Онлайн Редакція Вакансії Контакти Ігри Гороскоп
28 серпня, 11:20
8

"Іскандер-1000": що відомо про нову російську балістичну ракету та які вона несе загрози для України

Головне управління розвідки 27 серпня повідомило про застосування ворогом оновленої балістичної ракети 9М723-2, яка більше відома під умовною назвою "Іскандер-1000". Що це таке – розповідає 24 Канал.

Головне управління розвідки 27 серпня 2026 року повідомило про застосування ворогом оновленої балістичної ракети 9М723-2, яка більше відома під умовною назвою "Іскандер-1000" під час останніх обстрілів Києва. Тобто це наступна версія відомого "Іскандера", яка отримала свої покращення та вдосконалення.

Ця ракета входить до комплексу (ОТРК) під назвою "Бора-М". Відомо про нього достатньо мало, хіба лише те, що він є достатньо новітньою розробкою російської оборони та, ймовірно, робився якраз під нові ракети, які використовує Росія.

Застосування "Іскандер-1000" стало новиною і для самих росіян. Наприклад, в телеграмі російського міністерства оборони, яке любить хвалитися різними Wunderwaffe, – жодної згадки про цей комплекс, принаймні поки що.

24 Канал розповідає, що наразі відомо про "Іскандер-1000" і наскільки це велика проблема для українців. Допоміг в цьому розібратися авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ Валерій Романенко.

У Головному управлінні розвідки повідомляють, що оновлена ракета завдяки збільшеному двигуну і, відповідно, збільшеній пусковій установці здатна уражати цілі на відстані до 550 кілометрів.

Порівняно з попередньою версією, яка насправді могла бити на 390 кілометрів, хоча раніше самі ж росіяни заявляли про ледь не до 500 кілометрів, збільшилася дальність застосування. Що цікаво – решта частин ракети залишилося такими ж як і були раніше.

Авіаційний експерт Валерій Романенко у коментарі 24 Каналу розповів, що росіяни багатіють двома думками: для того, щоб вбивати треба стріляти якнайдалі й нести якнайбільше вибухівки й в такому випадку росіяни знехтували одним з пунктів.

 

Валерій Романенко

авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ

Кількість вибухівки на новому зразку ракети вони залишили той самий, 480 кілограмів, а ось шляхом збільшення довжини самої ракети – збільшили дальність до 550 кілометрів. Збільшити двигун – це найпростіший спосіб. Це як приладнати на автомобіль додатковий бензобак, нічого складного.

Валерій Романенко також звернув увагу, що поки що застосування цієї ракети поодинокі й про якусь масовість мова не йде. А ось чи зможуть вони виробляти більше – питання відкрите.

 

Валерій Романенко

авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ

І ще один момент який загалом є оптимістичний. Якщо там більші розміри самої ракети, то вона потребує іншого типу пускової установки. Його треба розробити й випустити, а по заводу у Волгограді, який випускає російські пускові для "Іскандера" та "Іскандера-1000", ми вже пристрілялися. Я сподіваюся, що FP-5 знову на осінь будуть відлітати в ті краї, де виробляють російські ракети й пускові установки до них і різноманітні компоненти.

Головне управління розвідки також вперше оприлюднило список 140 російських та іноземних компонентів в балістичній ракеті 9М723 ОТРК "Іскандер-М", які вдалося ідентифікувати після вивчення уламків ракети.

Окрім цього, розвідники встановили 35 підприємств, які працюють над її розробкою та виготовленням, а також понад сотню посадовців та працівників які до цього причетні.

Навіть попри спроби росіян повністю локалізувати виробництво своїми силами – уламки ракети показують, що до цієї мети їм ще дуже далеко.

Значна частина компонентів – іноземні, а "російською" ця ракета є лише на чверть. Майже половина, а саме 63 компоненти усієї ракети виробляються у США, по 8 – зі Швейцарії та Білорусі, по 4 – з Німеччини та Тайваню, 3 – з Китаю.

Як би це не звучало, але чимало країн, навмисно чи ні, але допомагають Росії вбивати українців.

