А ще про економічний стан країни, мігрантів на кордоні з Литвою та як проводиться вакцинація, розповів сайту 24 каналу заступник голови Білоруської асоціації журналістів (БАЖ) Борис Гарецький.
Проти диктатури Що для білорусів означає "незалежність"
"Це акції проти репресій, які були ще до виборів"
Пройшов рік після протестів у Білорусі. Як ви можете схарактеризувати країну на цей час?
Наша країна перетерпіла колосальні зміни, які почалися ще до виборів, коли білоруське суспільство несподівано "прокинулося". Ще у травні 2020 року ніхто з аналітиків не планував якусь велику кампанію. Традиційна позиція показала, що не вона не готова і не буде серйозно брати участі у виборах. На цьому повному затишші виникає кілька кандидатів, які захоплюють людей і їх серця.
Тут і початок змін – почалися репресії проти цих кандидатів, це викликало реакцію в людей. Масові акції минулого літа – це не акції за якихось кандидатів, а акції проти репресій, які були ще до виборів. Все це призвело до того, що білоруси нарешті рішилися вийти на вулиці, щоб сказати, що їм надоїло жити в таких умовах. Це дуже серйозно змінило нашу країну.
За правління Лукашенка ніколи подібного не було такого, щоб білоруси настільки масово виходили. Була велика солідарність. Це були не просто мітинги у великих містах. 16 серпня через тиждень після виборів у нас був найбільший марш – зібралося близько 500 тисяч людей.
За день до цього люди вийшли під будівлі двох найбільших державних телеканалів – "Білорусь 1" і ОНТ. Мені подзвонили, бо я був на дачі й я "летів". Під’їжджаючи до Мінська, в селах люди стояли вздовж траси. Такого у Білорусі взагалі ніколи не було. Тоді влада "похитнулася", силовики на якийсь час зникли з вулиць – їх взагалі не було. Але потім вони повернулися та поступово почали "закручувати гвинти". Це перетворилося на таку серйозну репресивну машину.
Якщо рік тому ми ходили та святкували, то зараз яскравим прикладом є те, що тисячі людей виїхали. У в’язницях сидять сотні людей, 610 політв’язнів. Через адміністративний арешт і затримання в нас пройшли десятки тисяч людей за осінь-зиму.
"Ми білоруси – мирні люди"
Чому протести стихли?
Влада збила протест. Треба розуміти, що білоруси кардинально відрізняються від українців. В серпні та в вересні минулого року кожний ранок я коментував щось українським журналістам. У мене були постійні виходи в ефір й мене постійно запитували, чому ви не захоплюєте адміністративні будівлі, це ж наче ключ до успіху протесту.
Але навіть у нашому офіційному лукашенківському гімні звучить, що ми білоруси – мирні люди. У нас не було досвіду захоплювати щось. Ми виходили, святкували. Були такі цікаві кадри, де демонстранти хочуть стати на лавку та роззуваються. Такі ми.
Заступник голови БАЖ Борис Гарецький / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
"Це була реальна стрілянина гумовими кулями"
Влада, звісно, використала це й силовими методами подавила протест. З кінця серпня до листопада ці недільні марші влада притисла. Останній великий марш відбувся 15 листопада. Потім все це перейшло у дворі. Зараз цього всього немає, бо репресії.
Спочатку щонеділі у нас забирали по тисячу людей – саджали, били, садили. В листопаді силовики дуже жорстоко розганяли. Це була реальна стрілянина гумовими кулями, це були світлошумові гранати, які розкидалися в народ. А після зачистки основних маршів силовики пішли по дворових чатах.
У Білорусі є праві радикальні рухи?
У нас немає такого. Це все жорстко придушувалося владою ще з 90-х років. Лукашенко завжди дуже жорстко відносився до всього, що взагалі може бути радикальним. У нас були і патріотично налаштовані більш радикальні організації, але вони були знищені вже давно.
