Невизнані республіки. Чи є життя після "незалежності"?

8 листопада 2014, 08:55
Читать новость на русском

Через вибори невизнані республіки намагаються легалізуватись в очах світу. Самопроголошені республіки напряму залежать від підтримки Москви.

Вони невизнані ніким у світі. Але роблять усе, щоб здаватися справжніми державами. Обирають владу, видають закони, надають соціальну допомогу. Влада – одна з основних ознак держави. Через обрання керівних органів самопроголошені республіки намагаються легалізуватись в очах народу і всього світу. Останнє, щоправда, даремно, бо невизнані країни здебільшого визнають лише їхні колеги по нещастю.

Псевдовибори терористів "ДНР" та "ЛНР"

Щоб бути подібними до справжніх, а не іграшкових держав, терористичні "ДНР" та "ЛНР" ще до псевдовиборів створили примітивні органи влади. Їх життєдіяльність підтримувалась лише завдяки багатомісячним кривавим протистоянням, під час яких дров у вогонь відкрито підкидала Росія. Тож у терористичних республіках вирішили 2-го листопада провести фікцію під назвою вибори.

Вибори нашвидкоруч

Імітувати демократичні процеси не лише на своїй території, але й на чужих – звична справа для Кремля. Бунтівні сепаратистські райони Грузії, Молдови, Азербайджану, на території яких незалежність оголосили одразу декілька так званих республік, напряму залежать від підтримки Москви. Кожна із самопроголошених республік спочатку виривалася з-під гніту держави-"гнобителя", а потім нашвидкоруч проводила вибори й перетворювалася на державу із номінальними органами влади.

У кожній із так званих республік протягом багатьох років владу утримували ставленики Кремля.

Союз невизнаних держав

Придністров’я до останнього часу було найбільшою територією з-поміж інших самопроголошених держав на теренах колишнього СРСР. Упродовж 20 років на виборах президента там переобирався Ігор Смирнов. Саме за його головування провели референдум про збереження СРСР. А в Тирасполі створили Союз невизнаних держав у складі Придністров'я, Південної Осетії, Абхазії та Нагірного Карабаху. На усіх виборах Смірнов отримував переконливу більшість голосів.

Але у 2011 році кремлівського кандидата переміг українець за походженням, але громадянин Росії Юрій Шевчук. Виборці голосували не так за Шевчука, як проти російської політики. Протягом двох десятків років Росія так і не змогла запропонувати план розвитку регіону. Зате майстерно підтримувала заморожений конфлікт, так і не вивівши свої війська з Придністров’я.

Маріонетки Росії на чолі невизнаних республік

Неприємну історію Росії підготувала й Південна Осетія, де у 2011-му на перше місце вирвалась опозиційна кандидатка. Перемогу Алли Джиоєвої вирішили у звичних традиціях російської політики – політичним переслідуванням. Результати виборів відмінили, а в Південну Осетію негайно, для консультацій, вирушив представник адміністрації президента Росії. Суд заборонив Аллі Джиоєвій брати участь у виборах, мотивуючи це порушенням процесу з боку її прихильників. Президентом став колишній очільник КДБ республіки Леонід Тібілов.

На дострокові вибори в Абхазії цього літа після проросійського путчу добро також давали в Москві. У виборчі перегони вступили четверо кандидатів – і усі вони налаштовані на курс Кремля. Вони традиційно пропагували національну незалежність. Але у програмах кандидатів з‘явився несподіваний для самої Москви пункт – правильна економічна співпраця з Росією, яка полягала у більшій економічній незалежності невизнаної республіки від сильної руки Москви. Як наслідок – все одно переміг головний кремлівський кандидат Рауль Хаджимба.

У Придністров'ї марять Радянським Союзом

Хоча з року в рік владу в невизнаних державах утримують прокремлівські фігури, підтримка Росії ніколи не була спрямована на благо так званих республік. За 20 років "незалежності" їх щороку покидають все більше жителів. Лише у Придністров'ї кількість населення зменшилася практично удвічі. При цьому в самій невизнаній республіці залишилися неактивні громадяни, які марять Радянським Союзом й абсолютно не готові до реформування країни.

У Придністров'ї 70% дефіциту бюджету покриває Росія. Останнім часом виникають затримки у виплаті зарплат, а на вулицях через брак електроенергії почали вимикати світло. І це все відбувається тоді, як молдовські громадяни їздять до Європейського Союзу без віз та рухаються до безмитної торгівлі з ЄС. На 70% із російських дотацій складається і бюджет Абхазії. А сподівання повернути втрачений статус туристичної перлини залишаються марними. Іще гірші справи в Південної Осетії, яка не має ні виходу до моря, ні розвиненої промисловості.

Роками умовно "незалежні" республіки не можуть вирватися з-під реальної залежності Росії. Вони ж є лише іграшкою, яку Москва використовує як важіль впливу на країни пострадянського простору.