3 липня – не свято
Парадокс полягає в тому, що 3 липня – це не День незалежності Білорусі, а день "звільнення" радянськими військами Мінська від нацистської окупації та повторне встановлення радянської влади. Форма святкування значною мірою відповідає суті: щороку в Мінську саме 3 липня проводиться військовий парад, яким знову і знову посилюється міф про "Велику Вітчизняну війну".
Читайте також Лукашенко у стресі: чому диктатор й далі стискає Білорусь у залізний кулак
Керівник Могильовської обласної організації Білоруського народного фронту Віталій Макаренко в опозиції з 1997 року. У квітні 2021 став фігурантом справи про "підготовку державного перевороту і замах на Лукашенка".
Заочно заарештований в Білорусі. Однак, покинув країну і зараз перебуває в Україні. Наразі чоловік очікує рішення на прохання про надання політичного притулку. Він розповідає, що насправді в 1944 році в цей день радянські війська зайшли в Мінськ, а ще половина території БРСР було під німецькою окупацією.
Керівник Могильовської обласної організації Білоруського народного фронту Віталій Макаренко / Фото – фейсбук Віталія Макаренка
За словами Макаренка, ще з радянських часів ця традиція прижилася. Але ніхто і ніколи з білорусів не ототожнював цю дату зі здобуттям незалежності. В новітній історії День Незалежності відзначався 27 липня. Це пов’язано з датою, коли Верховна Рада в 1990 році прийняла Декларацію про державний суверенітет БРСР.
Різні дати
У 1992-1996 роках День незалежності в Білорусі офіційно відзначався 27 липня – за датою прийняття Декларації про державний суверенітет в 1990 році. Але через два роки після перемоги на президентських виборах, в 1996 році, Олександр Лукашенко ініціював референдум, за результатами якого свято було перенесено на 3 липня – дату звільнення Мінська від німецьких загарбників.
Національно орієнтована частина суспільства відзначає інші дати, пов'язані з набуттям незалежності Білоруссю. А саме 25 березня – День Волі (проголошення незалежності Білоруської народної республіки в 1918 році) і 25 серпня – день надання в 1991 році Декларації про державний суверенітет статусу Конституційного закону.
У 1995 році Лукашенко, який ненавидів все національне (за іронією долі саме така людина стала першим президентом Білорусі) провів незаконний референдум, за результатами якого були замінені національні символи: біло-червоно-білий прапор і герб Пагоня, на злегка модернізовані БРСР-івські,
– розповів Макаренко.
І додав: "Також День незалежності 27 липня був скасований і замість нього був оголошений так званий День Республіки – 3 липня "День звільнення Білорусі від німецько-фашистських окупантів".
"Незалежність – це коли Білорусь асоціюється не з "Лукашенком"
Активіст наголошує, що "незалежність – це коли важливі рішення, що визначають долю Білорусі, приймаються в Мінську, а не в Москві, Варшаві, Берліні чи Вашингтоні". А також, коли працює 3-тя стаття Конституції, яка проголошує, що "єдиним джерелом влади в Республіці Білорусь є її народ", а влада в державі працює на те, щоб Білорусь займала гідне місце в "сім'ї цивілізованих народів Європи та світу".
Це коли Білорусь асоціюється не з "Лукашенком", а з найвищими досягненнями науки та культури. Тим, хто бореться за свободу і демократію, бажаю мудрості, витримки та оптимізму,
– додав чоловік.
"Мені сказали: "Або ти їдеш або ми тебе садимо"
Зокрема, правозахисник, активіст з Білорусі Руслан Гусейнов, який був змушений покинути країну, наголошує, що проводити свята у Республіці Білорусь після численних смертей, вбивств активістів, посадки журналістів, правозахисників і тих, хто хотів чесні вибори – абсурдно.
Я був спостерігачем на виборах, писав скарги та фіксував фальсифікації на виборах. За це мені дали 15 діб. Другий раз мене посадили на 10 діб, бо я виступав на мітингу. І третій раз також посадили за виступ на мітингу. Мені прийшлося виїхати,
– каже активіст.
Громадянка Білорусі та правозахисниця Олена Волкова народилася в місті Пінськ. За її словами, перед кожним білорусом 3 липня відбувається переосмислення реальної історії білоруської державності та незалежності. Однак, соцопитування показують, що “воєнні паради Лукашенка та його потішних військ, що проходять 3 липня, люди не пов’язують з Днем незалежності”.
Хочу передати вітання всім білорусам, які знаходяться в білоруських містах у підпіллі, боротьби вам та терпіння всім тим, хто є політв’язнем. Для білорусів святкування Дня незалежності є національною ідеєю. І це особливо важливо саме в цей період, бо Білорусь охоплена справді визвольним рухом,
– наголосила правозахисниця.
