Наказ Зеленського може стати історичним, а Путін просто блефує

11 липня 2022, 19:03
Читать новость на русском

Події російсько-української війни в останній тиждень формували парадоксальну картину.

З одного боку, Росія вийшла на межі Луганської області, виконавши хоча б одне своє проголошене завдання. Пропагандою та військовими було озвучено всі необхідні військові реляції, а профільні фахівці вже відбудовують потрібну кремлю паралельну інформаційну реальність.

Читайте Комплекс "маленької людини": до чого призвели чудасії путіна

Генеральний перелом

Але, в той же час, стало дуже зримо і наочно видно, що воєнні дії перебувають в моменті генерального перелому, якщо такий ще не настав і ми не спостерігаємо його в режимі онлайн.

Якщо ви бачите у наших новинах прізвища та імена з малої букви – це не помилка, а позиція редакції щодо дій держав-терористів й окремих людей, які підтримали повномасштабне вторгнення в Україну.

Своїм відходом із Сєвєродонецька та Лисичанська українська армія мінімізувала втрати на вже практично знищених позиціях. Паралельно в Україну не тільки доїхали, а й заробили на повну міць РСЗВ, позбавивши російську армію одразу безлічі найпотрібніших складів боєприпасів.

Зеленський віддав наказ про звільнення Півдня – жест багато в чому символічний, проте має всі шанси стати історичним.

Захід оголошує про нові поставки важкої зброї і, треба сказати, що на тлі вже наявних успіхів "хімарсів", ці обіцянки виглядають як дуже погана перспектива для російських військ, які протягом найближчих місяців (якщо не тижнів), можуть запросто позбутися тилу, після чого стануть неможливими як подальші наступальні дії, а й навіть захист вже завойованого.

Важливо Українська ТрО стала кісткою в глотці в окупантів

Задача кремля

путін, кажучи, що "ми ще й не починали", схоже, і загрожує, і блефує одночасно. Зрозуміти його можна – треба "тримати лице".

Сьогодні це завдання для кремля – чи не важливіше, ніж успіхи на полі бою. Адже проблема в тому, що і режим, і його керівник, який два десятки років позиціонувався як "крутий", не може визнати поразки. Тому із взяття повністю зруйнованих провінційних і відпочатку проросійських міст щосили ліплять перемогу.

Але реальної перемоги нема. Вже першого дня війни я писав, що якщо Україна протримається тиждень, то переможе вона.

Зараз ми бачимо приблизно таку картину. Армія росії програла битву за повітряний простір, так і не зумівши придушити ППО і діючи зі своєї території. Програла битву за Київ і змушена була відступити, всупереч поставленим цілям. Втратила флагман флоту "Москву", десятки одиниць морської техніки та залишила стратегічно важливий острів Зміїний.

Так, ціною їх повної руйнації, зайняті кілька міст. Однак баланс сил на суші стрімко змінюється з виснаженням російських військ, втратою сучасної техніки та прибуттям в Україну західної зброї. Тобто успіхи – явно тимчасові та локальні. За спочатку явного завдання знищення української державності, після 130 з лишком днів війни успіхи – спалюване на полях і зерно, що блокується в портах, та кілька міст, які буквально закидали трупами. І все.

А перспективи – все гірші та туманніші. Весь світ спостерігає за тим, як у сучасних умовах воює росія. І висновки всіх без винятку експертів схожі: воює за лекалами Другої світової. Артилерія та лобові атаки, не зважаючи на втрати.

Перспективи у путіна все туманніші / Фото Getty Images

Перебудуватися на сучасний лад можливості вже не буде – вже йде техніка 50-х років, а нової взяти ніде. За фактом це означає лише два можливі варіанти продовження. Або Росія продовжує гнати своїх мужиків на забій і веде таку війну до останнього російського, використовуючи мобілізаційні механізми – що прихований, що не прихований, – і, в міру виснаження запасів зброї, переходячи в результаті на кийки. Або її просто видавлюють із території України.

І те, й інше закінчиться найважчою внутрішньою кризою, а фіналом війни, це вже все ясніше, швидше стане втрата державності росією, ніж Україною. Схоже на те, що у Москві це починають розуміти. Тому місцевому люду згодовують "Перемогу", щоби заспокоїлися, а Заходу шлють сигнали про готовність до переговорів.

Тільки ось, здається, справи зайшли надто далеко. Саміт G-20 показав, що нікому у світі ці переговори сьогодні вже й не потрібні, крім самої Росії. Гарна, як то кажуть, ложка до обіду. Була.

Також цікаво – Подоляк заявив, що перелом у війні настав: дивіться відео