Білоруська криза
Президентські вибори у Білорусі 2020 року були затьмарені арештами провідних кандидатів від опозиції, безпідставними відмовами зареєструвати певних кандидатів від опозиції для голосування та звинуваченнями в широкомасштабному шахрайстві.
Важливо Уклін Кремлю та шантаж України: як Лукашенко "грає" Кримом та Донбасом
Чиновники та поліція жорстоко розганяли акції протесту у Мінську та інших великих містах, застосувавши надмірну силу та вдавшись до гумових куль, електрошокерів та сльозогінного газу.
Правоохоронці затримували як і протестувальників, так і сторонніх спостерігачів, піддавши їх тортурам та жорстокому поводженню та утримуючи їх у нелюдських та таких, що принижують гідність, умовах. Щонайменше восьмеро учасників акцій загинули внаслідок дій поліції.
Побиття учасників протесту силовиками, Мінськ, 11 жовтня 2020 / Фото – "Радыё Свабода"
Білоруська політична криза розпочалася влітку 2020 року як суто внутрішнє протистояння. Однак, незабаром спричинила далекосяжні наслідки для всього східноєвропейського регіону і країн за його межами.
У доповіді, опублікованій білоруським аналітиком Артемом Шрайбманом та білоруським дипломатом Павлом Слюнькіним, зазначається, що криза змінила базові рамкові умови відносин Білорусі з її сусідами, а в деяких випадках повернула назад багаторічні тенденції розвитку відносин.
Заручників не судять
Варто зазначити, що політичний аналітик Артем Шрайбман виїхав з Білорусі після інтерв'ю затриманого білоруського журналіста Романа Протасевича на загальнонаціональному телебаченні Білорусі "ОНТ".
Читайте також Протасевича і його дівчину перевели під домашній арешт
На своїй сторінці в Facebook він написав, що "не брав участі в дзвінках з обговорення деталей того, як готувалися акції протесту". І як аналітик, він не збирався ставати учасником процесів, які аналізує.
Іронічно вийшло. Вранці 3 червня виходить випуск проєкту "Редакція", який завершується моїми словами про те, що я не відчуваю прямої загрози та тому не їду з Білорусі, а вже ввечері я в поспіху збираю речі й вибираюся з країни,
– написав аналітик.
Артем Шрайбман розповідає, що до кінця 2020 року був в цьому чаті, який починався як "просто онлайн-сходка блогерів". Однак, в міру наростання протестів у Білорусі, ця тема ставала ключовою в обговореннях.
Насправді я не знаю точно, чи був до мене якийсь інтерес арешту від білоруських спецслужб. Доходять чутки про підготовлювану кримінальну справу, але поки їх складно підтвердити,
– додав аналітик.
Політичний аналітик Артем Шрайбан був змушений покинути Білорусь / Фото DW
Колишній політичний редактор білоруського порталу TUT.BY зазначає, що не їхав з Білорусі раніше, "оскільки розумів, що в загальному йому нічого пред'явити".
Але в сьогоднішній Білорусі навіть непричетність до того, що влада вважає злочином, – вже недостатня страховка. Може, і зараз все б закінчилося, як пів року тому, – нічим. Але спокійно жити та працювати в країні при таких вступних далі було б складно,
– додав засновник аналітичного агентства Sense Analytics.
"Довелося піти на дуже некомфортне рішення – виїхати. Обидві альтернативи: СІЗО і щоденне очікування СІЗО – були ще гірше, як для мене, так і для близьких. Ніякої образи на Протасевича немає і бути не може. Ми не знаємо, який підвал у "ЛНР" і яку долю для його дівчини йому описали в разі відмови від цього інтерв'ю. Заручників не судять", – додав він.
"Не вважаю себе емігрантом"
Колишній білоруський дипломат Павло Слюнькін, аналітик Європейської Ради з міжнародних відносин розповідає, що наразі перебуває за межами Білорусі. Однак, емігрантом себе не вважає.
Я працював білоруським дипломатом до політичної кризи. Я не в Білорусі зараз знаходжуся, але емігрантом себе не вважаю. Просто тимчасово працюю поза її межами,
– каже Слюнькін.
Колишній білоруський дипломат Павло Слюнькін працює поза межами Білорусі / Фото – фейсбук Павла Слюнькіна
Олександр Лукашенко в жорсткій формі відмовився від будь-яких пропозицій посередництва і діалогу з протестувальниками. Риторика білоруської влади ставала все більш ворожою щодо західних країн, в першу чергу до сусідів Білорусі. Автори дослідження зазначають, що загальним для всіх Балтійських країн і одним з найгостріших питань в площині безпеки є військово-політичне співробітництво Білорусі та РФ.