Вона вважає, що "як і сто років тому, над Білоруссю знову зависла загроза й не лише від дій токсичного та кривавого диктаторського режиму, а й зі сторони Росії та її ідеологічної пропаганди".
Громадянка Білорусі та правозахисниця Олена Волкова, праворуч / Фото – фейсбук Олени Волкової
Олена Волкова наголошує, що "ніякий міжнародний тиск не зможе зупинити агресора, якщо сам народ не підніметься та не буде боротись за свободу та незалежність".
Громадянка Білорусі з міста Дубровно Наталія Стрельчанка хоче побачити Білорусь "справді незалежною та суверенною державою". Зокрема, вважає жінка, з президентської Республіки Білорусь має перейти в парламентську форму правління.
Це буде кращий спосіб для розвитку нашої країни та захисту від диктатури. Зараз для всіх нас білорусів не найкращий час. Ми зіткнулися з беззаконням, насильством, репресіями та позбавленням волі за свою громадянську позицію,
– зазначила Стрельчанка.
Активістка з Білорусі вважає, що бачить Білорусь країною, яка дбає першочергово про власні інтереси, окремо від Євросоюзу та Російської Федерації. Жінка вважає, що треба провести реформи всіх систем: правоохоронної та судової. За її словами, День незалежності для білорусів – 25 березня.
Нас всіх в Гомелі настільки репресували, що половина сиділа, а половина виїхала. У місті, фактично, не залишилося протестів, бо як кажуть "одна людина в полі – не воїн",
– каже активістка.
"25 березня знайшлося кілька людей, які вийшли з прапорами. Мій однокласник пройшовся по всьому районі Гомеля з ним. Це справжній День незалежності. Незалежно від ризиків, він вийшов. А те, що зараз заставляють та роблять розсилки, скільки людей обов’язково має бути 3 липня на парадах є показником того, що цей день не є святом для білорусів", – пояснила вона.
Фото У Гомелі – прощання із загиблим під час протестів Олександром Вихором
"Путін стає ворогом білоруського народу"
Ще одна активістка та біженка з Білорусі вважає, що на цей час її "країна не є незалежною, бо вона захоплена приступним режимом Лукашенка та його бандою". Вона зазначає, що білоруський народ змушений боротися з цим режимом, зокрема, потерпаючи від репресій та допомоги Путіна. Однак, каже жінка, білоруси святкують День незалежності 25 березня, а 3 липня придумав Лукашенко й "це ніяк не є святом".
Білоруси за кордоном продовжують виходити під посольства і добиватися того, щоб Білорусь була вільною. Ми виходимо, щоб Путін не спонсорував приступний режим Лукашенка,
– зазначила жінка.
Активістка Олена Янушковська вважає, що Білорусь не є незалежною, адже "на рішення так званого президента впливає Росія". Крім того, тепер геополітично економічний ринок пов'язаний, фактично, тільки з Російською Федерацією, адже самопроголошений президент відмовився від співпраці з ЄС. Жінка зазначає, що "Лукашенко є продуктом Кремля".
Виходить, що у нас немає вибору. День незалежності білоруси святкують 25 березня. А 3 липня це що? День незалежності від Росії? Так ми залежні від неї через Лукашенка по самі вуха,
– наголошує Янушковська.
Представник ГО "Білоруський Дім в Україні" Радіон Батулін зазначає, що сьогодні "саме словосполучення "незалежна Білорусь" звучить дивно".
Де війна – це мир, свобода – рабство, а незнання – сила. Однак, ми обов’язково повернемо справжній мир та волю у нашу Білорусь і будемо пам’ятати, якою ціною вона нам дісталася,
– зазначив Батулін.
"Серед представників медіа в неволі перебуває 24 людини"
Заступник голови Білоруської асоціації журналістів Борис Горецький, каже, що 3 липня для нього історичний день тому, що бабуся залишалася в Мінську до самого німецького наступу в 1941-му і повернулася відразу ж після його звільнення в 1944-му. Однак, за його словами, сьогодні білоруси зустрічають цей день з сумом і сльозами сотень людей, які знаходяться в білоруських тюрмах після 2020 року. Зі сльозами їх рідних, дружин, чоловіків, дітей і батьків.
На пострадянському просторі люблять повторювати слова відомої пісні Давида Тухманова "Свято зі сльозами на очах" Для мене, 3 липня – це саме таке свято,
– розповів чоловік.
"По-перше, тому, що святкування історичного Дня незалежності Білорусі – 25 березня – сьогодні практично під забороною в нашій країні. Навесні в цей день силовики на мінських вулицях затримали сотні людей, в тому числі моїх колег-журналістів. Люди, часто навіть випадкові перехожі, отримали великі терміни арешту в знаменитих вже ізоляторах на Окрестина і в Жодино. Багато з них були побиті, отримали найсильніші психологічні травми", – пояснив він.
