Перемога України над "Газпромом" – це важливий приклад Чесної політики
Україна виграла суд в Стокгольмі щодо газового контракту з Росією. Скасовано кабалу "бери або плати", за якою ми повинні були оплачувати певний обсяг газу незалежно від того, скільки було спожито. Окрім того, арбітраж задовольнив вимогу України до Газпрому про перегляд ціни газу з урахуванням ринкових умов.
Російський газ десятиліттями був джерелом політичної корупції та інструментом політичного тиску. Тут виросли десятки олігархічних кланів та злочинних угрупувань, починаючи з середини 1990 років, від корпорації "Республіка" Ігоря Бакая. Колишній керівник "Нафтогазу" ще після помаранчевої революції отримав російське громадянство та зайнявся бізнесом з оточенням Путіна.
Саме на російському газі відбувся злет та падіння Павла Лазаренка. Патронована ним корпорація "Єдині енергетичні системи України" постачала газ найбільш платоспроможним підприємствам України, за що Лазаренко отримував від Юлії Тимошенко відкат у розмірі 50%. Це інформація, яка так і не стала предметом судового розгляду в Україні, була встановлена слідством ФБР США, яке домоглося 8-річного ув'язнення для Лазаренка в Каліфорнії.
Читайте також: Ціна на російський газ буде переглянута з 2014 року, – Коболєв
Газ поклав початок для появи клану Фірташа, за яким маячила постать російського кримінального авторитета Семена Могілевича. Шляхом змови з президентом Ющенком, Фірташ зробив "РосУкрЕнерго" не просто імпортером газу, а забрав частину внутрішнього ринку. У підсумку клан Фірташа-Льовочкіна заволодів телеканалом "Інтер" та привів Януковича до посади президента.
Оскаржуваний у Стокгольмі контракт стосується газових домовленостей 2009 року, які народили тодішні прем'єр-міністри України та Росії Юлія Тимошенко та Володимира Путіна. Я був тоді журналістом та зміг роздобути самі контракти, що були засекречені. Побачене шокувало багатьох спеціалістів – у першу чергу, невідомо з якого дива ціна для України вираховувалася за формулою, де базова вартість на всі 10 років становила 450 доларів за тисячу кубометрів.
Прикриваючись потребою знизити вартість російського газу, в 2010 році новообраний президент Янукович пішов на ганебні "харківські угоди" з Кремлем щодо військової бази Росії в Криму. Але він не наважився оскаржувати сам газовий контракт, який дозволяв усім учасникам отримувати з нього політичні та корупційні дивіденди.
Читайте також: "Газпром" хоче домовлятися з "Нафтогазом" і кличе на переговори у Москву
Так тривало би безкінечно довго, якби після Революції гідності не було призначено нове керівництво "Нафтогазу" на чолі з Андрієм Коболєвим та його заступником Юрієм Вітренком. Вони пішли до стокгольмського арбітражу та домоглися перегляду контракту з "Газпромом". І тут сталося диво – вишукалася ціла черга українських політиків, які зажадали повісити собі цю зірку на політичний фюзеляж. Найцинічніше вчинила Юлія Тимошенко, яка заявила – якби не її контракт, то не було би що й святкувати. За її словами, "саме цей контракт дав можливість нам боротися в арбітражі і перемагати, і якби він був поганий, ми ніколи б не перемогли".
За такою логікою, якби не Янукович, то не було би в українців зараз місця для недільного відпочинку – резиденції Межигір'я, який став музеєм корупції під відкритим небом. Або, продовжуючи цей ланцюжок схибленої логіки, якби не Путін, то Україна не провела би реформу збройних сил. Так само не забарився пропіаритися на перемозі лідер "Народного фронту" Арсеній Яценюк, який приписав рішення Стокгольмського арбітражу в свій актив.
Щоправда, Яценюк воліє не пригадувати, як він, будучи прем'єр-міністром, заблокував призначення Юрія Вітренка членом правління "Нафтогазу". Хоча саме Вітренко відповідав за супроводження позову проти "Газпрому". Крім того, багато місяців голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв домагався відставки протеже Яценюка з компанії "Укртрансгаз", яка була дойною коровою "Народного фронту".
Читайте також: Для чого українська влада використовує політичних клонів
Приватизувати перемогу в Стокгольмі намагається і президент Порошенко, який за конституцією не має впливу на виконавчу гілку влади і давно недолюблює тандем Коболєва-Вітренка в "Нафтогазі".
Насправді, успіх України в арбітражній суперечці із "Газпромом" має дуже віддалений стосунок до прізвищ Порошенка, Яценюка чи, тим більше, Тимошенко. Це є перемогою здорового глузду та реформаторів, які служать не партійним інтересам чи власній кишені, а чесно виконують свою роботу та отримують за це достойну винагороду.
Це зайвий привід нам, українцям, не посипати голову попелом та займатися самознищенням, а надихнутися конкретним прикладом того, як ми можемо інтелектуально та морально протистояти "Газпрому" та доморощеним корупціонерам.
І це ще один урок, що треба обирати чесну владу.