Чому силовики не переходять на сторону народу?
Частина перейшла. У серпні було багато таких історій, коли силовики переходили й коли спільне командування стало на паузу. Але потім влада почала "показувати зуби" й всіх, хто перейшов, знайшли й посадили, якщо хтось не переїхав. У нас дуже багато співробітників, які пішли з органів, потрапили у тюрми. Їх знайшли, завели кримінальні справи.
А є інформація про вбитих серед правоохоронців?
Офіційно про це нічого не сказано. У нас є версія, що серед протестуючих було більше жертв, бо влада могла якісь жертви сховати. Однак, нічого невідомо.
Цікаво Лукашенко у "глухому кутку": сценарії розвитку подій для Білорусі
"В один день силовики прийшли, посадили редакторів"
Ви є заступником голови Білоруської асоціації журналістів. Лукашенко підписав зміни до законодавства про ЗМІ та масові зібрання, які створюють додаткові підстави для закриття нелояльних ЗМІ і фактично забороняють протести. Яка ситуація з журналістами у Білорусі?
Багато редакцій виїхало з Білорусі. Вони почали покидати країну ще з минулого літа та осені. Прям цілими редакціями для того, щоб зберегти видання. Вони продовжують працювати, пишуть про Білорусь, але самі сидять, наприклад, у Києві.
Ця ситуація посилилася весною 2021 року. У липня цього року була велика хвиля репресій проти медіа й велика кількість журналістів та редакцій знову виїхали. Але є такі ЗМІ, які залишаються у Білорусі й продовжують прям там робити журналістику.
Багато редакцій виїхало з Білорусі / / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
У нас є велика кількість розважальних медіа, але зрозуміло, що вони не під ударом. Ми говоримо про громадсько-політичні видання. Гарантій безпеки взагалі немає ніяких. Видання "Наша Нива" – газета та інтернет-сайт поставило для себе крапку й сказали: "Ми нікуди не поїдемо”. Вони були прикладом для багатьох.
І в липні в один день силовики прийшли, посадили редакторів – вони зараз у тюрмі й ця концепція “ми залишаємось, нікуди не їдемо” показала повний свій провал. Бо прийшли, умовно кажучи, прихлопи, вибили двері й посадили людей, побили редактора. Саме видання збереглося, перезапустилося після блокування, бо сайт заблокували, як і багато інших. Але ця концепція яскраво показала свою помилковість одного ранку, в четвер, кілька тижнів тому.
"Світлана Тихановська – вікно Білорусі зараз у світ"
Як відносяться білоруси до опозиції, яка знаходиться за кордоном?
Позитивно відносяться. У нас немає соціології незалежної ніякої вже багато років, бо в нас заборонені соціологічні опитування, які не погоджені із державою. Тому ми не можемо виміряти настрій. Ми робимо висновки лише з якихось зустрічей у під’їздах. Не по друзях, бо всі журналісти на цій стороні, але люди слідкують за цими лідерами. Фактично, Світлана Тихановська – вікно Білорусі зараз у світ. Вона представляє білорусів, лобіює білоруський порядок денний у всьому світі.
Лукашенко ж зустрічається тільки з Путіним, а Тихановська – людина на яку багато білорусів покладало та покладає надії. Однак, безумовно, прямого впливу на країну вона не має.
Але це високий приклад того, що все це було – не дарма. Тихановська визнана у всьому світі, як білоруський лідер білоруського суспільства.
Заступник голови БАЖ Борис Гарецький / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
До якої межі Путін готовий допомагати владі Білорусі і що він попросить натомість?
Попросити він може будь-що. Фактично, він може керувати цією країною. Зараз Білорусь повністю залежить від Росії: економічно, політично, фінансово, силовий блок. Тому руки у Раосії розв’язані. Тут як у Кремлі вирішать, так і буде. Єдине, що може стримувати – це те, що Путіну зараз не потрібен новий Крим та Донбас, бо це понесе іміджеві втрати.
