Москва хоче перетворити Лукашенка на Кадирова, – інтерв'ю з білоруським опозиціонером

Він був одним з перших політв'язнів у Білорусі після розпаду СРСР. У 1989 році став членом Білоруського народного фронту та займався питаннями екології та наслідків Чорнобильської катастрофи. Неодноразово звинувачувався в порушенні громадського порядку через проведення акцій проти Лукашенка та інтеграції Білорусі з Росією.

До теми "Тренд на політв’язнів та катування": роковини початку репресій Лукашенка

"У Білорусі дві катастрофи – Чорнобиль та Лукашенко"

Лукашенко на посаді президента вже 27 років. Після розпаду СРСР Ви стали одним з перших білоруських політв'язнів. У чому вас звинувачували?

Кожен рік при Лукашенку – це страшна трагедія для білоруського народу. Акції в 1996 році: "День волі", "Чорнобильський шлях" стали основою для кримінальної справи. Ще тоді під час акції лунав лозунг "Білорусь має дві катастрофи – Чорнобиль та Лукашенко".

Затримали мене одразу після закінчення "Чорнобильського шляху" у Мінську. Я, як і всі інші керівники Білоруського народного фронту (БНФ), об’явили голодування. Правду там написали тільки одну після того, як я потрапив у шпиталь. Все це викликано не тільки голодуванням, а й поганим харчуванням на волі. Просто не встигав їсти.

Спочатку нас закинули на Акрестіна. Тільки тоді я зрозумів, що є така установа. Я сидів разом з українцями, бо так сталося, що на "Чорнобильський шлях" у 1996 році приїхали УНА-УНСО. І я їх всіх побачив. Акція була у п’ятницю. Всі мої співкамерники думали, що нас відпустять до понеділка, такий шанс був.

З нами був Сергій Потапов з Харкова. Він найбільше нарікав на те, що не розповів жінці своїй, що поїхав у Мінськ і буде йому кепсько у сім’ї за те, що тут застряг. Його жінка потім приїжджала і передавала передачки. Зараз Сергія вже немає, як і більшість тих "унсовців", які проходили по тій кримінальній справі в 1996 році.

У 1996 році, коли минуло десять років від моменту Чорнобильської катастрофи, Сергій Потапов разом з іншими представниками УНА-УНСО поїхав до Білорусі, де брав участь в мітингах опозиції. За це його та ще одного члена організації Андрія Дригайла заарештували. Потапов відсидів у білоруській в’язниці майже три роки. За героїзм та участь в акціях протесту проти режиму Лукашенка в Білорусі Сергій Потапов отримав найвищу відзнаку від УНА-УНСО, яка називається "Пустельний хрест".

В найближчий понеділок мене незаконно перевели в СІЗО. А там мали відправити у реанімацію. Лікарня була одна, в тюрмі, якої сьогодні у Міньку вже немає. Мене три доби відкачували у реанімації. Мене незаконно затримали, незаконно і випустили – роль зіграв збіг обставин.

У Росії тоді відбувалися вибори. Для Бориса Єльцина вони були важкими. Керівництво "Білоруського народного фронту" виїхало в Польщу, де поляки запропонували звернутися до Сергія Ковальова. Ковальов запропонував вести перемовини з Єльциним за політв’язнів у Мінську.

Лукашенко умови Москви не виконав. Ми не були звільнені та стався невеликий скандал. Лукашенка змусили й мене просто викинули з тюрми. Така моя історія 1996 року. У мене міцно був відбитий лівий плечовий нерв. До такої степені, що стояло питання, чи буде функціонувати рука.

Вам відбили її?

Дубинками. Так.

В якій останній акції в Білорусі ви брали участь?

Це була цікава акція 29 грудня 2019 року – п’ята акція проти так званого поглиблення інтеграції між Білоруссю і Росією. Наприкінці 2019 року ми вивозили в Мінськ людей з антиімперськими лозунгами всупереч так званої глибокої інтеграції. Цю акцію запропонував провести Павло Северинець – один з лідерів білоруської опозиції, який зараз знаходиться також у неволі.