Регулярні спільні військові навчання, тісна кооперація силових відомств і спецслужб, з точки зору Литви та інших країн регіону створюють загрози для регіональної безпеки та передумови для можливої агресії проти країн Балтії з використанням території Білорусі,
– сказано у доповіді.
Фактор Росії
Автори доповіді пишуть, що російський фактор у відносинах між Білоруссю та її західними партнерами завжди був одним з ключових у всіх переговорах. З огляду на амбіції Кремля зберегти своє панівне становище в пострадянському регіоні, Кремль мав велику вагу як у Мінську, так і в Києві.
Читайте також Лукашенко у стресі: чому диктатор й далі стискає Білорусь у залізний кулак
Необхідність управління зв'язками з Російською Федерацією багато в чому визначила українсько-білоруську взаємодію, створюючи часто взаємозалежні відносини.
Відносини між Білоруссю та Україною після протестів також зазнали значного напруження та багато в чому змінило економічні, військові, дипломатичні та безпекові відносини Мінська та Києва. Самопроголошений президент Лукашенко неодноразово заявляв, що Україна є частиною підступної змови проти нього, задуманого НАТО, поляками, литовцями та західним світом загалом.
Як наслідок, двосторонні відносини швидко погіршились, зокрема, після того, як на початку вересня 2020 року авто посла України в Білорусі Ігора Кизима обшукали на кордоні.
Важливі деталі:
- Режим Лукашенка спричинив значний додатковий гнів через рішення України запросити білоруських ІТ-спеціалістів, які хочуть переїхати з Білорусі. Ситуація ще більш загострилася після посадки літака з білоруським журналістом Романом Протасевичем, який летів з Афін до Вільнюса.
- Як і низка країн світу, Україна з 26 травня припинила авіасполучення з Білоруссю. На що Посольство Республіки Білорусь направило Міністерству закордонних справ України ноту протесту через рішення про припинення авіасполучення, назвавши це “нічим необґрунтованим рішенням України”.
- Вже після зустрічі з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним у Сочі, Лукашенко заявив про готовність впустити представників так званої "ЛНР" для розмови з ув’язненим Романом Протасевичем, якого звинуватили в нібито участі у боях на Донбасі у складі добровольчого батальйону "Азов".
- Крім того, Лукашенко анонсував авіарейси з Білорусі в Крим через Російську Федерацію, що суперечить українському законодавству. Такі "словесні погрози" та "розмови за столом з Путіним" ще більше підірвали відносини з білоруською владою. А дипломатичний холод, який утворився між Києвом та Мінськом навряд чи скоро поступиться місцем відлиги.
Однак, колишній білоруський дипломат Павло Слюнькін вважає, що Україні не вигідно розривати економічні відносини із Білоруссю. І тому, каже аналітик, варто очікувати лише "риторичних", "публічних" осуджень, закликів до нових виборів, слідуванню символічних обмежень проти Білорусі.
Україна намагається слідувати логіці ЄС в напрямку відносин з білоруською владою. Але при цьому не забуває про власні економічні інтереси, що також нормально,
– розповів Слюнькін.
Чотири сценарії розвитку подій
Західні країни вперше за історію білорусько-європейських відносин не признають легітимність правління Лукашенка. Якщо раніше вони просто не визнавали підсумки виборів, але, де-факто, працювали з Лукашенко, то зараз вони не признають його, як політика, який представляє білоруське суспільство. І це дуже сильно змінює модель відносин між Білоруссю та демократичним світом.
Нагадуємо Останні мерзотники, – Лукашенко жаліється, що ЄС і США не допомогли Білорусі
Автори дослідження передбачають чотири варіанти розвитку подій з прогнозом на один рік. Тобто розглядаються варіанти розвитку подій на період з червня 2021 по червень 2022 року. Мовиться, зокрема, про наявність або відсутність транзиту влади, а також про наявність або відсутність серйозного поглиблення інтеграції з Росією. Під транзитом влади розуміється втрата Лукашенко важелів управління в країні, їх перехід до автономних сил або політиків.
Сценарій 1. Статус-кво, відсутність транзиту влади та відсутність поглибленої інтеграції з Росією
Автори дослідження зазначають, що ще одним із ймовірних сценаріїв, фактично, є збереження статус-кво, коли Лукашенко залишається при владі. А політична діяльність опозиціонерів стає неможливою через подальші зміни в законодавстві, тривалі репресії та еміграція всіх "незручних" режиму. Відносини з країнами Балтії будуть деградувати, штати посольств будуть скорочуватися після низки дипломатичних і "шпигунських" скандалів.
Відсутність проведення ліберальних економічних реформ в Білорусі, оскільки у владі домінують силовики. Країни Балтії продовжують лобіювати посилення економічних санкцій з боку ЄС,
– йдеться у доповіді.
За таким сценарієм, Кремль продовжуватиме прив’язувати Білорусь кредитами, субсидіями та іншою економічною допомогою до прогресу в інтеграцію двох країн. Лукашенко в такому випадку, побоюючись втратити контроль в країні, буде імітувати зближення з Росією.
