яке місце в Литві ви б порадили відвідати гостям обов'язково?

Каунас. Обов’язково прийти на головну вулицю міста – Лайсвес алею. Це головна жилка, до якої приєднане серце нашого міста. Довкола неї можна побачити більшість унікальних та виразних прикладів каунаського модернізму.

Чи змінив коронавірус ставлення людей до важливості культури?

Дійсно ми змагаємося з певними проблемами та викликами через пандемію. Тобто, завжди є невизначеність майбутнього і нам тяжко планувати, бо все може змінитися за день. Але люди і їх звички також змінюються. Вони більше цінують можливість живого контакту. Також ми помічаємо обережність у відвідуванні заходів. Більш популярними стали заходи на відкритому просторі.