Місцевий референдум: чи допоможе закон вирішити проблеми громади?

Громада краще, аніж чиновники, знає про свої проблеми

Про прийняття закону "Про місцевий референдум" політики, журналісти і експерте середовище говорять багато років. Це дієвий механізм в європейських країнах для вирішення локальних проблем. Громада краще знає: де облаштувати рекреаційну зону, які дороги потребують ремонту, де можна зводити житловий будинок або торговий центр. В Україні всі ці питання вирішує місцева влада без будь-яких консультацій із громадою, в результаті чого місцеві жителі виходять з протестами проти забудов, вирубки зелених зон тощо. Такі протести нерідко завершуються сутичками і відвертими бійками між жителями і охороною об’єктів.

Незгода громади з рішеннями влади призводить до запеклих бійок

Гарна ідея в руслі розвитку місцевого самоврядування і децентралізації. Такі референдуми відрізняються від загальнонаціональних тим, що вони вирішують локальні питання місцевої громади. Рішення, які стосуються муніципальних, комунальних, інфраструктурних і локальних проблем, як це відбувається в європейських країнах,
– вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

Його підтримує директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко. На його думку, закон дуже необхідний, адже громади сьогодні позбавлені механізму прийняття суспільно важливих рішень. При цьому Сергієнко додає: разом із законом про місцевий референдум вкрай необхідно прийняти нову редакцію закону про місцеве самоврядування, особливо, про Київ, у якому варто вирішити питання із статусом районних рад та районних голів, які насправді є повним анахронізмом.

Дійсно, громада повинна активніше брати участь у житті свого міста чи села. Закон про місцевий референдум сприяв би і ефективнішому вирішенню проблем, і підвищив би рівень організованості і відповідальності як місцевих чиновників, так і територіальної громади. Але є певні застереження – попри необхідність цього закону, існує небезпека його використання для, приміром, винесення на його розгляд питань про автономію окремо взятої області. В умовах війни на сході України не можна виключати підбурювання громадян щодо проведення подібного референдуму, тим більше, українці вже були свідками псевдореферендумів в Криму і на Донбасі.

За словами Карасьова, головне, щоб в такому законі була заборона винесення на місцеві референдуми питань федералізації чи автономного статусу територій.

В законі потрібно передбачити запобіжники щодо спроб винесення питань федералізації

Та, крім цього, треба вирішити: яким чином будуть втілюватися в життя результати таких референдумів? Вони набиратимуть чинності автоматично чи їх повинна затверджувати місцева влада? Адже такі референдуми можуть призвести до конфлікту інтересів і певних перекосів. Хоча громада і має право на активну участь у житті свого населеного пункту, однак завжди є ризик, що місцеві жителі "захопляться" місцевими референдумами, що може зрештою звести їх ефективність нанівець. Ще один момент: місцева влада може спробувати маніпулювати референдумами, щоб приймати потрібні їй рішення. Крім того, постає питання – за чий рахунок будуть проводитися ці референдуми.

Громада і місцева влада

Попри доцільність прийняття закону "Про місцевий референдум", ця ініціатива однозначно викличе незадоволення місцевої влади. Адже місцеві референдуми можуть залишити "без хліба" багатьох чиновників. На прикладі Києва дуже добре помітно, як мер і його підлеглі вирішують свої питання, не питаючись у столичних жителів їхньої думки.

З боку обласних рад, облдержадміністрацій буде спротив щодо прийняття закону про місцевий референдум, який би надавав більше повноважень громаді. Місцева влада хотіла б все контролювати,
– зазначає Олександр Сергієнко.

Мало не щодня біля Київської міської ради містяни протестують проти тих чи інших рішень КМДА. При цьому дедалі більш помітно, що київська влада майже не займається вирішенням питань столиці.

Досить показовий приклад – "боротьба" київського мера Віталія Кличка з МАФами. По-перше, зносили кіоски навіть не попереджуючи їхніх власників, чим просто завдали матеріальних збитків. По-друге, на місці знесених незабаром з’являються інші. Питання "хто дав дозвіл" – риторичне.

Читайте також: МАФи в Києві знесли разом з товарами

До речі, наглядну картинку такої боротьби можна спостерігати в Оболонському районі біля станції метро Героїв Дніпра. МАФи успішно знесли. А на їхньому місці прямо над станцією метро розпочали будівництво торгового центру. Причому, щоб не викликати протестів, на паркані, яким обнесли ділянку, написали, що Київське метро проводить роботи.

Нещодавно це було улюблене місце для місцевих жителів

Коли кияни побачили, як вбивають палі, стало зрозуміло – що це за "роботи". Після того, як обвалилася стеля на станції метро, а місцеві жителі вийшли з протестами, будівництво припинили і призначили громадські слухання. Але тепер виникла інша проблема: навіть якщо будівництво заборонять, хто поверне майданчику, де полюбляли прогулюватися кияни, колишній вигляд?