"Історія Криму може стати історією Білорусі"
Лукашенко заявив, що визнає анексований Крим "російським", коли "останній російський олігарх" почне постачати продукцію на півострів. Як сприймати ці слова?
Це цікава тема. Можливо, це елемент якоїсь гри, хоча Москва ніколи сильно не вимагала у Лукашенка визнання Криму частиною РФ. Якби така вимога якось жорстко б прозвучала, то, можливо, було б визнання. Але не було ні вимоги, ні визнання. Лукашенко, мабуть, і сам розуміє, що історія Криму може стати історією Білорусі. Ми можемо стати таким же Кримом. Але я думаю, що навіть не це його стримує, а економічні зв’язки з Україною.
Ми побудували за російські гроші атомну станцію, яка продає енергію Україні. Визнання Криму буде означати економічне віддалення від України. Це означає, що ми втратимо український ринок, економічні зв’язки і станемо ще ближчими до Росії. Близько місяця назад було цікаве загравання, коли білоруський МЗС заявив, що проробляє авіаперельоти у Крим через територію РФ. Однак, щоб полетіти туди, треба його визнати. Але це затухло.
Авіаперельоти – погрози Україні?
Це не погрози, я не знаю кому тут погрожувати. Я думаю, що білоруська влада розуміє, що може втратити український ринок. Економічно їм це не вигідно.
Лукашенко особисто звинуватив українського президента Володимира Зеленського у підготовці бойовиків, постачанні зброї та вибухівки на територію Білорусі. Це свого роду інформаційна війна?
Нас білорусів завжди лякали тим, що якась вантажівка зі зброєю в’їхав з території України. Можна відмотати й побачити, скільки таких сюжетів було в нас ще до виборів, ще з Помаранчевої революції. У кожній політичній кампанії спливає ця тема. Один з стовпів для тих, хто підтримує Лукашенка є те, що “не можна допустити такого, як в Україні, не можна допустити Майдану”. Тому й виникають такі теми, що звідти їдуть бойовики та зброя, а "ми ж за стабільність, за сильну владу, інакше буде ось так". Хоча українці багато разів заявляли: “Пред’явіть нам цих бойовиків та зброю”. Звичайно все це лише на словах.
Дуже важко це сказати, але те, що "один друг" вже Лукашенком було сказано двічі. Перший раз в інтерв’ю РТР, де він прямо так і сказав, що "в нас залишився один друг". Повторив він це і на пресконференції 9 серпня 2021 року. Це дуже небезпечна ситуація для білорусів, бо раніше навіть політика Лукашенка була збалансована, він загравав по черзі то з Заходом то зі Сходом.
Зараз західний вектор повністю заблокувався, і Лукашенко повністю прив’язаний до Путіна. Це означає, що втрата незалежності може відбутися у будь-який час. Як у Москві вирішать, який сценарій розгортати, так воно і буде.
Я не думаю, що Кремль буде повторювати кримський чи донецький сценарії, бо це зараз не вигідно самому Путіну. Такі чергові дії викличе великий резонанс у світі й нові санкції. Однак, тиху експансію Росія буде проводити, тому що зараз Лукашенку немає куди дітися.
Я не знаю вигідний чи не вигідний такий Лукашенко Путіну, але зимою ми поспостерігали трохи порядок денний з Навальним, а потім на європейському рівні цей порядок денний зник через білоруську стрілянину, захоплення, арешти.
Такий Лукашенко перетягує набагато більше уваги Європи та світу на себе ніж внутрішні російські проблеми, які могли бути б в ТОП світового порядку денного.
Те, що сидить Навальний чи щось подібне. Але світ на це менше уваги звертає, бо банально просто летів літак з Європи в Європу і тут якась людина з Білорусі вирішила посадити його з допомогою винищувача.