20 грудня кількасот людей в Мінську вийшли на чергові несанкціоновані протести проти поглиблення інтеграції Білорусі з Росією. У той же день Лукашенко і Путін зустрічалися в Санкт-Петербургу для продовження обговорення дорожніх карт "стратегічної інтеграції".

Акція проти інтеграції Білорусі з Росією, Мінськ, 29 грудня 2019 року / Фото: "Радыё Свабода"

Але на пресконференцію, де мали про цю акцію розповідати, не дійшли ані Северинець, якому дали 15 діб, ані співголова Руху солідарності "Разам" Олена Толстая, ані я, бо затримали. Так сталося, що в мене був ефір у "Белсат". Я закликав людей виходити на центральну площу Мінська, тому що Білорусь не продається. Мені вдалося провести акцію. Людей було мало, але вони виходили, бо Росія – наш ворог.

Якби білоруси у 2019 році розуміли, що їм загрожує втрата незалежності, то на цих акціях було б більше людні. Там ще є один вельми неприємний аспект – перераховували людей, які приходили. Це робили ті структури, які сьогодні говорять про кількість політв’язнів.

Мені здається, що ці антиімперські акції були недооціненими та проходили у важких умовах не лише тому, що були репресії. Люди просто не вірили, що є загроза втрати незалежності.

Зараз та катастрофа, яку ви бачите у Білорусі – не випадкова. В першу чергу винна в ній імперська Москва, бо якби не Росія, то Олександра Лукашенка не було б вже в листопаді 1996 року. Тоді його відкрито врятував десант з Москви, приїхав керівник Ради Російської Федерації та керівники двох палат російського Парламенту Строєв і Сєлєзньов. Це і врятувало Лукашенка, а самі білоруси ще б тоді відправили його у відставку.

24 листопада 1996 року був проведений другий в історії незалежної Білорусі референдум. Крім питань про смертну кару, купівлі-продажу землі й перенесення Дня незалежності, Лукашенко пропонував у ході нового референдуму значно змінити Конституцію і надати президентові право призначати суддів Конституційного суду і міністрів, видавати декрети, які за силою прирівнюються до законів. Норма, згідно з якою президент міг бути відправлений у відставку через порушення Конституції, була вилучена. Республіка з президентсько-парламентської фактично перетворилася на президентську.

Рік тому пройшли грандіозні мітинги прихильники змін. Лукашенко своє крісло так просто віддавати не збирається. В якому стані зараз опинилися білоруси?

Рух солідарності "Разом" трохи по-іншому оцінює те що відбувалося у 2020 році. Ми бачили це як виборчий фарс, який проводився в умовах гібридної війни Російської Федерації всупереч Білорусі в часи пандемії. Сюжет і сценарії цього фарсу писав не тільки Олександр Лукашенко. Я б хотів нагадати, що лідерів опозиції знищили ще в 1999 році. Я говорю конкретно про Віктора Гончара, Юрія Захаренка, Геннадія Карпенка.

В грудні 2019 колишній спецпризначенець Юрій Гаравський дав інтерв'ю Deutsche Welle, в якому назвав себе бійцем "ескадрону смерті" і розповів відомі йому подробиці викрадень і вбивств білоруських опозиціонерів. За його словами, Віктора Гончара наказали ліквідувати тому, що той мав компромат на президента Олександра Лукашенка. Геннадій Карпенко був доставлений в 9-у Мінську клінічну лікарню в 1999 році з діагнозом “крововилив у мозок”, згодом помер. В середовищі білоруської опозиції існує думка, що смерть Геннадія Карпенка пов'язана зі зникненням Захаренка та Гончара.

В'ячеслав Сівчик, лідер білоруського Руху Солідарності "Разам" / Фото – 24 канал, Аліна Туришин

Сам Лукашенко неодноразово вихвалятися, що давав накази на позасудові вбивства всяких кримінальних авторитетів. Останній раз він згадував про це під час пресконференції 9 серпня. Білоруси досить сильно відрізняються від сусідів. Такий бандитизм їм би давно не сподобався, а у нас з 1996 року люди окремо, а влада окремо.

Виборів у країні ніяких немає, влада від людей абсолютно не залежить, кого хочуть, того і призначають на всі посади. Люди це бачать і коли почалася ця інформаційна кампанія під час "виборчого фарсу", а почалася вона з Москви, люди за це схопилися. Сама кампанія була збудована вельми просто, бо явно була ще підтримка спецслужб всього цього сценарію. Бо в нас і реєстрація і всі інші речі – це речі чисто тої ж влади.