Однак, як пишуть дослідники, він буде поступатися лише по незначних напрямках: зближенні або прийнятті єдиних фітосанітарних норм, створенню спільного органу боротьби з кіберзагрозами, скасування роумінгу, що не задовольняє Москву. Економічні труднощі й тиск РФ можуть змусити Лукашенко шукати локальні компроміси на інших напрямках.
Навряд чи така тактика буде мати успіх. На думку всіх опитаних експертів, повернення до політики діалогу малоймовірний – це питання репутації політичних діячів,
– йдеться у повідомленні.
Сценарій 2. Відсутність транзиту влади. Посилена інтеграція з Москвою
Другий сценарій, пишуть дослідники, передбачає, що Лукашенко буде намагатися зберегти свою владу ціною розриву відносин із Заходом. Це призведе до серйозного погіршення економічної ситуації та зростання суспільного невдоволення всередині Білорусі.
Через це Лукашенко змушений буде піти на поступки РФ та підписати пакет "інтеграційних карт", що являє собою створення наднаціональних органів Союзної держави й поступовий перехід Білорусі на прийнятні для Кремля норми в різних галузях: судовій, економічній, промисловій.
Дослідники зазначають, що при цьому влада Білорусі визнає окупацію Криму та заявить про готовність визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії. Обидві країни домовляться про створення військової бази на території Білорусі та постійне перебуванні російських військ на кордонах з ЄС.
Своєю чергою Москва надасть економічну допомогу, допоможе боротися з “невигідними” групами населення та буде активно виступати на підтримку Лукашенка на міжнародній арені, відстоюючи легальність і легітимність його правління. Політична влада Лукашенко в Білорусі, за таким варіантом, буде забезпечуватися лише завдяки підтримці Кремля.
Володимир Путін та Олександр Лукашенко / Фото – Global Look Press
Водночас у ЄС будуть набирати популярності сили, які критикуватимуть санкційний підхід і виступатимуть за "порятунок Білорусі, допомагаючи Лукашенко". При цьому Балтійські країни лобіюватимуть жорсткі санкції ЄС проти Москви за "анексію Білорусі". НАТО і США будуть нарощувати військову присутність в регіоні.
Сценарій 3. Транзит влади. Поглиблена інтеграція з Росією
Дослідники зазначають, що у такому випадку Лукашенко може поступитися владою проросійським силам, які почнуть процес об’єднання двох країн. Міжнародне визнання такої інтеграції буде залежати, зокрема, від того, яким шляхом ці сили прийдуть до влади: перевороту чи виборів.
У першому випадку, нові сили опиняться в такій же ситуації, що і Лукашенко, а в іншому – міжнародна спільнота вимагатиме проведення виборів для набуття владою народного мандата і легітимності. За таким сценарієм країни Заходу будуть намагатися вплинути на ситуацію в Білорусі через Росію, зокрема, через тиск на РФ та підтримку громадянського суспільства.
Якщо ж в Білорусі оголосять нові вибори, то Балтійські країни вимагатимуть звільнення і реабілітації всіх політв'язнів, а також їх допуску до участі у виборчій кампанії. Штаби Тихановскої і Цепкало повернуться до Мінська,
– вважають аналітики.
Однак, за таким сценарієм певні проблеми та конфліктні ситуації все одно можуть виникати: зокрема, якщо влада Білорусі вирішить визнати незалежність Південної Осетії, Абхазії та легальність анексії Криму. Також додаткове напруження може виникнути у випадку, якщо Москва буде використовувати інтегровану територію Білорусі як плацдарм для "брязкання зброєю" біля кордонів НАТО. Це балтійські сусіди можуть розцінити як провокації, яким сприяє Мінськ.
Сценарій 4. Транзит влади. Відсутність поглибленої інтеграції
Такий сценарій передбачає ліквідацію чинної системи влади в Білорусі. Лукашенко відсторонюється і на його місце приходить демократично обране керівництво. В країну повертаються десятки тисяч емігрантів, з в'язниць виходять політичні в'язні, репресивні закони й практики скасовуються і припиняються.
Це призводить до кардинального поліпшення відносин Білорусі із західним світом в усіх напрямках. Балтійські країни стають головними прихильниками якнайшвидшої євроатлантичної інтеграції Мінська, надання йому економічної, гуманітарної та іншої міжнародної допомоги, полегшення візових процедур для білорусів.
Нова влада Білорусі, за таким сценарієм, відмовиться від деяких угод з Росією, переговори про інтеграцію і побудові союзної держави стануть неможливими. Для Росії це найбільш невигідний сценарій, при якому вона втрачає багато зі своїх інструментів впливу на ситуацію в Білорусі.