Зеленський повідомив, що обговорював з Лукашенком питання екстрадиції "вагнерівців", частина з яких була причетна до діяльності незаконних збройних формувань на Донбасі. За його словами, Лукашенко обіцяв видати їх Україні. Однак, як ми знаємо, цього не відбулося. Чому?
Якщо це громадяни Росії, то білоруська влада не буде віддавати їх Україні. Ми ж союзна держава з Росією. Я взагалі не бачу такої можливості. Пообіцяти можна ж все, що хоч.
Білорусь попросила Росію надати новий кредит на боротьбу з пандемією COVID через те, що Євразійський банк розвитку відмовився. Яка ситуація з пандемією зараз у Білорусі?
Білорусь в коронавірусному плані дуже цікава країна. Коли я приїхав в Україну, то побачив, що у вас набагато більше людей у захисних масках. Рік тому, коли почалася пандемія, в нас не було достатньо інформації про кількість хворих і реальні масштаби. У нас були цілі тижні, коли МОЗ не повідомляв кількість хворих, а зараз воно ніби тримається на тисячі нових випадків, але більшість медіа не вірить у це число.
Ми не знаємо, наскільки це релевантна цифра, бо немає можливості її перевірити. Тому що всю весну 2020 року нам говорили, що якісь там сотні хворих, а ми отримували велику кількість фітбеку через пошту, Telegram про випадки смертей. Навіть в одній окремій редакції за добу було більше інформації про кількість смертей, ніж в офіційній статистиці. У нас є відрізки – кілька тижнів, де щодня помирає дев’ять людей. Це число навіть не змінюється. Тому у Білорусі суспільство у багато чому було саме за себе, ми старалися один одному допомогти, у нас виникали фонди допомоги, ми купляли ліки.
Заступник голови БАЖ Борис Гарецький / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
Яка ситуація з вакцинуванням людей?
У нас триває вакцинація "Спутником V" та китайською вакциною.
"Рідні цілий місяць вірять тільки на слова співробітників тюрми"
А люди вакцинуються?
Так. Немає такого, щоб прям черги стояли, але я вакцинувався у травні-червні. Через те, що я реально розраховував сісти у тюрму, а в умовах тюрми краще хоча б "Спутник", ніж взагалі нічого. Наші колеги журналісти вже хворіли коронавірусом, пневмонією у СІЗО і це дуже небезпечна річ. Ми не знаємо, який там догляд буде за тобою, ти відрізаний інформаційно. Там ж навіть адвокат з тобою не може зустрітися. Тобто, рідні цілий місяць вірять тільки на слова співробітників тюрми. У тебе взагалі немає зв’язку з людиною.
Ви кажете, що думали, що маєте сісти у тюрму. Розкажіть, чому?
Перший раз це могло статися ще 16 лютого, коли відбулося 90 обшуків в багатьох правозахисних білоруських організаціях. Одна з головних цілей – це Білоруська асоціація журналістів. Обшуки проходили в офісі, вдома в керівництва, в регіональних структурах. До цього в нас вже сидів правозахисник Леонід Сударенко, якого скоро будуть судити у Гомелі.
До літа ми підійшли до ситуації, коли щодня в когось проходять обшуки, щодня хтось попадає за решітку. Зараз у нас 29 представників медіа за решіткою, тому реальність туди попасти – близька. Три тижні тому зранку в робочому чаті Аліна Стефанович, яка є міжнародним секретарем, написала, що її чоловіка посадили.
Як далі буде функціонувати Білоруська асоціація журналістів?
Коли відбулася чергова масова хвиля обшуків в липні, влада посадила керівництво найбільшого відомого правозахисного центру "Вясна" в тюрму. Стало зрозуміло, що ми наступні. Тому ми вирішили на якийсь час виїхати з Білорусі, щоб залишити можливість працювати. Влада ліквідує нашу організацію юридично. 11 серпня буде початок судового процесу по ліквідації.
