Вкрадена слава: як Ісаак Ньютон знищив генія, чиїми формулами сьогодні користується світ
Поки Ісаак Ньютон мав славу та визнання, Готфрід Лейбніц доживав останні роки під тавром плагіатора. Обидва незалежно розробили математичне числення. Але Ньютон, скориставшись своєю владою у Королівському товаристві, написав висновок на власну користь. Тим самим він прирік Лейбніца на зубожіння та ганьбу.
Як він намагався позбавити суперника визнання і чому світ досі користується символами Лейбніца – розкаже 24 Канал.
Що не поділили два генії?
Ньютон і Лейбніц незалежно розробили диференціальне та інтегральне числення – інструменти, які дозволяють описувати зміни, обчислювати швидкість, площі й накопичення величин. Ньютон отримав ключові результати раніше, однак Лейбніц першим опублікував свою систему: стаття про диференціальне числення вийшла 1684 року.
Різниця між часом відкриття та часом публікації стала підґрунтям конфлікту. Згодом суперечка про першість переросла у звинувачення: чи справді Лейбніц створив власний метод, чи використав відомості з листування з Ньютоном?
Важливо! Сьогодні історики науки визнають незалежність їхніх відкриттів. Однак у той час все було не так однозначно.
Як Ньютон став суддею у власній справі?
Після публічного звинувачення з боку математика Джона Кейлла Лейбніц звернувся по справедливість до Лондонського королівського товариства. Але його президентом був саме Ньютон. Товариство створило комісію для вивчення документів.
Формально суперечку мали розглядати колеги. Фактично Ньютон особисто збирав докази й написав висновок, який обстоював його першість. Опублікована збірка Commercium epistolicum була майже повністю роботою людини, на користь якої вона свідчила.
На цьому він не зупинився. У 1715 році Ньютон анонімно опублікував огляд матеріалів суперечки, знову захищаючи власну позицію. Авторитет наукової установи й особиста боротьба її президента небезпечно переплелися.
У чому полягав особливий талант Лейбніца?
Лейбніц умів створювати позначення, які допомагали думати. Знайомі зі шкільних і університетських підручників dx, dy та знак інтеграла – частина його спадщини.
Знак інтеграла / Фото Вікіпедія
За цією компактністю стояла тривала робота: він випробовував різні способи запису, перш ніж знайшов зручний.
У 1686 році знак інтеграла з'явився в його друкованій праці. Водночас нова мова не стала зрозумілою всім одразу. Перша стаття Лейбніца про диференціальне числення була настільки стислою й без доведень, що математик Якоб Бернуллі назвав її радше загадкою, ніж поясненням. Навіть геніальним символам потрібні були читачі, які навчаться ними користуватися.
Хто зрештою виграв цю суперечку?
За життя Лейбніца конфлікт так і не завершився примиренням. Він боровся з Ньютоном одразу на кількох наукових і філософських фронтах, тоді як в Англії сильніші позиції мали Ньютон та його союзники.
Але математичні позначення Лейбніца пережили боротьбу за авторитет. Вони стали стандартною частиною мови аналізу, якою користуються дослідники, викладачі та інженери.
Історія зберегла внесок обох учених. Та в ній залишився й незручний урок: видатний розум не гарантує неупередженості, особливо коли людина отримує можливість сама написати рішення у власній справі.