Черговий раз Лукашенко написав собі 80%, бо так було завжди, але цей раз демонстративно та масово забивали і били білорусів. Цей процес з масових репресій запустили всупереч політичної опозиції.

Я б хотів нагадати, що коли кандидати і їх команди їздили по країні, то вже цей час на всю працював "концтабір Акрестіна", де катували лідерів опозиції, які там знаходилися – Миколу Статкевича і Павла Сиверенця, яких не згадували, маючи доступ до мікрофонів.

У 2006, 2011 та 2020 роках Amnesty International визнала Павла Северінця в’язнем совісті. 25 травня 2021 року його засудили до 7 років колонії суворого режиму, вважається політв’язнем. Статкевич планував балотуватися на пост президента, однак у травні 2020 ЦВК відмовив йому в реєстрації через непогашену судимість. 15 червня він був засуджений до 15 діб арешту в межах посилення боротьби з політичними опонентами Лукашенка.

Катували й інших представників опозиції. Після 9 серпня почалися абсолютно страшні речі, які Європа не бачила давним-давно. Тільки в часи тоталітаризму таке робилося. Страшно те, що генезис цієї лукашенківсько-путінської банди, яка незаконно керує Білоруссю – КДБ-шний. Вони маніпулюють інформацією і роблять це дуже міцно.

Зрозуміло, чому "лукашенківська", бо він 27 років при владі, а "путінська", бо я не бачу жодного білоруського генерала, вони всі замішані на Москву. Ситуація в Білорусі гірша, ніж була при Януковичу в Україні. Але я думаю, ви пам’ятаєте, які були проблеми та з вашими генералами до 2014 року.

Пригадайте, у Білорусі виборів немає з 1996 року. Незаконна союзна держава. Один з експертів по гібридній війні Російської Федерації проти Білорусі Денис Івашин, який зараз знаходиться у тюрмі в Гродно, давно публікував розслідування про підготовку генералів силових структур у Білорусі.

Денис Івашин активно проводив власні розслідування: наприклад, вплив "русского мира" на Білорусь та Сирію, скандальне будівництво в Куропатах. За тиждень у 2018 році до арешту Івашин опубліковував третю частину розслідування про службу колишніх солдатів і офіцерів українського “Беркуту” в білоруській міліції.

Розкажіть, як силові структури Білорусі втягувалися у російські?

Програми, пов’язані з Заходом робилися для галочки. Насправді все було для втягнення силових структур в російські. Це робилося по різних лініях. Івашин писав про освіту та підготовку силових структур. Крім цього між Росію та Білоруссю відбуваються спільні маневри. Я хочу нагадати, що офіційно з 10 по 18 вересня відбудеться “Захід-2021”, але ж перші ешелони з військовими та технікою прибули у Брест 22 липня.

"Вбитих більше було, ніж офіційно визнаних"

Згідно з офіційними даними, у Білорусі 630 політв'язнів. Що Ви може сказати про цю статистику?

Лукашенківсько-путінська банда проводить політику терору масових репресій, починаючи вже з дня так званих виборів. Маючи КДБ-шний характер, вони маніпулюють інформацією і вельми занижують кількість затриманих білорусів. Насправді й вбитих більше було, ніж офіційно визнаних.

Це суцільний цинізм влади, коли тих людей, яких самі ж незаконно і забили, обвинувачують, що це ніби вони порушили щось. Їхній лозунг “Нам не до законів” працює вже офіційно понад рік.

Гуманітарну катастрофу, яка утворилася в Білорусі, розуміють тільки трошки на Заході та в Україні. Деякі експерти вельми доцільно кажуть, що таких репресій не було з 50-х років у Європі. Пригадують Грецію та хунту “Чорних полковників”. Ця катастрофа характеризується тим, що занижується кількість забитих.

У нас офіційно є 630 політв’язнів, але реально їх на порядок більше. Там катування на всіх рівнях і абсолютно системні. Не помиляються ті експерти, які кажуть, що у Білорусь повернулися сталінські часи. На превеликий жаль, репресії будуть збільшуватися, бо попрацювали російські пропагандисти.