Не треба бути праведником, щоб зрозуміти, що ліквідують. Вчора Верховний суд ліквідував білоруський ПЕН-центр, яким керує нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич. Зрозуміло, що нас чекає таке ж. І якщо ліквідують нашу організацію, а нас самих посадять, то ми станемо марними і не зможемо ніяк допомагати людям. Тому, щоб залишитися на плаву і якось хоча б продовжувати свою діяльність, ми вирішили виїхати з Білорусі. Поки плану немає.
"Дізнаєшся такі жахливі історії, як люди просто бігли по лісу, через кордон"
Вам допомагають інші країни? Яку допомогу пропонують, зокрема, Україна?
Багато країн, міжнародних організації, структур у всьому світ допомагають білорусам: журналістам, правозахисникам і простим громадянам. Простих людей, які втікають від репресій, набагато більше ніж журналістів. Навіть тут у Києві є багато чатів у Telegram. Інколи домовляєшся зустрітися і ти дізнаєшся такі жахливі історії, як люди просто бігли по лісу, через кордон, бо у них вдома були обшуки і вони чудом опинилися в цей момент не вдома.
І таких історій дуже багато і світова та європейська спільнота все це розуміє. Тому програм допомоги буде більше, вони необхідні зараз білорусам. Якщо кілька років тому сирійці пливли на кораблях в Європу, то зараз білоруси їдуть будь-яким чином в будь-які найближчі країни.
Заступник голови БАЖ Борис Гарецький / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
Ви як добиралися в Україну?
Ця хвиля обшуків серед журналістів у липні була направлена якраз на виїзд. Якби влада хотіла саджати, то вони б саджали й саджали. А вони таким чином показали, що “виїжджайте”. Навіть тих, хто потрапив на якийсь час у тюрму, за кримінальним процесом можуть затримати на десять діб навіть не як підозрюваних, а через безпосередньо виникаючу підозру.
Багато людей, яких затримали та випустили, не мають заборони на виїзд. Тобто, влада показує, що для них простіше, якщо вони виїдуть. Якщо людина у тюрмі, то це ще плюс один політв’язень, треба слідство вести, судити та утримувати десь. Я не знаю чи простіше це владі дати виїхати, але вона дає. Просто так білорус не може виїхати, а тільки, якщо має вид на проживання.
Також, якщо їде у відрядження. Це був хороший варіант, але під час обшуків у нас забрали печатки та сейфи, тому ми не могли зробити собі відрядження. Є ще варіант – виїхати на оздоровлення і це поки діє. Тобто, ти офіційно купуєш якусь путівку на оздоровлення в Україну і з нею тебе впускають. Це якщо добиратися по землі. А на літаку можна без проблем вилітати, там обмеження не діють. Просто зараз від нас літаки летять в Грузію і в Росію.
"Москві не вигідний економічний провал Білорусі"
Нові санкції США, Канади, Британії. Як вплинуть та в якому економічному стані перебуває зараз Білорусь?
Білорусь дуже сильно залежить від Росії. І кожні санкції наближають ще більше до РФ та ще більше підривають можливість комунікації зі світом. Не можна сказати, що після нових санкцій, які були запроваджені 9 серпня, всі в Мінську заплакали, такого немає. Однак, ринки збуту скорочуються. Ми бачимо по багатьом компаніям, як вони починаються змінювати назви, розділятися. Це робиться тому, що санкції діють.
Але поки економічного провалу у Білорусі немає, бо знову таки, у нас є північний союзник, який дає кредити. Він реального їх дає і очевидно, що Москві не вигідний економічний провал Білорусі.
Це буде означати крах моделі "русского мира" і братніх держав. Москва не допустить, щоб, умовно кажучи, братня країна, якій вона допомагає, раптом економічно провалилася. Будемо чесними, це буде серйозна іміджева втрата для Путіна і він на це не піде. Мені здається, що Москві утримувати Білорусь поки не так важко. Путіну ж потрібен партнер – Грузія та Україна втрачені, хтось ж має залишатися буферною зоною між Європою та РФ.
