Петро Гончар доносить народну творчість України в усіх її проявах

“Я дивувався, коли там вдома у когось немає нічого зі старовини, і так живуть, не знаючи історії своєї культури. І з самого дитинства не уявляв себе, не малюючи”, - згадує художник, музейник Петро Гончар.

Домашній музей, заснований батьком-художником, дослідником та колекціонером Іваном Гончаром у 1959 році, стає дороговказом для малого Петра. Боротьба з комуністичною ідеологією набуває романтичного присмаку та стає поштовхом глибше пізнавати Україну, шукати в ній своє місце, відтворювати її у творчості.

“Був же соцреалізм в ідеології мистецькій. Бути в опозиції до влади - десь воно там нагнітало, такого максималізму внутрішнього, почував себе революціонером”, - розповідає Петро Гончар.

Прагнення показати світу мистецькі скарби українського народу захоплюють Гончарів. Експедиції у віддалені куточки приносять в музей нові унікальні експонати, здавалося б, втрачені у 30-ті роки та під час Другої світової війни.

Петро Гончар приймає естафету від батька. Час минає, одні проблеми змінюють інші, але дух Музею Гончара залишається.

“Петро Гончар, ось він у нашому музейному співтоваристві, якось дивно, цікаво виділяється. В наш час, досить агресивний, наполегливий, коли все постійно намагаються підім'яти все під себе - він тихо-спокійно робить свою справу і музей при ньому дійсно займає належне йому місце”, - каже директор Музею російського мистецтва Юрій Вакуленко.

“Це все робиться від душі. І це було закладено Іваном Макаровичем і продовжується по сьогоднішній день”, - зазначив молодший науковий співробітник музею ім. І. Гончара Володимир Щебря.

Сьогодні в експозиції - потужна колекція з понад семи тисяч експонатів, зібраних родиною Гончарів. Тут і яскраві зразки народного малярства, і старовинні ікони, автентичні музичні інструменти, посуд та одяг.

“Найцінніше все, бо це - історія, це наша культура і вона - неповторна. І завтра її такої вже не буде”, - каже художник, музейник Петро Гончар.

Українців з унікальної архівної фотоколекції художник вводить у сучасне життя. Тепер вони - на стінах музею, в оригінальних інсталяціях.

“Цей стенд - це фрагмент справжньої хати - зруб, на який ми розмістили фотографії з усіх регіонів України. Я почепив дзеркальце і кожен, хто прийде в музей - поглянув в нього і побачив себе в сім’ї українців”, - каже Петро Гончар.

Втілюються і інші, здавалося б, "немузейні" проекти. Зокрема,починає роботу культурний центр, де відроджуються старовинні обряди. Молодь відкриває для себе Україну справжню, а не з книжок по історії. Місце не схоже на звичайну збірку старожитностей - стає культовим.

“Основна концепція музею Івана Гончара домашнього - це не було колекціонування і створення музею, це був засіб для поширення культури, для поширення спілкування. Ми не показуємо як було вчора, ми показуємо те, що повинно бути завтра”, - зауважує Петро Гончар.

Саме усвідомлення власної історії та культури, збереження та відродження надбань поколінь, впевнений Гончар, і допоможе залишитися унікальними на тлі глобалізованого світу.