ОПЗЖ розширює свій вплив, а "слуги" втратили "магію" непереможності: що кажуть результати
"Слуга народу", очевидно, матимуть представництво у всіх облрадах та найбільше представницьких мандатів загалом, що можна розглядати як непоганий результат, якби не загальні згадки про минулорічні тріумфи та бліцкриги.
Стисло про результати виборів для парламентських фракцій
Очевидно, сьогоднішній результат показує, що півтора року тому це була не норма політичної системи України, а виняток, який трапляється раз на 30 років.
Зверніть увагу! Боротьба за Харків, Одесу та Дніпро: важливі висновки з результатів екзитполів
Тепер система повернулася у звичний стан. А "слуги" втратили "магію" непереможності.
"Європейська солідарність" вже поспішає переконати усіх у власній перемозі, однак у реальності результат скромний. Навіть на фоні "слуг", про поразку яких уже встигли сказати усі. "Електоральне гетто" не прорване, навіть у "базових" галицьких областях доводиться поступатися першими місцями. З одного боку – є певне зростання, з іншого – про претензії на статус якоїсь "опозиції номер 1" варто забути.
Географічне розширення проросійських сил
Схожа ситуація із ОПЗЖ, але вони змогли досить вдало скористатися з того, що лишилися майже одні на власному електоральному фланзі, і не лише підтвердили свій статус на Сході, але й уперше "зайшли" до місцевих рад Центру України. Зокрема, буде у них і чимала фракція у Київраді. Чи міг ще вчора про це хтось подумати? "Тихим сапом", ОПЗЖ розширює свій вплив як географічно, так і відсотково, виходячи за межі областей, які під час минулих виборів голосували за них та за Юрія Бойка.
Ефект несподіванки
Не все добре у "Батьківщини". Відверто кажучи, я розраховував, що їхній результат буде кращий, бо вони завжди мали непогане регіональне представництво, реальні партійні осередки та стабільний електорат. Але спрацювало це все лише там, де вони провели нормальну кампанію. Як у Києві.
Ну і окрема тема – "Голос". Вони мене здивували, бо все ж таки зайшли у ряд місцевих рад. У тому числі і у Києві, де конкуренція завжди надвисока, а претендентів – більш ніж досить. Думаю, чимало аналітиків "списали" їх у момент, коли замість Святослава Вакарчука очолила Кіра Рудик, оскільки вважали, що без персони засновника політичний проєкт скоро піде у небуття. Прикладів для цього вистачало. Однак вони змогли оперативно перезавантажитись, і встигнути взяти участь у розподілі мандатів. І це цікаво, бо ні для кого не секрет, що "Голос" – це прямий конкурент для ЄС, і тепер партії п'ятого президента буде трохи складніше мобілізувати виборця довкола теми про "відсутність альтернативи". Тим більше, якщо їм уже кидають виклик партії на мінімальних бюджетах.