У рейтингу найбрудніших міст України знайшли прогалини

Так, мова йде як про неуніфіковану систему проведення досліджень у різних населених пунктах, так і про невідповідність принципів розрахунків реальній екологічній ситуації.

Крім того, автори рейтингу посилаються на дані Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, проте на її сайті немає жодної активної сторінки, а на головній сторінці можна ознайомитися тільки з метеорологічними показниками, повідомляє громадське формування "Екопатруль".

Повертаючись до різних критеріїв порівняння міст, слід зазначити, що у вказаному рейтингу їх зіставили, незважаючи на абсолютно різні умови спостереження за екологічною ситуацією. Наприклад, у Дніпропетровській області автоматизовані пости спостереження є у містах Дніпро, Нікополь, Павлоград та Кривий Ріг. Більш того, у перших трьох навіть є свої Telegram-канали, на яких публікуються дані для всіх охочих. Також інформація про спостереження публікується на ресурсі ECOINFO, де можна дізнатися про стан атмосферного повітря в будь-якій точці міста Дніпро. Однак, якщо звернути увагу, одразу видно, що дані від стаціонарних джерел вносяться безпосередньо підприємствами і далеко не завжди є свіжими. Що стосується конкретно Кривого Рогу, то там ресурсний центр регулярно оновлює інформацію.

У сусідньому Запоріжжі ситуація, що склалася, – дещо складніша, оскільки місто має у своєму розпорядженні лише п'ять стаціонарних постів спостереження, які обладнані тільки приладами для відбору проб. Надалі вони перевозяться до лабораторії, і результати вимірювань відомі лише на наступний день, а повідомляється тільки про перевищення гранично допустимих концентрацій. Отже, конкретні цифри побачити досить складно. Така сама практика використовується і в Луцьку.

Говорячи про Маріуполь, який у рейтингу визнаний найзабрудненішим містом на рівні з Дніпром, слід зазначити, що він частково постраждав через те, що показав реальні цифри, які дійсно заміряються.

У свою чергу, система моніторингу в Одесі передбачає тільки аналіз і узагальнення первинних даних суб'єктів моніторингу, оскільки своїх постів місто не має. За аналогічним принципом працює й Харків, який не приховує, що не володіє необхідним для замірів обладнанням.

Ще один фактор, який свідчить про відсутність спільного знаменника у дослідженні, це те, що єдиними регіонами, які здійснюють заміри на предмет важких металів, є Миколаївщина та Херсонщина.

Проблемою Київської області є наявність лише чотирьох автоматизованих постів спостереження, які орієнтуються переважно на показники столиці, оскільки знаходяться в безпосередній близькості від неї.

Не менш серйозним доказом, що підтверджує хибність рейтингу забруднених міст, можна назвати і недосконалу формулу, використовувану для виведення індексу забруднення атмосфери. Так, у статті зазначено, що рейтинг базувався на даних про 22 речовинах-забрудниках, включаючи вісім важких металів. Але практика свідчить, що вимірювання ведуться за стандартними показниками (пил, оксид вуглецю, діоксид азоту, сірководень, діоксид сірки, далеко не завжди формальдегід і аміак), а з перерахованих у статті міст, крім Миколаєва і Херсона, ніхто не веде облік викидів важких металів, які й становлять найбільшу небезпеку.