Роман Протасевич – заручник ситуації? Що зараз відомо про нього? Як самі білоруси сприймають його?
Складна тема. Де він зараз і чим займається ніхто не знає. Є офіційна інформація, яка просочується від адвоката. На пресконференції 9 серпня Лукашенко заявив, що Протасевича допитували прокуратура "ЛНР".
Точної інформації про нього немає. Повідомлялося, що він і його дівчина під домашнім арештом, але як це перевірити і хто це зробить? Як відносяться до нього? Також складне питання, він зробив низку заяв незрозумілих. Коли була з ним пресконференція, він сказав, що з ним все добре, що він поважає президента. Чи можна вірити цим словам – велике питання. По ньому видно, що скоріше за все він говорить це чесно і відкрито.
Біографія Роман Протасевич: хто це та чому Лукашенко ненавидить блогера
Це не виглядало так, що над ним стоїть людина з електрошокером. Хоча на 100% неможливо абсолютно нічого сказати. Можливо, людина хоче врятувати себе та свою дівчину. Як просте суспільство відноситься до Протасевича? Теж важко сказати. Такі інформаційні приводи для людей, які не занурені у цю тематику, приблизно як "впіймали заручника". А серед журналістів є розуміння, що він – заручник. Поки він не опиниться на волі навряд чи хтось з медіа дозволить собі вірити його словам.
Лукашенко заявив, що бойовики так званої "ЛНР" приїжджали до Білорусі і допитали журналіста Романа Протасевича. Він таким чином визнав, що співпрацює з терористичним “республіками” Навіщо це йому?
Я не знаю, хто приїжджав, як допитував та який рівень співпраці. Нічого нового для білоруської влади не відбулося. Ну, звернулася "ЛНР", але по Мінську недавно їздили машини з номерами "ЛНР", ми помічали. Тобто, вони ж якось в’їхали через кордон. Значить, білоруська влада визнає номера цих машин.
Мабуть, прокуратура приїхала та допитала. Я не думаю, що це якась серйозна річ, бо про видачу Протасевича і мови бути не може. Я не думаю, що Протасевич – це людина, яку навряд чи білоруська влада комусь взагалі зможе віддати. Це дуже цінна людина.
Але не треба серйозно відноситися до більшості речей, сказаних на конференції. Інколи ти хочеш повірити деяким речам. Однак, коли бачиш брехню, як людина спочатку на пресконференції говорить, що не було катувань на Акрестіна, а я знаю не просто якихось людей, я знаю колег, яких били там і звідти вони потрапляли у лікарні.
Всередині цієї прес-конференції він говорить: "Так, ми мочканули". Це слово "мочканули" мене дуже насторожило, бо так в такій риториці говорять кримінальні авторитети. І це може означати, що були й летальні випадки. Була розмова в серпні, коли ті, хто виходив звідти говорили, що бачили мішки з тілами. Знову таки, це був серпень, була ситуація великої нерозбірливості, коли люди шукали зниклих.
Лукашенко про смерть Віталія Шишова сказав наступне: "Він для Білорусі був ніким. Всіх не перевішаєш". Як ви вважаєте, хто причетний до вбивства Віталія?
Я не знав до цього Шишова і не чув такого прізвища до дня його зникнення. Це для мене нова ситуація, я нічого не знав про цей "Білоруський дім в Україні", тому що мій фокус роботи був в більшості направалений на білоруську ситуацію. Що тут відбулося? Тут можуть тільки слідчі та журналісти-розслідувачі розповісти.
Є багато версій, але як воно все було – невідомо. Але мені, як людині, важко повірити, що білоруські спецслужби вирішили когось знищувати в Україні або ця людина мала щось дуже важливе та погане робити для них. Але, хто такий Шишов та чим він займався я абсолютно не знаю. Тому версій ніяких.