Вони штучно створили таку категорію як "ябатьки", так вони самі їх і назвали. Це про людей, які підтримують Олександра Лукашенка. Це меншість, але від репресій і "ябатьки" вже терплять, я вже не кажу про всіх інших. Коли репресії починаються, то як сто років тому тривають не лише проти опозиції, а проти всього білоруському народу.

Майже половину затриманих 9-13 серпня в Білорусі розмістили в Центрі ізоляції правопорушників (ЦІП) в мінському провулку Акрестіна. Ві (ЦІП) провели там сумарно рік свого життя за активну діяльність. Що зараз відомо про тортури в цій установі?

На Акрестіна два будинки – ЦІП (центр ізоляції правопорушників), а поруч знаходиться новий ІТУ (ізолятор тимчасового утримання). Так сталося, що я і справді багато там сидів за організацію різних вуличних акцій. Був період, коли я не був у Білорусь. Я повернувся у 2015 році, коли викликали Миколу Статкевича та інших політв’язнів, які відмовилися писати помилування, на ім'я Лукашенка.

Під Акрестіна люди намагаються з'ясувати, де затримані їхні родичі та друзі. Мінськ, Білорусь. 12 серпня 2020 р. / Фото – іноземні ЗМІ

Я вимушений був голодувати всупереч умовам тримання людей на Акрестіна. Це ніхто не сприймав, хоч мої заяви про те, що там відбувається друкувалися у пресі. Це призвело до того, що зараз там зробили "концентраційний табір". Бо коли я сидів ще там, то камери так не були переповнені, як це було рік тому і зараз.

Людей там досі б’ють. Недавно наш колега Сергій Майцкойть там відсидів 20 діб і не побоявся дати фотографії незалежній пресі в якому вигляді він вийшов 29 липня.

Синці на тілі Сергія Мацкойтя, які залишилися після ізолятора на Акрестіна / Фото – Леонід Кулаков для "Белсату"

Події, які були рік тому, були дуже страшні, бо людей в Мінську та в інших містах свідомо хотіли залякати на все їхнє життя: били на вулицях, при затриманні, в автозаках. Людей заганяли на Акрестіна та били дубинками. Так раніше було в тюрмах, коли тренували силовиків на в'язнях. Страшно те, що будь-який аспект, який не візьми на Акрестіна є не лише порушенням законодавства Білорусі, бо їм вже не до законів. Це цілковите порушення всіх Конвенцій на яких базується сучасна цивілізація, але ніхто про це не думає.

Чи є подібні місця ще?

Будували "концтабір" під Мінськом на базі лікувально-трудового профілакторію (ЛТП). Деякі наші активісти і звідти виходили. Білоруси не сприйняли цей "фарс" і силовики змушені були відступити. До того ж не було ні Тихановської, ніяких штабів, символіки. Тому що кампанія велася під білими стрічками, яка характеризує російську “болотну опозицію”.

Люди не були готові до такого. Це призвело до реєстрації Світлани Тихановської, в якої не було програми. Але потрібна була вимога, під якою підпишеться абсолютна більшість білорусів – вибори. Я переконаний, що ці бої відбувалися в знак протесту того, що людей вбивають.

Почалися масові марші й порядок денний почав мінятися, бо основою стали перемовини між “лукашенківсько-путінською” бандою та новоствореними структурами. Тоді вже була вивезена в Литву Тихановська. І ці перемовини з бандою тягнулися до 1 червня 2021 року. Москва хотіла просунути свої війська. Намагання перетворити Білорусь у другий Крим може призвести не до локальної війни. Те, що Росія з території Білорусі може вести локальні війни також лежить на поверхні.

В'ячеслав Сівчик, лідер білоруського Руху Солідарності "Разам" / Фото – 24 канал, Аліна Туришин

Лукашенко своїми діями фактично заблокував співпрацю з Заходом. Які наслідки для Білорусі може викликати вплив Москви?