Читайте також: Київські забудови: тепер і замість метро

Звичайно, якби існував закон про місцевий референдум, то подібних ситуацій можна було б уникнути. Існує механізм електронних петицій, та вони не завжди ефективні. Як показує досвід, вони з’являються вже після того, як сталося якесь порушення місцевою владою прав громадян.

Тому закон приймати потрібно. Як вважають експерти, нинішня Верховна Рада, при умові, що в ньому будуть передбачені запобіжники від будь-яких спроб прихованого сепаратизму, проголосує "за". Однак, крім цих важливих моментів, є чимало інших. До того ж такий закон може фактично зруйнувати нині існуючу президентську вертикаль. Згідно Конституції, президент призначає місцеву владу всіх рівнів і, відповідно, звільняє. Місцеві референдуми розширять права територіальних громад і звузять можливості голів обл- і райдержадміністрацій. Саме цього центральна влада і намагається уникнути, оскільки таким чином втратить повний контроль. Так що заява Володимира Гройсмана цілком могла бути популістською, так як у парламенті не так і багато політиків, які хочуть розширити права територіальних громад.

Чи потрібен закон про місцевий референдум, і які шанси його ухвалення? Думки експертів

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій

Ухвалення закону про місцевий референдум буде дуже корисним, щоправда, лише за умови, що його розробники передбачать запобіжники щодо винесення на обговорення місцевої громади питань про будь-яку автономію територій і іншого роду прихованого сепаратизму.

Це гарна ідея в руслі розвитку місцевого самоврядування і децентралізації. Такі референдуми відрізняються від загальнонаціональних тим, що вони вирішують локальні питання місцевої громади. Рішення, які стосуються муніципальних, комунальних, інфраструктурних і локальних проблем, як це відбувається в європейських країнах.

Ключовою проблемою є те, щоб на місцеві референдуми не виносилися питання федералізації, автономного статусу територій. Якщо в такому законі буде заборона для винесення цих питань на референдум, тоді для будь-якого регіону країни буде тільки користь. При цьому закон про місцевий референдум буде також в інтересах місцевої влади.

Такі референдуми щодо вирішення локальних проблем підуть на користь громаді, місцевому самоврядуванню. З іншого боку, закон зможе активізувати жителів громад до участі у місцевому самоврядуванні. Щоб така участь зводилася не лише до виборів мерів і депутатів обласних і міськрад. До речі, в Київраді давно про це говорять і виступають з такою ініціативою.

Гадаю, на рівні муніципальної влади зріє розуміння того, що місцевий референдум може стати хорошим інструментом для розвитку місцевого самоврядування та громад у цілому. Прийняття цього закону нинішнім парламентом цілком реальне.

Олександр Сергієнко, директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста"

З боку обласних рад, облдержадміністрацій буде спротив щодо прийняття закону про місцевий референдум, який би надавав більше повноважень громаді. Місцева влада хотіла б все контролювати. Але такий закон дуже необхідний. Громади сьогодні позбавлені механізму прийняття суспільно важливих рішень.

Треба відходити від застарілих совкових догм, коли все підпорядковується одній владній вертикалі. Треба віддавати питання, які краще вирішувати на місцях, територіальним громадам. Не може облрада втручатися у справи окремої громади.

Але разом із законом про місцевий референдум вкрай необхідно прийняти нову редакцію закону про місцеве самоврядування. А, особливо, про "Київ – столицю України", де вирішити питання із статусом районних рад, районних голів, які насправді є повним анахронізмом. Якщо мера обирає все місто, то не може голова району обиратися 20-ма чи 30-ма депутатами. Це руйнує вертикаль управління. Необхідно відійти від райдержадміністрацій і Київської міськдержадміністрації і створити повноцінний виконком Київської міськради. Адміністрації надати лише наглядово-контрольну функцію.

Аби не було конфліктів інтересів у владній вертикалі, необхідно, щоб у кожного органу були свої чіткі повноваження. На розгляд громади можуть виноситися лише питання, які відносяться до повноважень місцевих органів влади. Не може місцева влада вирішувати питання державного устрою, прапора, мови, кордону, зовнішніх відносин. Вона повинна займатися каналізацією, транспортом, дошкільною і шкільною освітою.

Тому треба чітко у владній вертикалі розподілити відповідальність. У президента вона своя і прописана в Конституції. У місцевих органів самоврядування – своя. Якщо місцева громада, зокрема облрада, почне влазити в компетенцію президента, то у нього повинне бути право на розпуск такої облради.

Читайте також: Бюджет великих надій: чого очікувати від головного фінансового документа держави