Читайте також Це зробили КДБ, – біженка з Мінська припустила, кому заважав активіст Шишов
Чи білоруси відчуватимуть безпеку в Україні після смерті Шишова? На вашу думку, що Україна, як держава, може зробити ще?
Важко сказати. Багато людей тут, в Україні, і люди дуже різні. Я думаю, що в безпеці на 100% взагалі ніхто й ніде не може відчувати себе. Можливо, в Україні в більшій мірі, на жаль. Ми бачимо, що Україна – країна, де кордони в багатьох напрямках є відкриті. Сюди можуть проникати люди з різних країн з різними порядкам денними, завданнями. Немає безпеки.
А в якій країні білоруси відчувають себе найбільш безпечно?
В європейських країнах більш безпечно. Але знову таки, крім Протасевича ми поки не бачили випадків, як білоруські спецслужби щось робили з білоруськими активістами за кордоном. Дуже хотілося, щоб так і залишилося, бо це викликає страх.
"Попахує таким "сирійським запахом"
Що відбувається на кордоні з Литвою? Нелегальні мігранти, яких переправляє Мінськ, якось може вирішити ситуацію?
Влада Білорусі не признає, що це вона робить, але очевидно, що це серйозно напрягає Литву. Якщо до тебе щодня приїжджає 200 нелегалів, то їх треба десь селити, якось їх утримувати. Литва – не країна третього світу, у неї дуже високі стандарти прав людини, вони не можуть просто людині сказати "До побачення".
Читайте також Гібридні біженці з Мінська: як Лукашенко шантажує ЄС
Це ще більше показало ЄС, що ця проблема, яка поруч з Литвою, не розвіється. Це не буде якесь Придністров’я, яке закрите і тихе. Це країна і режим, який створює проблеми Євросоюзу. Ми прийшли до того, що на кордоні стоять литовські прикордонники, які не впускають та білоруські, які випустили цих мігрантів. Ці люди сидять на цих кількох метрах кордону, а з білоруської сторони чути постійні постріли з автоматів. Якщо розглядати у розрізі мігрантських криз за останні роки, то попахує таким “сирійським запахом” від цих пострілів.
Це країна і режим, який створює проблеми Євросоюзу / Фото – 24 канал, Аліна Туришин
"Білоруська карта розігрується на столі у Кремлі"
Який шлях вирішення ситуації, яка склалася в Білорусі, ви бачите?
Поки ніяких шляхів вирішення не видно. Звісно, хорошим був би шлях – прихід до якогось консенсусу, пошуку діалогу. У 2010 році в нас також були мітинги, політв’язні, але тоді влада пішла на діалог з Європою і політв’язнів відпустили через пару років.
Мені здається, це єдиний варіант, який зараз влада повністю відкидає та йде шляхом наростання репресій. Як буде? Не знаю, поки не видно цього діалогу. Ми наближаємось до Росії та стаємо більш залежними від неї. Це означає, що білоруська карта більшою мірою розігрується на столі у Кремлі, ніж у якихось інших містах.
Протестний настрій серед білорусів відчувається чи ні?
Ні, всередині Білорусі люди налякані. Вони виїжджають просто тисячами і це не лише політичні активісти. Виїжджають люди, які просто хочуть майбутнього, хочуть не боятися. Айтішники виїхали масово і продовжують виїжджати.
Компанії бояться за своїх співробітників. Я не бачу зараз протестного потенціалу, бо люди – налякані. Влада організувала дуже широке охоплення тиску, щоб налякати людей. Якщо журналісти так роз’їжджаються, то що говорити про простих людей? Ми все ж таки такі, які вже трохи побачили світ і навіть нас раз-два і затримали. Але нас все життя затримують, на медіа постійно відбувався тиск. Навіть журналісти, які переживали це з року в рік, прийняли рішення масово переїжджати. То що можна говорити про простих людей, які вперше зіштовхнулися з затриманнями, обшуками, арештами?