Сценарій "виборчого фарсу" писався у Кремлі. Його мета – віддалити Білорусь від Заходу та перетворити Лукашенка на "білоруського Кадирова". План Михайла Бабича, який персонально виступає за глибоку інтеграцію, цілковито вдався. Лукашенко був відрізаний. У Білорусі не тільки зміцнився вплив Росії, а й зміцнився вплив КНР. Це дуже серйозно і це може повпливати на подальшу ситуацію не лише в Білорусі, а й на весь регіон.

"Білоруський народ на сьогодні не має жодного союзника"

Багато експертів заявляє, що Путіну зараз не вигідно робити у Білорусі другий Крим, бо це вплине на його імідж у світі. Наскільки далеко може зайти очільник РФ?

Такі розмови – дикі. Зараз путінська Росія веде війни у багатьох країнах і в різних структурах. Тут ще роздумувати про імідж? Це вельми цікаві розмови.

Інколи здається, що люди проспали 2008 рік, коли була війна з Грузією та 2014 рік, коли почалася війна з Україною. На великий жаль, бандити та терористи, які сидять у Кремлі, не ховають своїх планів. Вони давним-давно відкрито казали, що претендують на ці землі, які раніше належали СРСР. Йде гібридна війна.

Але є оборона Білорусі – це люди, білоруський народ і він об’єктивно є. Події 2020 року були не випадкові й весь світ побачив, що білоруси є. Ситуація дуже страшна, бо білоруський народ на сьогодні не має жодного союзника. У всьому світі немає ні одного білоруськомовного університету. Лукашенківська влада не дозволяла відбудувати це нам за гроші у Білорусі. Це що означає? Це ж не лише підготовка студентів, а й кадрів для майбутнього.

Яка ситуація з білоруською мовою?

Нас годують російською, бо русифікація. Білорусів вчать будь-яких мов крім білоруської. Це трагедія ще з часів репресій, які були у СРСР. Тут ми з українцями рівні, бо вони вдарили по Україні та Білорусі. Але є різниця, у нас був період, який не до кінця розуміють в Україні.

Коли Микита Хрущов приїхав у Мінськ і чомусь виступив проти білоруської мови, бо "чим раніше білоруси почнуть говорити російською, тим раніше буде комунізм". На підставі цього були закриті абсолютно всі білоруськомовні школи по всіх містах країни. Відбувалася індустріалізація, вже в 70-х роках більшість населення жили в містах.

Цей період "русифікації" вдалося припинити тільки наприкінці перебудови. Вдалося використати лише те, що Горбачов любив книги Василя Бикова. І листи в Москву від білоруської інтелігенції змусили дати розпорядження про зменшення тиску на білоруську мову. Так була прийнята в 1989 році програма по розвитку білоруської мови, по якій до 2000 року Республіка мала перейти на білоруську мову.

Коли Лукашенко приходив до влади, то 80% школярів навчалися білоруською мовою, а він все це знищив і пішли дика русифікація. Україна мала б звернути на це увагу, але вона поводиться як і всі інші держави.

Що Україна має зробити?

Рух солідарності "Разом" виділив кілька пунктів. що Україна могла б зробити через гуманітарну катастрофу, яка є у Білорусі. Ці пункти вельми прості. Треба творити інститут Білорусі при президенту України та інститут по стратегії, бо ми – сусіди. Ви є транзитною зоною для великої кількості білорусів. Тому треба прийняти просвітницькі, інформаційно-культурні програми.

В'ячеслав Сівчик, лідер білоруського Руху Солідарності "Разам" / Фото – 24 канал, Аліна Туришин

Що ви можете сказати про Романа Протасевича?

Я думаю, що він буде працювати на боці режиму і це неминуче. І тут відбулася страшна трагедія, бо сам Роман Протасевич – політв’язень, а люди про яких він каже та, фактично, дає показання про тих, які нібито здійснювали державний переворот – ні. А я нагадаю, що Федута та Зінкович були заарештовані у Москві. З ними штучно пов’язали лідера Партії БНФ Костусєва, які зараз там знаходяться. Вони не політв’язні. Так само не політв’язні ті групи, які згадував Протасевич – група Алєнєвіч, Автухович і т.д.

Це страшні речі, коли чомусь люди рахуються різного ґатунку. Захоплення літака є чистим тероризмом, але тут же явно не відбулося нічого без Луб’янки (Москви). Ніхто і не збирається давати прізвища тих громадян Російської Федерації, які спокійно зійшли в аеропорт в Мінську разом з Протасевичем. Цей аспект нікого не цікавить, але наказали за це білорусів.