В одному з найважливіших складників системи наведення ракети – блоці обробки польотної інформації, отриманої з лазерного гіроскопа, – лише 5 із 43 компонентів вироблені у РФ. Найбільш критичні – мікропроцесор, ПЛІС, пам’ять, цифро-аналогові та аналого-цифрові перетворювачі – американських та тайванських виробників – DM&P Electronics, Xilinx (входить до AMD), Atmel (входить до Microchip Technology), Winbond Electronics, Micron Technology, Analog Devices.

Допис ГУР МОУ про "Іскандер-1000":

У ГУР наголосили, що усі ці оприлюднені підприємства, суб’єкти та об'єкти мають стати пріоритетом номер один в для запровадження санкцій, щоб росіяни не могли отримувати необхідні компоненти й обходити обмеження. При чому досвід останніх місяців показує, що жодна країна не здатна забезпечити достатню кількість ракет для збиття десятків балістичних ракет щоночі.

У таких умовах потрібно хоча б обмежити росіян у виробництві нових ракет.

На цю проблематику також звернув увагу авіаційний експерт Валерій Романенко. За його словами, навіть найвідданіші союзники неспроможні перекрити постачання важливих радіоелектронних компонентів.

 

Валерій Романенко

авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ

Основна причина в чому – росіяни використовують масові, комерційні компоненти. Вони не зважають на те, що вони більші, менш продуктивні та мають ряд обмежень. Для росіян це не важливо, бо їм не потрібно проривати потужну протиповітряну оборону, як у Сполучених Штатів Америки, тому вони на це згодні й через це використовують елементи, які можна масово закупити в магазинах.

Валерій Романенко додав, що аби обмежити росіян в доступі до компонентів, виробники повинні вимагати в покупців сертифікати кінцевого користувача, щоб вироби не потрапляли у треті руки. Тобто без можливості перепродати закуплені товари. Втім, як це застосовувати на практиці й чи буде воно працювати – дізнаємось лише, якщо виробники посилять контроль над продажами своїх процесорів, матриць та інших компонентів.

Іскандер-1000 – відомі характеристики

  • тип – балістична ракета, модифікація 9М723-2;
  • пускова – Бора-М;
  • дальність – 550 кілометрів;
  • стартова вага – 3800 – 4600 кілограмів;
  • довжина – 7,3 метра;
  • діаметр корпусу – 920 міліметрів;
  • бойова частина важить – близько 480 кілограмів;
  • система наведення – оптичні кореляційні головки самонаведення DSMAC.

У підсумку можемо сказати, що супер новий "Іскандер-1000" особливо нічим не відрізняється від попередньої версії, а лише має більшу дальність для ураження цілей на відстані до 550 кілометрів.

Втім, ця можливість тягне за собою чимало проблем для самих росіян: від збільшення довжини самої ракети та необхідності нової пускової установки до вразливих заводів на території Росії, по яких вже пристрілялися Збройні Сили України. І це виявилось значно ефективніше, ніж американські чи європейські санкції.

Бо обходити обмеження й отримувати компоненти росіяни можуть, а ось відновити втрачене обладнання, знищені приміщення – потребуватиме значно більше часу. То ж в найближчі місяці застосування "Іскандер-1000" найімовірніше так і залишиться поодинокими випадками, а нам головне не зупинятися і зважати, що балістика може полетіти далі вглиб території України.

Часті питання

Що таке ракета "Іскандер-1000" і чому вона є важливою темою в статті?

Ракета "Іскандер-1000" – це оновлена версія відомої російської ракети "Іскандер", яка здатна уражати цілі на відстані до 550 кілометрів завдяки збільшеному двигуну. Її застосування в Києві стало новиною, навіть для росіян, оскільки це перше використання нової ракети, яке не було анонсоване російським міністерством оборони.

Які проблеми виникають у Росії з виробництвом "Іскандер-1000"?

Виробництво "Іскандер-1000" викликає проблеми через необхідність нових пускових установок, які потрібно розробити й виготовити. Заводи, які виробляють пускові установки, є вразливими до атак. Крім того, значна частина компонентів ракети є іноземними, що ускладнює локалізацію виробництва.

Яка роль іноземних компонентів у виробництві російських ракет?

Іноземні компоненти складають значну частину російських ракет, включно з "Іскандер-1000". Багато з них виробляються у США, Швейцарії, Білорусі, Німеччині, Тайвані та Китаї. Ця залежність від імпортних компонентів робить російське виробництво вразливим до санкцій та обмежень на постачання.