Захопливе відкриття ХХ століття: історія знайдення загадкової теракотової армії

7 березня 2019, 14:11
Читать новость на русском

Теракотова армія – це неймовірна знахідка археологів ХХ століття. Вона занесена до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також її назвали восьмим дивом світу. Таємницю технології створення неповторних експонатів намагаються розгадати до сьогодні.

Історія віднайдення

Вражаюча знахідка була виявлена в Китаї у 1974 році поблизу міста Сіань. В країні тоді панувала засуха, тож група місцевих селян відправилася на пошуки води. Під час спроби викопати криницю вони натрапили на дивні глиняні уламки.

Читайте також: Восьме чудо світу: як та чому загадково зникла легендарна Бурштинова кімната

Артефакти зацікавили археологів. Під час тривалих розкопок дослідники виявили курган з похованням першого імператора Цінь Ши Хуан-ді, який свого часу об'єднав розрізнені китайські держави у єдину імперію. Курган містив три поховальні комори, які сягали в глибину п'яти метрів. У них разом з імператором були поховані глиняні воїни у повний зріст, а також виліплені з тієї ж теракоти коні, запряжені у колісниці.


Теракотова армія

Унікальність статуй

На сьогодні місто-музей, яке організував китайський уряд, налічує сім тисяч статуй воїнів. Кожен із них є унікальним і не схожим на іншого. Їхній зріст коливається від 170 сантиметрів до двох метрів, а вага кожного близько 136 кілограмів. Всі теракотові воїни були розфарбовані натуральними фарбами, які після розкопок значно втратили яскравість відтінків.

Окрім того, у воїнів була при собі справжня зброя: списи, мечі та щити. Проте, як свідчать історики, за час правління спадкоємця імператора відбувся народний бунт, під час якого гробниця була частково розграбована. Тож далеко не всі артефакти дійшли до сьогоднішніх днів.


Вага кожної статуї близько 136 кілограмів

Згодом дослідники встановили час будівництва кургану. За їхніми словами, воно розпочалося у 247 років до нашої ери й тривало 38 років. Також вважають, що створенням цієї пам'ятки займалися 700 тисяч ремісників, які й стали прообразами воїнів.

Хто був ініціатором створення пам'ятки

Згідно з легендою, ідея створення такого поховання належить саме імператору. Цінь Ши Хуан-ді хотів, щоб разом із ним було поховано чотири тисячі живих воїнів, проте такий вчинок міг призвести до бунту та послабити владу імператора. Таким чином живих воїнів було вирішено замінити скульптурами, водночас збільшивши їхню кількість вдвічі. Призначення цих воїнів полягало у зберіганні спокою імператора після його смерті.


Будівництво тривало 38 років

Проте жорстокість правителя все ж таки увіковічилась у цій пам'ятці. Серед теракотових воїнів, окрім самих скульптур, були знайдені скелети людей. Вчені вважають, що вони належали ремісникам і робітникам, які будували усипальню. Вони були поховані задля збереження таємниці цього місця і його скарбів. Над курганом посадили дерева та траву, тож зовні було неможливо розпізнати, що це місце поховання.


Зріст статуй коливається від 170 сантиметрів до двох метрів

Вже на початку ХХІ століття на місці розкопок, окрім воїнів, були виявлені статуї чиновників, музикантів та акробатів. Дослідження пошкоджених фігур встановило, що скульптори спочатку створювали узагальнений макет тулуба. Його вкривали новим шаром глини, реалістично відтворюючи деталі. Підсушені фігури випалювали в печах, а відтак фарбували.

Читайте також: Як американці в цікавий спосіб вшанували пам'ять чотирьох своїх президентів

Музей теракотових воїнів

Історики вважають, що створення фігур відбувалося поблизу майбутнього кургану. Через матеріал, вагу та складність виробництва транспортувати їх на велику відстань ремісникам було б неймовірно складно. Проте дослідження створення та численні аналізи глини тривають і до сьогодні.


Створенням цієї пам'ятки займалися 700 тисяч ремісників

Музей теракотових воїнів відкрили у 1997 році. Цей археологічний об'єкт вважають найбільшим на планеті, і в ньому постійно діють шість головних експозицій. Охочих оглянути неймовірну виставку безліч, проте не кожен може дозволити собі таку далеку подорож. Оскільки експонати не можна перевозити, було вирішено зробити їхні копії та розпочати виставки за кордоном.