Москва буде готуватися до реваншу і почне проводити жорстку політику на білоруському напрямку. Між країнами спалахують газові, нафтові, продуктові та інші "війни". Росія буде намагатися штучно підігрівати громадські розбіжності за національними, мовними, зовнішньополітичними й іншими ознаками,
– сказано в дослідженні.
За таким сценарієм, пишуть автори, можливі ймовірні підвищені гібридні спецоперації. Ба більше, можливе пряме військове вторгнення. Однак, за таким сценарієм ймовірність військової інтервенції Росії – невелика, за умови, якщо “падіння” Лукашенка не буде супроводжуватися подіями, схожими на ті, які відбулися в Україні у 2014 році.
Рекомендації від дослідників
- Автори дослідження зазначають, що багаторічний досвід взаємодії з Мінськом під керівництвом Лукашенко показує, що "ніякі санкції не здатні змусити його йти на поступки опонентам, якщо він не відчуває себе у безпеці".
- Неможливе й досягнення такого рівня білорусько-європейських відносин і взаємозалежності, які утримали б Лукашенка від репресій при появі внутрішніх політичних загроз.
- Особливістю поточного становища у внутрішніх і міжнародних справах полягає в тому, що Лукашенку не вдається повністю стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію навіть не дивлячись на безпрецедентний розмах і тривалість кампанії по переслідуванню опонентів.
"На політичній арені Білорусі з'явився новий гравець"
Аналітик Європейської Ради з міжнародних відносин Павло Слюнькін каже, що Білорусь не вперше проходить період, коли після виборів відносини із Західним світом погіршуються.
За словами дослідника, зараз білоруська влада знаходиться в найскладнішому положенні за всю історію: західний фланг зовнішньої політики – обрізаний. Водночас Росія намагається підштовхнути її на кроки до глибокої інтеграції.
Економіка Білорусі знаходиться у потенційній глибокій кризі й найголовніше, що Лукашенко вперше за всю історію не може відновити внутрішньополітичний контроль над ситуацією. Цього раніше не було. Зараз на політичній арені Білорусі з’явився новий гравець – сам білоруський народ. На вулицях ми їх не бачимо, але це не означає, що криза розв’язана,
– каже аналітик.
Павло Слюнькін наголошує, "якщо Лукашенко раптом почне зменшувати градуси репресій, насильства, робити якісь ліберальні кроки заради стосунків з ЄС, то це може вивести цих людей знову на вулиці. І як тільки вони відчують, що їм "можна", і що наслідки за ці виходи на вулиці не будуть такими високими, то білоруські протести повернуться, каже дослідник.
Це те, що, фактично, блокує можливість білоруської влади розморозити відносини з ЄС. Вони можуть випустити сотні політв’язнів для того, щоб санкції не були введені, але, якщо на вулицях знову з’являться тисячі людей, то тут виникає проблема перед білоруською владою – що робити далі?
– додав експерт.
Помилки ЄС з минулого
Зокрема, автори доповіді застерігають ЄС від "повторення помилок з минулого, коли Брюссель досить легко погоджувався на “потепління відносин” в обмін на деяке ослаблення репресій і свободу частини політв'язнів". Крім того, на їхню думку, варто перешкоджати ідеї проведення єдиної санкційної політики одночасно проти Росії та Білорусі.
"Обтяження" білоруської кризи усім проблемним багажем російсько-європейських відносин зведе шанси на її успішне вирішення до нуля. На тлі загальної зовнішньої загрози із Заходу Лукашенко стане простіше вибивати у Москви "союзницьку компенсацію", а Путіну – поступово посилювати свої позиції в Білорусі,
– йдеться у дослідженні.
Замість цього, пишуть дослідники, країнам варто працювати над виробленням такої лінії поведінки, яка б використовувала чинні між Мінськом і Москвою розбіжності для посилення позицій ЄС. А робота ЄС з вирішення білоруської кризи повинна вестися одночасно по двох напрямах: мінському і московському. При цьому важливо підвищувати для Кремля ціну підтримки Лукашенка. А також чітко артикулювати загрозу санкцій проти Росії за поглинання стратегічних білоруських підприємств, розміщення в Білорусі військ, баз і створення наднаціональних органів контролю за Білоруссю.
Павло Слюнькін зазначає, що Росія зацікавлена в тому, щоб розширити важелі впливу та забрати частину повноважень з Мінська у Москву. Розуміючи це, Лукашенко буде шукати варіанти, як нейтралізувати або мінімізувати залежність від Кремля.
"Зараз білоруська влада робить це шляхом "походу в Азію" та "походу в Африку", як вони це називають. Відбуваються різні конференції з азійськими та африканськими країнами, намагаються активізувати торгівлю з Китаєм. Але, зрозуміло, що такі кроки не приведуть до серйозного успіху", – додав експерт.