Борис Горецький зазначає, що "ще недавно багато хто з білорусів з іронією сприймали традиційне заклинання старшого покоління "Аби не було війни!". Однак, в сьогоднішній атмосфері, в якій опинилася Білорусь, – проводяться постійні обшуки, затримуються люди, тривають несправедливі суди, які дають великі тюремні терміни.
Тому, каже чоловік, головне побажання багатьох білорусів одне: кінець переслідувань і мілітаризації, звільнення політичних ув'язнених. За його словами, на сьогодні, тільки серед представників медіа в неволі перебуває 24 людини.
Заступник голови Білоруської асоціації журналістів Борис Горецький / Фото – фейсбук Бориса Горецького
"Тисячі людей сидять у тюрмах, тисячі – за кордоном"
Активіст Нафіс Кашапов каже, на сьогодні у Білорусі триває тероризм проти народу.
Те, що сьогодні відбувається тероризм проти власного народу, спільно з органами ФСБ та КДБ, ні про яку незалежність мова не йде. Тисячі людей сидять у тюрмах, тисячі – за кордоном,
– наголосив Кашапов.
Активіст Нафіс Кашапов / Фото – фейсбук Нафіса Кашапова
Громадянка Білорусі Валентина Оліневіч розповіла, що народилася та все життя проживала у Мінську. Вона зазначає, що “твердо завжди знала, що 3 липня – це день визволення Мінська”. Однак, за її словами, “справжній День незалежності Білорусі настане тоді, коли країна стане вільною”.
Коли цей день настане – це буде найщасливіший день і для тих, хто зараз в Білорусі, і для тих, хто зможе повернутися додому з в'язниць, і для тих, хто був змушений ховатися від репресій,
– каже Оліневіч.
Це свято Лукашенка і його нечисленних прихильників, яке нічого не створивши за 27 років, намагаються хоча б примазатися до досягнень минулого. Я впевнена, що країна наша скоро стане вільною,
– зазначила Колб.
Редакторка видання "Новий час" Оксана Колб / Фото – фейсбук Оксани Колб
25 березня та 25 серпня
Активістка з Білорусі, координаторка Free Belarus Center Поліна Бродік каже, що насправді, 3 липня не тільки багатьма не сприймається як справжній день незалежності, це навіть не день звільнення Білорусі від німців. У цей день, каже жінка, був звільнений саме Мінськ.
Як свято цей день був обраний вже при правлінні Олександра Лукашенка. За словами активістки, нинішньою владою "культивується відлік історії країни від так званої Великої вітчизняної війни, ігноруючи і її всесвітній масштаб. Особливо те, що історія Білорусі має куди більш глибоке коріння і йде далеко в тисячоліття тому, за часів Великого князівства Литовського".
За словами Поліни Бродік, саме святкування 25 березня, "влада боїться, як вогню, і щороку всіляко намагається перешкодити масовим заходам з цього приводу, в тому числі, затримуючи активістів".
Крім того, існує ще дата проголошення незалежності Республіки Білорусь після розпаду СРСР 25 серпня. Обидві дати однаково важливі в сенсі становлення Білорусі як незалежної суверенної держави, а також для формування національної ідентичності. У мене немає ніяких сумнівів щодо того, що вони набудуть статусу національних свят в Новій Білорусі,
– додала правозахисниця.
Поліна Бродік / Фото – фейсбук Поліни Бродік
"Для мене вільна Білорусь – це Білорусь, в яку я можу повернутися"
Жінка розповідає, що на сьогоднішні дуже важко говорити про незалежність Білорусі. За її словами, багато хто навіть вважає, що вона є тимчасово окупованою нинішнім режимом.
Поліна Бродік наголошує, що складно стверджувати про свободу, коли в країні більше 500 політв'язнів, десятки з яких – незалежні журналісти, відсутня свобода слова, повністю підконтрольна владі судова і правоохоронна системи, до політичних в'язнів широко застосовуються тортури, десятки тисяч людей змушені залишати країну в спробі уникнути політичного переслідування.
Особисто для мене вільна Білорусь – це Білорусь, в яку я можу повернутися, не боячись політичного переслідування і поліцейського свавілля. Мені б хотілося побажати всім нам, білорусам, не падати духом. Корінні зміни не відбуваються швидко,
– додала активістка.
Правозахисниця зазначає, що "тектонічний злам вже стався, руйнування білоруської автократії – питання часу". За її словами, Білорусь на сьогодні як ніколи близька до змін. При цьому, переконує жінка, важливо пам'ятати, що демократичні вибори самі по собі не зможуть гарантувати якісно новий рівень політичного, економічного та соціального життя.