Цікаво Лукашенко прив’язаний до Путіна, – заступник Білоруської асоціації журналістів

Коли почала створюватися блокада Білорусі, Лукашенко пригадав про коронавірус. Тому різко були введені обмеження білорусів по всьому наземному транспорту в Україну, Польщу, Литву та Латвію. Люди переважно могли легально їхати в аеропорти. Після того, як був захоплений літак, білоруси були позбавлені цього права. Тепер можна вилітати тільки в Росію, Грузію, Туреччину. Тому різко збільшилася кількість людей, яка змушена була переходити межу незаконно. І часто їх також арештовують та саджають.

Віталія Шишова знайшли повішеним в Києві. Як вважаєте, це самогубство чи вбивство?

Я не вірю у версію самогубства. Але нічого конкретного по цьому сказати не можу. Але я політик і бачу тут гібридну війну не лише проти Білорусі, а й проти України. Мені дуже хотілося, щоб ця справа була розслідувана, бо я в цьому дуже зацікавлений. Віталія Шишова я знав не дуже добре, але, наприклад, Павла Шеремету я знав дуже добре. Хочу нагадати, що вже пройшло п’ять років після його вбивства і до цього часу ми не знаємо, як все це було здійснено. Мені дуже б не хотілося, щоб "справа Шишова" була аналогічною.

В'ячеслав Сівчик, лідер білоруського Руху Солідарності "Разам" / Фото – 24 канал, Аліна Туришин

Радіону Батуліну, який був заступником Шишова, заборонили в'їзд в Україні після цього. На вашу думку чому?

Про Батуліна я знаю лише офіційне формулювання. Чому так робиться – я не знаю.

Чи встоїть Олександр Лукашенко проти західних санкцій?

Я не думаю, що вони правильно вводяться. Я за санкції, але їх треба вводити не лише проти білоруських підприємств, а й проти Росії. У нас серйозну долю в бюджеті приносить "Білоруськалій", у нього є прямий конкурент – "Уралкалій". Зараз вводяться санкції проти "Білоруськалію" й таким чином потенціал російської структури, яка цілком замішана у тому "виборчому фарсі", зростає. "Білоруськалій" нікуди не дінеться, шахти закривати не будуть, просто продаватиметься за безцінь, через деякі прокладки, які будуть пов’язані вже з російською структурою. Чи буде легше від цього Білорусі? Ні. Лукашенко також отримає якісь гроші.

Санкції по секторах можливі тільки разом з санкціями по РФ. Рух солідарності має представника в Німеччині. І ми скерували також заяву щодо "Північного потоку-2". Для нас, як і для України, країн Балтії, Польщі зараз страшний час, бо у вересні можуть його запустити. Коли буде запуск, то вся геополітична ситуація в нашому регіоні різко зміниться. Санкції також не можуть завдавати гуманітарного удару по правах білорусів. Наприклад, закриття повітря, – це яскравий приклад. В такій ситуації, в які опинилися білоруси, треба зняти всі візові збори для тих, хто змушений втікати.

"Незалежність – це найбільша коштовність білоруської нації"

Які шляхи вирішення ви бачите?

Давним-давно замість всіх цих заяв та санкцій можна було за Міжнародним правом почати працю над трибуналом "за злочини проти людяності". Як можна пояснити те, що у 1999 році зникла опозиція? Хіба не розуміють, хто це зробив? Розуміють. Просто ця банда, яка захопила Білорусь, була корисна. Тому ніхто цим особливо не займався і пішли подальші вбивства. І це тільки початок.

А Міжнародне право існує. Але це не в наш час, бо в наш час роблять винними людей. Незалежність – це найбільша коштовність білоруської нації. Бо тільки вона зможе врятувати білоруський народ від мільйонів жертв. Бо ми пам’ятаємо, які були наслідки після першої імперіалістичної війни та другої. Мені б не хотілося, щоб знову це відбулося. Всі акції, які ми проводимо з різними організаціями, проводяться лише під одним лозунгом “Солідарність білоруському народу”. Не дивлячись на терор, білоруси чинять опір.